Передсвітанкове небо над українським портом у Бердянську 17 жовтня запалало помаранчевими і червоними кольорами від пожеж і вибухів на аеродромі, де стояли російські вертольоти Х-52 і Мі-24, які армія РФ використовувала для ураження української бронетехніки, що намагалася проломити російську лінію оборони за 120 кілометрів на північ.
Приблизно через 18 годин було підтверджено, що атака, задокументована у відеозаписах, опублікованих у соцмережі «Телеграм», виглядала так, як про неї говорили російські військові блогери: Україна використала передані їй в умовах секретності американські ракети великої дальності, відомі як ATACMS, для ураження російських ударних вертольотів, пошкодивши або знищивши дев’ять з них.
Це не була єдина погана новина, яку Росія отримала цього тижня: приблизно за 220 кілометрів на північний схід російський потужний наступ, з метою оточення українських сил у промисловому місті Авдіївка, що неподалік від окупованого Донецька, опинився на межі зриву, або, принаймні, просувається набагато повільніше, ніж очікувало командування армії РФ.
Зараз, на 20-му місяці війни, російське вторгнення в Україну наближається до своєї третьої зими, знову переходячи в нову фазу.
Чи змінить ситуацію наступ на Авдіївку, несподіваний удар України під Бердянськом, чи форсування Дніпра на Херсонщині українською морською піхотою – це питання залишається відкритим.
Що сталося в Бердянську?
Понад рік українська влада просила Сполучені Штати, які надали Україні зброю та інше військове обладнання на суму понад 62 мільярди доларів, надати високоточні ракети великої дальності, відомі як тактичні ракетні комплекси Сухопутних військ США (ATACMS).
ATACMS – ракети великої дальності, які випускаються зі зброї, також наданої США, реактивної системи залпового вогню, відомої як HIMARS. Коштуючи близько 1,5 мільйона доларів за штуку, ATACMS мають дальність дії до 520 кілометрів, що дозволяє Україні вражати цілі глибоко в російському тилу.
Американські чиновники неохоче відправляли їх, боячись, що Росія розцінить цей крок як ескалацію.
Наприкінці серпня американські ЗМІ повідомили, що Білий дім нарешті схвалив передачу ракет. Ані Білий дім, ані Пентагон офіційно не підтвердили доставку ракет.
Десь після півночі 17 жовтня на контрольованому Росією аеродромі окупованого Бердянська пролунала серія вибухів. Серед кількох відео, розміщених у мережі Telegram, одне показує зенітну оборону над аеродромом, інше демонструє вульгарний російський вислів, в якому конкретно згадуються гелікоптери, які базуються на аеродромі.
Перевірити ці відео неможливо, і станом на 18 жовтня не з’явилося жодних доказів, які б вказували на те, скільки гелікоптерів було збито.
Але інформація про саму атаку пізніше була частково підтверджена повідомленнями російських блогерів і заявами українських посадовців, які стверджували, що дев’ять російських вертольотів було пошкоджено або знищено. На інших зображеннях, пізніше розміщених у мережі Telegram, було видно касетні боєприпаси американського виробництва – інший тип ракет ATACMS, який має меншу дальність польоту.
Міністерство оборони Росії ніяк не прокоментувало цю атаку.
Наскільки поява ракет ATACMS змінить поле бою, поки що незрозуміло. На думку експертів, Росія буде, як мінімум, змушена перемістити свої вертольоти або склади боєприпасів чи польові штаби набагато далі від лінії фронту.
В американському Інститут вивчення війни (ISW) 17 жовтня заявили: «Система ATACMS, ймовірно, змусить російське командування перерозподілити авіаційні засоби і вивести частину літаків на аеродроми, розташовані далі від лінії фронту». Ракети також становлять «значну загрозу для російських складів боєприпасів у тилових районах і змусять російське командування обирати між укріпленням існуючих складів або подальшим перерозподілом складів по всіх окупованих територіях України».
Поповнення запасів або ротація військ, які ведуть виснажливу війну, буде складнішою і займе більше часу. Росія дуже ефективно використовувала бойові вертольоти: вони летять низько, щоб уникнути протиповітряної оборони, потім з’являються над лінією дерев, стріляють високоточними ракетами по танках, а потім тікають від зенітних ракет.
Якщо українська оцінка кількості пошкоджених або знищених гелікоптерів під Бердянськом є правильною, це буде одна з найбільших авіаційних втрат Росії з початку повномасштабної війни.
Через річку
Минулого року українські війська досягли двох значних успіхів на полі бою. Один з них, на північному сході Харківської області, застав російські війська зненацька, змусивши їх відступити на схід від річки Оскіл, водної артерії з півночі на південь і природної лінії оборони.
На південному заході українські війська розгромили російських десантників та інші підрозділи на західних берегах Дніпра, змусивши їх відступити за річку.
