Шкільні автобуси, переобладнані волонтерські джипи, прості цивільні легковики – на початку війни українські військові в зоні бойових дій переміщалися на чому доведеться. Захисту ні від куль, ні від мін не було. Як змінилася ситуація за шість років війни? Скільки броньовиків отримала армія? Що це за машини? І як їх використовують у військах? Військовий транспорт ЗСУ вивчали журналісти спеціального проєкту Радіо Свобода Донбас.Реалії.
У кузов побитого дорогами і часом двадцятирічного пікапа бійці вантажать ящики з боєприпасами. Подарований волонтерами три роки тому автомобіль ганяє між передовими позиціями на Донбасі.
Ця машина вже пройшла три ротації і навіть більше. Була обстріляна
«Ця машина вже пройшла три ротації і навіть більше. Була обстріляна, і можна сказати, що пройшла вже більше, ніж деякі бійці в наших підрозділах. Зранку до вечора. А бувало навіть таке, що вночі, о другій-третій годині ночі, ми знімали повністю всі ліхтарі з машини, і за допомогою приладу нічного бачення водій підвозив бійцям боєприпаси», – розповідає військовослужбовець ЗСУ Василь.
Схожі машини є в усьому підрозділі – це «робочі конячки». Відвезти вантаж або бійців ґрунтовими дорогами передової – щоденне завдання для таких машин. І вони постійно в зоні ризику.
«Можуть обстріляти як з кулеметів, так і з автоматичних гранатометів – як із АГС, так і з СПГ. Була вона, звичайно, обстріляна з мінометів 82-го калібру», – розповідає Василь.
Захистити бійців на фронті на початку війни намагалися всякими «шушпанцерами» – на цивільні машини наварювали листи броні. Фантазії не було меж.
ЗСУ ж купували, що було: британські «Саксони» і невеликі партії бронеавтомобілів виробництва КрАЗу.
«Цей клас автомобілів для Збройних сил України – новий клас. В Україні їх не було. Свого часу ми тільки мали БРДМ (бойова розвідувально-дозорна машина – ред.), наскільки можливо наближений цей автомобіль. Такої прямої потреби, якщо питання стосується контакту із ворогом, немає. Але пересуватися на УАЗику і на вантажівці або пересуватися на тому ж бронеавтомобілі – це, звісно, краще», – зазначає експерт із питань бронетехніки Олександр Костур.
До броньованих автомобілів, так званих MRAP-ів, в української армії єдині вимоги: захищеність від куль калібру 7.62 – як корпусу, так і скла.
«Якщо це зразок розміром 500 на 500 міліметрів – стандарт вимагає не менше від трьох пострілів. Як правило, робиться п’ять пострілів. Ми, як замовники, можемо навіть збільшити кількість пострілів по даному зразку. Куля бронебійно-запалювальна, 7.62, автоматного набою», – розповів начальник управління сертифікації і стандартизації НВО «Практика» Сергій Шарий.
Автомобіль повинен стримувати осколки і бути стійким до підриву шести кілограмів вибухівки під колесом. За стандартами НАТО – це STANAG другого рівня.
Завдання для машин різні – транспортування вантажів, десанту, поранених. Є можливість встановлювати різноманітні бойові модулі. Можуть бути використані для спеціалізованих цілей.
Наприклад, на озброєння української армії вже надійшов мобільний 120-міліметровий міномет на базі автомобіля «Барс-8».
«Машини класу «Дозор» або споріднених до них – можуть стояти в мотопіхотних бригадах, в розвідпідрозділах, в усіх типах бригад, які у нас є. Вони можуть бути у функціоналі машин РХБ-розвідки, вони можуть бути як пересувні протитанкові комплекси. Якщо ми все зберемо докупи, всі можливі версії використання машин 4×4, то думаю, що від двох до трьох тисяч машин з різним функціональним навантаженням ми можемо побачити в бойових порядках, якщо б мали таку ідеальну картину бачення української армії з якоюсь уніфікованою машиною 4×4», – каже директор інформаційно-консалтингової агенції Defence Express Сергій Згурець.
За кілька років війни з’явилася ціла лінійка бронеавтомобілів українських виробників зі схожими параметрами: КрАЗ «Спартан», «Варта-Новатор» від «Української бронетехніки», «Барс-8» від «Богдана», «Тритон» від «Кузні на Рибальському», «Козак» від НВО «Практика», «Дозор-Б», виробництво якого вже зупинили. Ціни, як і характеристики, теж схожі.
«Взагалі, «вилка» – цей автомобіль коштує до 300 тисяч доларів десь приблизно. Від 200 до 300», – каже комерційний директор корпорації «Богдан» Ігор Осадчий.
Українські компанії створюють свої бронеавтомобілі на базі агрегатів іноземних виробників – двигуни, шасі та інші компоненти потрапляють в країну вже готовими. Уже в Україні займаються бронюванням, системами безпеки, компонуванням. Агрегати ж закуповують хто у кого. І це теж може бути проблемою, вважає експерт.
«Які ми двигуни закуповуємо? Тому що більшість компаній це роблять, встановлюють, але майже ніхто із офіційних дилерів їх не підтримує далі, тому що встановлення двигунів на спеціальні автомобілі змінює підходи до системи охолодження і так далі, і так далі. Тому найближчим часом треба вирішити питання з двигунами. Це уже сформує уніфікацію», – каже експерт з питань бронетехніки Олександр Костур.
Уніфікація, тобто вибір одного конкретного бронеавтомобіля для поставок у війська, – все ще відкрите питання, розповідає Сергій Згурець. Він каже, що військові теж виступають за цю ідею.
Питання вибору базової машини залишається відкритим для української арміїСергій Згурець
«Розроблена концепція бронетанкової і автомобільної техніки, але навіть в цих концепціях, чесно кажучи, не зроблена ставка на якийсь конкретний зразок машини. Там машини класу «Дозор», «Онцила» (Oncilla – польська ліцензійна версія «Дозору-Б» – ред.), також згадується машина «Тритон» «Ленкузні» для завершення випробувань. У будь-якому разі цю концепцію я востаннє бачив на початку цього року, далі цей документ ходив по кабінетах і він так і не отримав остаточного ухвалення. Тому питання вибору базової машини 4×4, думаю, залишається відкритим для української армії», – каже директор інформаційно-консалтингової агенції Defence Express Сергій Згурець.
У відповіді на запит Донбас.Реалії у Генштабі повідомили, що для ЗСУ купували бронеавтомобілі «Варта» і «Козак-2».
«У ЗС України перебуває в експлуатації близько 150 одиниць зазначених зразків. Розподіл бронеавтомобілів між військовими частинами здійснюється відповідно до пріоритетів комплектування, визначених керівництвом Генерального штабу», – мовиться у відповіді.
Новий для української армії клас техніки залишається нечисленним. А для Василя, як і багатьох інших військових, головним засобом пересування на передовій усе ще залишаються автомобілі від волонтерів.
ДИВІТЬСЯ ПОВНИЙ ВИПУСК ПРОГРАМИ ДОНБАС.РЕАЛІЇ:
