На тлі скупчення російських військ на кордоні з Україною та загрози повномасштабного вторгнення саме єднання різних країн, а також людей всередині України є одним з головних факторів боротьби з агресією Кремля. Про це в інтерв'ю Радіо Свобода заявила посол Великої Британії в Україні Мелінда Сіммонс. Дипломатка розповіла про військові засоби, які були передані Великою Британією Збройним силам України, допомогу в розбудові українського флоту, а також роботу дипломатів заради мирного врегулювання ситуації.
– Як Ви оцінюєте безпекову ситуацію в Європі?
– Я не можу говорити за всю Європу, проте, звичайно, я дуже пильно слідкую за подіями в Україні. Під час свого візиту в Польщу прем'єр-міністр Великої Британії сказав, що це небезпечні часи.
Присутність 130 тисяч військових поблизу українського кордону – це те, що має хвилювати всіх. Саме тому ми бачимо таку дипломатичну активність, щоб переконатися, що кордони України не будуть порушені. Але є відчуття, що зараз ми в досить критичній фазі.
– Велика Британія активно діє для того, щоб підготуватися до можливої російської агресії у Європі – наприклад, перекидаючи свої війська у Польщу. Чому позиція Великої Британії у цій справі так сильно відрізняється від деяких інших країн НАТО?
– Я не думаю, що є різниця між позицію Британії та інших країн, щодо того чим є НАТО.НАТО – це оборонний альянс. Я вважаю, що країни-члени НАТО добре продемонстрували надзвичайно важливу єдність щодо нарощування російських військ чи діалогу з Росією.
Насправді, я вважаю, що єдність – це один з найсильніших інструментів захисту, який у нас є. Проте Велика Британія є однією з країн, які виконують свої обов'язки щодо НАТО, дислокуючи певну частину військ до країн-членів НАТО, щоб сформувати сильніше оборонне положення у випадку, якщо цей конфлікт переросте в щось, що не можна вирішити дипломатичним шляхом чи потенційно створить ризик для кордонів країн-членів НАТО.
– Яку військову допомогу українські ЗСУ отримали від Великобританії? Ми знаємо про системи NLAW, але літаки все ще прибувають до України, і ми не знаємо про вантаж. Чи могли б ви надати список?
– Мені здається, ми знаємо. Про все, що було доставлено, оголосив Міністр оборони Резніков. Тому я не думаю, що потрібен список. Ми регулярно комунікуємо з Міністерством оборони України, і те, що ми надаємо, відповідає їхнім запитам. У певних випадках їм вже не потрібне якесь обладнання, а в інших питання полягає в тому, де його розмістити з географічної точки зору.Ми перемістили системи NLAW, тому що вони є оборонним обладнанням, це протитанкова система малої дальності. Тому Росія не може їх вважати зброєю, з якою її можна атакувати.
Це дуже важливо, враховуючи те, що протягом останніх кількох тижнів ми говоримо, що існує досить реалістична можливість того, що Росія може інсценувати операцію «під чужим прапором», заявити, що Україна поводиться агресивно і зайти під приводом захисту. Тому те, що ми надаємо системи NLAW, допоможе Україні краще себе захистити і не бути втягнутою в центр цього наративу.
Решта обладнання теж є оборонним. Збройні сили України сказали, що воно їм потрібно, і ми готові продовжити діалог про те, що ще ми можемо зробити. Проте важливо зазначити, що США також надають своє озброєння, й інші країни також пообіцяли допомогти. Я вважаю, що це має робитися спільними зусиллями.
– Питання щодо дипломатичних речей. До візиту Бориса Джонсона прем’єр Великої Британії востаннє відвідував Україну ще 1996 року. Чи можна говорити про відкриття нового розділу у відносинах між Лондоном та Києвом?
– Я не можу тут говорити об'єктивно. Але я тут вже два з половиною роки, і мені здається, що ця нова глава відкривається протягом всього цього часу. Якщо ви зупинитесь і поглянете на ситуацію, я знаю, що це важко зробити, але поза контекстом такого масового напливу іноземних гостей високого рівня в Україну, у контексті відносин Британії та України – це щось звичне.
