Марюс Януконіс є послом Литовської Республіки в Україні з 2015 року. Те, що він володіє українською мовою, зазначає навіть українська Вікіпедія. Сам посол зізнається в інтерв’ю для Радіо Свобода в тому, що йому знадобилося три роки, аби почати вільно говорити українською, не боючись робити помилок.
У Марюса Януконіса дійсно гарна українська з невеличким акцентом. Коли не може згадати слово українською, може використати російське. Іноді відразу ж себе виправляє. При цьому говорить вільно і краще, ніж деякі українські високопосадовці.
«Ви знаєте коли я починаю спілкуватись українською, люди починають розуміти по акценту, що ти не місцевий і намагаються перейти на англійську чи російську. Вони не розуміють, що можеш вільно говорити і це стає для них сюрпризом», – посол пояснює, що співрозмовники думають, що так йому має бути легше.
Як вивчав українську
Марюс Януконіс володіє англійською і російською мовами, може спілкуватися польською. Російську вивчав ще у школі за часів Радянського Союзу.
Я слухав радіо, дивився телебачення і читав книги. Так прийшла українська моваМарюс Януконіс
Попри поширену думку, що в Україні вистачає знання російської для життя і роботи, посол Литви зацікавився вивченням української. Тим більше, що зі знанням слов’янських мов це мало бути легше, розповідає Марюс Януконіс.
«Взагалі це був природній процес, я не можу сказати, що я намагався, вивчати цю мову, брати лекції, працювати з викладачем. Я більше слухав радіо, дивився телебачення і читав книги. І крок за кроком почав спілкуватись. Так прийшла українська мова», – згадує посол.
Одним з найтяжчих викликів було промовляти «і» або «и». Важко переходити і розуміти, де яка «і»Марюс Януконіс
Допомогла українська література і читання книжок українською, згадує посол, хоча літературна мова сильно відрізняється від розмовної.
Спільні слова
Марюс Януконіс демонструє книжки українською, які розповідають про спільну історію Литви і України, презентує окрему книгу «Історія Литви» українською, а також зачитує уривок з Кобзаря українською та литовською. Литовською виходить, звісно, краще, бо шрифт книги курсивний і українська поезія в такому вигляді дається важко. Втім, очевидно – литовська і українська мало чого мають схожого, скоріше навпаки.
Між тим, в обох мовах є слова, які звучать дуже схоже і мають однакове значення. Посол називає ці слова і вони звучать майже як українські: «дякую», «садиба», «кишеня», «скриня», «сукня».
«Одним з найтяжчих викликів було промовляти «і» або «и». Важко переходити і розуміти, де яка «і», – зізнається Марюс Януконіс.
Марюс Януконіс раніше працював і в Білорусі, втім білоруською мовою не оволодів через те, що нею там практично не користуються.
«Є багато спільного між українською і білоруською. Різниця в тому, що білоруська мова не широко вживається в Білорусі. Там є дві державні мови – російська і білоруська, але вживання білоруської мови далеко не на тому рівні, як в Україні», – зауважує посол.
Чи можна уявити посадовця в Литві, який не володіє державною мовою?
В Литві теж можна почути російську від місцевих, але переважно від тих, кому за 30-35 років. Молодь вже не говорить російською, бо це не є обов’язковим предметом у школі, як було до 1990 року, пояснює Марюс Януконіс.
Навіть у радянські часи, до 1990 року у нас не було питання мови. Ми всі спілкувались виключно литовськоюМарюс Януконіс
Питання мови в Литві не стоїть і уявити такої ситуації, щоб посадовці не володіли державною – неможливо, бо ситуація інакша.
«Навіть у радянські часи, до 1990 року у нас не було питання мови. Ми всі розмовляли і спілкувались виключно литовською, в переважній більшості шкіл навчання було на рідній. Тому ми не втратили мову, і це велике досягнення, яке допомогло відновити незалежність», – зазначає Марюс Януконіс.
«Чи можуть більш жорсткі закони щодо мови змінити ситуацію в Україні?» – цікавимося наостанок думки у посла Литовської Республіки. Він на це відповідає дипломатично.
«Україна є унікальною країною у плані мов, традицій. Багато людей звикли говорити російською, і один з найвражаючих феноменів той, що майже кожен українець може вільно переходити з української на російську і навпаки. Це є цінність. Звичайно державна мова є українська і її потрібно розвивати та зміцнювати, але знання кількох мов – це є унікальний приклад в Європі», – наголошує Марюс Януконіс.
ТАКОЖ НА ТЕМУ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ:
Війна на мовно-культурному полі: соціологія, Maruv і Зеленський
Мова – чинник національної безпеки України
Оборона України і мова. Верховна Рада голосуватиме за універсальну зброю
Мовне питання у контексті війни України з Росією: Путін не втрачає надії
