Одинадцять тижнів минуло відтоді, як у Королівському інституті міжнародних відносин Chatham House у Лондоні була задекларована необхідність заснувати спеціальний міжнародний кримінальний трибунал, щоб притягнути до відповідальності винних у вчиненні злочину агресії проти України. 19 травня Європейський парламент ухвалив резолюцію із закликом до ЄС підтримати створення спеціального трибуналу, надати для нього необхідні людські, бюджетні ресурси, адміністративну, слідчу та логістичну підтримку. «Швидкі дії мають вирішальне значення», йдеться з-поміж іншого у підсумковому пресрелізі Європарламенту.
Між цими ключовими подіями сталося іще дві важливі, кажуть правники. Так, на міжнародній конференції в литовській столиці було ухвалене Вільнюське комюніке про підтримку створення трибуналу ad hoc (тобто для конкретного випадку) щодо злочину агресії проти України. Брати активну участь в його заснуванні зголосився Сейм Литви – відповідна заява також є.
А наприкінці квітня резолюції на підтримку створення спецтрибуналу ухвалила Парламентська асамблея Ради Європи.
На конкретному міжнародному злочині – злочині агресії Росії проти України – акцентується тому, що агресія є найбільш серйозним, грубим порушенням міжнародного правопорядку. Вона стала відправною точкою для скоєння російськими військовими проти українських громадян України на території України інших злочинів: воєнних злочинів, злочинів проти людяності, геноциду.
Свою агресію проти України Російська Федерація розпочала не три місяці тому, а у 2014 році. 24 лютого 2022-го розгорнулася нова фаза – гостріша, інтенсивніша, масштабніша. Міжнародного суду або трибуналу, який мав би юрисдикцію притягати до відповідальності за вчинення злочину агресії найвищих посадових осіб РФ та її військове керівництво, наразі немає. Створення спецтрибуналу закриє цю прогалину.
До ініціативи, проголошеної на початку березня у Chatham House, долучилися експрем’єри Великої Британії Гордон Браун і Джон Мейджор, колишній прокурор Нюрнберзького військового трибуналу 102-річний (!) Бенджамін Ференц та експрезидент Європейського суду з прав людини сер Ніколас Братца.
Від України роботу координує юрист-міжнародник, донедавна – постійний представник президента в АР Крим Антон Кориневич.
Із ним Радіо Свобода поговорило, зокрема, про те, чи заважатиме новий механізм юрисдикції Міжнародного кримінального суду, від якого Україна чекає рішень щодо злочину геноциду, воєнних злочинів та злочинів проти людяності.
«Зараз немає суду для Путіна чи Лаврова за злочин агресії проти України»
– Навіщо для притягнення до відповідальності російської військово-політичної верхівки (і Путіна особисто) створювати тимчасову структуру, а не скористатися постійно діючим Міжнародним кримінальним судом у Гаазі?
– Наразі немає жодного міжнародного суду (чи трибуналу), який може працювати зі злочином початку та ведення агресивної війни РФ проти України. Саме з тим злочином, який був №1 в рамках Нюрнберзького (1945–1947 роки) та Токійського (1946–1948 роки) міжнародних військових трибуналів.
На відміну від воєнних злочинів, злочинів проти людяності або геноциду, займатися розслідуванням і переслідуванням злочину агресії в нашій ситуації Міжнародний кримінальний суд (МКС) не може. У Римському статуті, на основі якого у 1998 році було створено МКС, злочин агресії передбачено. Але є певні обмеження. Потрібно, щоб і Україна, і Росія ратифікували Римський статут.
Або інший варіант – ситуацію на розгляд Міжнародного кримінального суду передає Рада безпеки ООН. Власне, Радбез Організації Об’єднаних Націй є тим органом, який має вирішальний голос щодо кваліфікації агресії та може застосувати примусові заходи.
Але ми пам’ятаємо, що через наявність у Росії права вето Рада безпеки ООН не здатна цього зробити.
Новий спеціальний трибунал створюється заради одного питання: розслідування та переслідування за вчинення злочину агресії проти України
Так само українські національні суди можуть відкривати кримінальні провадження щодо російських військовослужбовців, але не можуть зробити цього стосовно російського президента, глави уряду або міністра закордонних справ – всі вони користуються персональними посадовими імунітетами.
Тому новий спеціальний трибунал створюється заради одного питання: розслідування та переслідування за вчинення злочину агресії проти України. Трибунал має засновуватися на міжнародному договорі. Тоді ми зможемо говорити про його міжнародну легітимність, і що він не буде визнавати жодних персональних посадових імунітетів. Це може бути як угода між Україною та певною кількістю іноземних держав, так і угода між Україною та міжнародною організацією.
– Чи вже можна назвати держави, які увійдуть до спеціального трибуналу щодо злочину агресії РФ проти України?
– Поки, вважаю, зарано про це говорити. Зараз від експертного обговорення ми переходимо до урядового треку консультацій. Тому почекаємо висловлення офіційних позицій держав.
«Спецтрибунал і МКС у Гаазі: паралельні процеси можливі»
– Так званих «посадових імунітетів», про які ви згадали, не визнає Міжнародний кримінальний суд. Тому він – МКС – може притягувати до кримінальної відповідальності навіть чинних глав держав за воєнні злочини, злочини проти людяності, злочин геноциду. Точніше, за задум, організацію злочинів – не за безпосереднє виконання. Чи зможуть представників російської військово-політичної верхівки судити і в Міжнародному кримінальному суді в Гаазі, і на майбутньому спецтрибуналі? Тобто, чи можливі паралельні процеси?