Відтоді Росія продовжує обстрілювати міста і селища за річкою артилерією і ракетами. У червні за нез’ясованих обставин була зруйнована дамба на Дніпрі в Новій Каховці, яка перебувала під російським контролем, внаслідок чого тисячі гектарів землі були затоплені і завдано масштабної шкоди.
Коли російські війська відійшли з Херсону, українські спецпризначенці та розвідувальні підрозділи неодноразово здійснювали рейди через річку і далі вниз за течією, до гирла Дніпра – Дніпровської затоки.
Вранці 18 жовтня двоє російських військових блогерів повідомили, що українські військовослужбовці 35-ї і 36-ї бригад морської піхоти перетнули Дніпро, приблизно за 8 кілометрів вгору по річці від нині зруйнованого Антонівського мосту в Херсоні. В одному з повідомлень говориться, що підрозділи досягли села Піщанівка, приблизно за 2 кілометри на південний схід від берега річки.
Вдень 18 жовтня Міністерство оборони Росії, підтвердило повідомлення про переправу через річку, заявивши, що «в районах двох населених пунктів, прилеглих до Піщанівки, були припинені дії чотирьох диверсійно-розвідувальних груп». Однак через кілька годин з’явилися повідомлення, що українські сили все ще стримують російські війська за межами села.
Аналітики Інститут вивчення війни (ISW) зазначають, що 20 жовтня українські війська продовжили більш масштабні, ніж зазвичай, наземні операції на східному (лівому) березі Херсонської області та встановили «підтверджену присутність у населеному пункті на східному березі».
«Українські сили просунулися до північно-східних Кринок (27 км на схід ві Херсона та 2 км від річки Дніпро). Російські військові блогери стверджували, що українські війська закріплюються біля Кринок і продовжують утримувати свою присутність біля Антонівського шосе та залізничних мостів», – йдеться в огляді ISW.
Що відбувається в Авдіївці?
10 жовтня Росія розпочала масштабний наступ навколо промислового міста Авдіївка, на північний захід від Донецька, відправивши кілька тисяч військових і значну кількість бронетехніки у двох напрямках, в черговій спробі створити «котел» для оточення українських військ.
Це найбільший концентрований наступ російських військ принаймні з лютого, коли було знищено великий контингент російських підрозділів – до 130 танків і бронемашин – під Вугледаром, містом, розташованим за 60 кілометрів на південний захід від Донецька.
«Можу точно сказати, що це найбільший наступ, який відбувся в Авдіївці за весь час війни, починаючи з 2014 року», – заявив 18 жовтня Віталій Барабаш, голова міської військово-цивільної адміністрації.
Вперте утримання Авдіївки дозволило Силам оборони України загрожувати російським лініям на сході, біля околиць окупованого Донецька.
Президент України Володимир Зеленський у своєму зверненні 20 жовтня подякував українським військовим, які обороняють Авдіївку. Він заявив, що «російські втрати справді вражають».
«Дякую всім нашим хлопцям, які потужно тримають оборону і день за днем знищують окупанта. Цими днями російські втрати дійсно вражають, і саме такі втрати окупанта потрібні Україні», – наголосив президент.
Близький до російського міністерства оборони телеграм-канал «Рибар» писав 19 жовтня, що російські війська «продовжують операцію з охоплення Авдіївського укріпрайону». Він стверджує, що на північному фланзі армії РФ вдалося зайняти терикон (золовідвал Авдіївського коксохімічного заводу), проте українські війська контратакували під селищем Бердичі та відтіснили російські підрозділи до залізниці.
Запорізька область. Сподівання ЗСУ на прорив
На початку червня, приблизно в той самий час, коли було зруйновано дамбу в Новій Каховці, Україна розпочала масштабний контрнаступ у трьох місцях уздовж 1200-кілометрової лінії фронту – від Херсонської області на південному заході до Харківської області на північному сході.
Найбільш концентровані зусилля зосереджені на півдні Запорізької області, де українські війська просуваються на південь від міста Оріхів, сподіваючись досягти міст Мелітополя і Бердянська. Це дозволило б Україні відрізати так званий «сухопутний міст» – наземні автомобільні та залізничні шляхи на окупованій території, які з’єднують Крим з Росією.
Однак ці зусилля майже зупинилися в перші тижні, коли українські війська зіткнулися з потужною російською обороною, названою «лінією Суровікіна», російського генерала Сергій Суровікіна, який віддав наказ про її спорудження.
Україна змінила свою тактику, і на початку вересня українським підрозділам вдалося прорвати одну, можливо, дві шари «лінії Суровікіна» в районі населених пунктів Роботине і Вербове, що дало надію на ширший прорив.
Цього наразі не сталося, Росія передислокувала деякі зі своїх найбільш підготовлених повітряно-десантних підрозділів, щоб допомогти укріпити російські лінії і сповільнити наступ українських військ.
З наближенням вологої осінньої погоди і холодних зимових температур, незрозуміло, якого прогресу Україна зможе досягти до початку весни.
Форум