Це чудово, що країну відвідав наш прем'єр-міністр, але, насправді, це наступний досить логічний крок поглиблення наших двосторонніх стосунків: ми підписали торговельну угоду, ми підписали угоду про співробітництво «Сильна Україна», ми співпрацюємо у військово-морській галузі.
Це все є досить новим, і завдяки цьому формується нова форма партнерства. Це чудово, що прем'єр-міністр зміг сюди прилетіти. Але я бачу його візит в ширшому контексті візитів та заходів, які характеризують їх як вид сучаснішого варіанту партнерства, яким я надзвичайно пишаюся.
– Чи не могли б Ви більш детально розказати про новий альянс між Великою Британією, Польщею та Україною? Які його головні цілі, і як країни можуть діяти разом для їх досягнення? Які в нас є інструменти?
– Ці три країни мають тісні зв'язки одна з одною. До речі, хороший приклад: наш прем'єр-міністр був в Польщі, і ми досить тісно співпрацюємо з Польщею. Те ж стосується і України.
Ідея поєднання цих трьох країн полягає в тому, щоб віднайти шляхи, як поглибити наші інтереси. І початковий запуск цього альянсу був спрямований на те, щоб заявити про цей намір. І в найближчі тижні ми говоритимемо більше про спільні теми, над якими ми можемо працювати.
– Велика Британія також допомагає Україні в розбудові військово-морської інфраструктури на Чорному та Азовському морях. Чому Велика Британія звернула увагу саме на цей аспект? Наскільки така інфраструктура важлива для національної безпеки України, зважаючи на загрози з боку Росії?
– Ми морська країна. Велика Британія оточена водою, і саме тому наш флот є найкращим в світі. Це досить логічне партнерство. Президент України Зеленський раніше сказав, що у нього є чітка стратегічна ціль підвищити потужність українського флоту, і він звернеться за допомогою до таких країн, як Велика Британія.
Ми готові й пишаємося тим, що можемо допомогти. Це стратегічна програма, тому її реалізація займе немало часу. Ми говоримо про інфраструктуру та забезпечення човнами і ракетними системами.
Тож ми робимо це, тому що нас попросили українці. Вони оголосили, що Чорне море є пріоритетним в сфері безпеки. Зважаючи на те, що відбувається зараз, ми розуміємо, що адміністрація робить правильно. Ми сподіваємося, що зможемо не лише побудувати необхідне для України, а й навчити їх, як це робиться. Щоб в Україні був не лише краще обладнаний флот, але й флот, який вміє створювати все необхідне для себе.
– Велика Британія надала Україні кредит для розбудови флоту і берегової інфраструктури. Що вже зроблено в цьому напрямку?
– Договір, який мали ратифікувати Парламент України та Парламент Великої Британії, був ратифікований в українському парламенті пару тижнів тому, що дуже добре. І наступним кроком, а процес підписання договору складається з багатьох кроків, наступним кроком є підписання договору президентом, потім ми обмінюємося дипломатичними нотами і тоді переходимо до підписання договорів.– Також є проект будівництва ракетних катерів для України. Чи вже розпочався цей процес?
– Знову ж все залежить від цих ратифікацій, і як тільки ці договори будуть підписані, можна розпочати виробництво обладнання. Проте ми не чекаємо на підписання цих договорів, щоб розпочати тренування по їх використанню. Тому як тільки вони прибудуть, у вас вже буде готове до використання обладнання.
– Ще один момент, який стосується безпеки у Чорному морі. Влітку британський есмінець Дефендер пройшов поблизу окупованого Севастополя. Цю територію Росія вважає своїми територіальними водами. Зважаючи на це, чи не було застережень щодо того, що такі дії можуть викликати різку реакцію з боку Кремля і можуть нести певний ризик для британських військових на борту?
– Це хороше запитання. По–перше, я знаю, що Росія називає це територіальними водами Росії, але це не так, це територіальні води України. Існує Міжнародна система маршрутів управління морським транспортом, через який і плив «Дефендер».
За законом, використання цього шляху, в нашому випадку це був шлях від Одеси до Батумі, є легальним. Це найкоротший та найзручніший шлях. Тому, якщо це найкоротший та найшвидший шлях і всі міжнародні морські закони говорять, що не просто можете користуватися, а й ви повинні ним користуватися. Тому логічно, що «Дефендер» ним скористався.
– Чи вплинуло якось постачання летальної зброї для України на взаємини між Великобританією і Росією? Схоже, така позиція Росії дуже важлива, наприклад, для Берліна. А як щодо Лондона?
– Позиція Росії для нас також важлива. Найголовніше для всіх зрозуміти, я вважаю, що Україна це розуміє як ніхто, що ніхто не хоче, щоб Росія розпочала війну проти України. Ніхто не хоче щоб Росія розпочинала війну, усі хочуть мати хороші стосунки з Росією.
Проте Росія не дотримується своїх зобов'язань та втручається в суверенітет України. Таким чином вона створює проблеми для таких країн, як Великобританія. Країни, які прагнуть дотримуватися верховенства закону та правил, які базуються на міжнародних системах та мають тісні зв'язки з Україною.
Проте питання забезпечення захисного оснащення, і це не озброєння, як я вже казала, системи NLAW призначені для захисту, не лежать в центрі відносин між Великобританією та Росією.
У нас складні відносини з Росією ще з ситуації в Солсбері, замах на вбивство.
Як можна побачити з того, скільки часу ми приділяємо переговорам за останні кілька тижнів: наш Міністр закордонних справ був в Москві, прем'єр–міністр Джонсон кілька разів телефонував Путіну. Ми завжди шукаємо шляхи діалогу з Росією, щоб нормалізувати наші відносини. Але ми не будемо це робити за рахунок суверенітету України.
– Коли ми зможемо сказати: «все, Путін зупинився, ми можемо бути впевнені, що він не почне велику війну»?
– Я вважаю, що це дуже важливе запитання, і я дякую Вам, що Ви його ставите.
Дехто може сказати, що після завершення навчань у Білорусі не відбудеться вторгнення, то все добре.
Це не наша позиція. Ми вважаємо, що єдиний варіант, коли ми можемо бути впевнені, що відбулася деескалація – коли війська та обладнання поблизу українського кордону повернуться назад, і можна буде сказати, що їх не можна привести в бойовий стан за короткий період часу.
Це буде для нас знаком того, що президент Путін вирішив вдатися до деескалації.
– Якщо підсумувати: що ми повинні робити разом, щоб зупинити Росію в її бажанні до ескалації агресії?
– Ми повинні дати ясно зрозуміти Росії, що будь-який вид вторгнення в Україну матиме для неї настільки ж високу ціну, як і для України. І для України ціна буде високою.
Я прожила тут два з половиною роки. Я познайомилася і полюбила багатьох українців, які будуть захищати свою країну. І ніхто не хоче бачити, як помирають люди в ще одному конфлікті.
І ми також не хочемо дивитися, як помирають росіяни. А жертв буде багато через обов'язок боротися. Тому ми не хочемо, щоб люди перебували в позиції, коли їм треба це робити.
- Перше – треба показати Росії, яку ціну їй доведеться заплатити, і я думаю, що вони не до кінця розуміють, якою вона буде, навіть верхівка їхньої адміністрації. Я не впевнена чи вони це добре розуміють.
- Наступне – продемонструвати єдність. Міжнародне товариство повинне показати, що між нами немає непорозумінь щодо того, що ми бачимо і що Росія повинна зробити. І я вважаю, що це добре виходить всередині НАТО і в двосторонніх відносинах між США, Великою Британією та іншими країнами, які беруть участь в переговорах, наприклад Францією. Ми всі обговорювали необхідні дії.
- І звичайно всередині України ця єдність стосується адміністрації, опозиції, політиків і партій тощо. Це час національної єдності.
Мені здається, як я вже казала, що єдність – це найсильніша зброя.
І, насправді, чим більше Росія погрожує, тим більше єдності є між нами. Тому, якщо міжнародна єдність відображається в єдності в країні, тоді стає надзвичайно важко знайти слабке місце й використати його.