– Як ми вже говорили, МКС працює зі злочином геноциду, воєнними злочинами, злочинами проти людяності. Але Міжнародний кримінальний суд у Гаазі фізично не зможе працювати із злочином агресії – такі у цього органу обмеження. Водночас залишити поза увагою злочин агресії проти України ми просто не маємо права. Інакше це свідчитиме про безкарність за агресію.
Не думаю, що процеси в МКС і в майбутньому спецтрибуналі один одному суперечать, конфліктують. Навпаки. Вони взаємодоповнюючі. Міжнародний кримінальний суд є ключовим органом, що займається розглядом трьох видів міжнародних злочинів, а трибунал ad hoc доповнить його одним конкретним – злочином агресії.
– Умовно кажучи, російського міністра оборони Шойгу можна буде засудити за злочин агресії на спецтрибуналі, що створюється, і водночас у Міжнародному кримінальному суді?
– Як один із прикладів – так.
Історичні паралелі з Нюрнбергом
– Чи вдалося станом на сьогодні якось конкретизувати модель трибуналу щодо злочину агресії проти України? Чи буде він схожим на той же Нюрнберзький військовий трибунал для головних нацистських воєнних злочинців?
– Дійсно, в історії міжнародного права та правосуддя працювало декілька міжнародних кримінальних трибуналів ad hoc: Нюрнберзький, Токійський, щодо колишньої Югославії, Руандійський.Створювалися також інші гібридні механізми, наприклад, Спеціальний суд для Сьєрра-Леоне. По суті у кожного з них була своя модель. Єдиного стандарту чи «рецепту» немає. Він, Міжнародний кримінальний трибунал, тому й називається ad hoc, що має бути максимально пристосованим до певної ситуації.
Для спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України важливими є відсилання до Нюрнбергу і Токіо, оскільки на сьогодні вони – єдині міжнародні кримінальні трибунали ad hoc, де судили у тому числі за вчинення злочину агресії. На той момент, щоправда, цей злочин називався crimes against peace (злочини проти миру).
Для нас важлива така аналогія, бо зараз на території України ми переживаємо найбільшу війну в Європі з 1945 року. Її спричинила збройна агресія Російської Федерації. Відповідно, правове реагування на цю війну повинно бути схожим на те, котре міжнародне співтовариство здійснило у вигляді створення Нюрнберзького та Токійського трибуналів після Другої світової війни.
Єдине, на чому знову акцентую, що спецтрибунал працюватиме виключно з однією категорією міжнародних злочинів – злочином агресії проти України, тоді як юрисдикція Нюрнберзького розповсюджувалась також на воєнні злочини та злочини проти людяності, тобто на три категорії.
– З історії ми пам’ятаємо, що про створення International Military Tribunal вперше заговорили в 1942 році. Вирок головним воєнним злочинцям Третього райху «суд історії» в Нюрнбергу виніс 1 жовтня 1946-го. Є сподівання, що зараз може бути швидше?
Питання, що пов’язане з конкретними строками створення спецтрибуналу, – чутливе. Воно залежить у тому числі від політичної волі міжнародних партнерів долучатися до цього процесу
– Думаю, що від дня заснування трибуналу до обвинувального вироку може пройти не дуже багато часу. Доводити злочин агресії не є таким вже архіскладним завданням.
Але не варто забігати наперед. Питання, що пов’язане з конкретними строками, – чутливе. Воно залежить у тому числі від політичної волі міжнародних партнерів долучатися до цього процесу. Не все залежить від України. Але ми робимо і робитимемо надалі кроки до мети. Ключове нині – створити і запустити спецтрибунал, щоб він розпочав роботу. Докладемо всіх зусиль, щоб це сталося якомога скоріше.
Щодо згадуваного процесу в Нюрнберзі, насправді він був дуже швидким і ефективним, це дуже гарна швидкість для міжнародного правосуддя.
– Уявімо, що вже маємо обвинувальні вироки щодо злочину агресії, виписані ордери на арешт. Як приводити їх до виконання? Особливо якщо той же Путін сидить десь у бункері.
Проміжним досягненням стане сам факт видання ордеру на арешт. Це вкрай важливий аргумент, ознака повної міжнародної делегітимізації, нерукоподаваності
– Якщо особа з ордером на арешт потрапить на територію держав-учасниць спецтрибуналу чи тих держав, які підтримають його створення односторонніми актами, ця людина має бути затримана та передана у розпорядження спецтрибуналу. Далі вона опиниться на лаві підсудних і у тюрмі.
Але на шляху до цієї абсолютної юридичної перемоги проміжним досягненням, як на мене, стане сам факт видання ордеру на арешт. Це вкрай важливий аргумент, ознака повної міжнародної делегітимізації, нерукоподаваності, ізоляції через неможливість брати участь у міжнародних заходах.
Саме тому спецтрибунал повинен сконцентруватися на особах вищої політичної та військової ланки РФ – на тих, хто віддавав накази про початок агресивної війни та її подальше ведення. У цій таргет-групі для трибуналу може бути, ймовірно, десь до 20 осіб.
– Найбільш легендарна постать серед експертів робочої групи зі створення спецтрибуналу – це, безумовно, колишній прокурор Нюрнберзького трибуналу Бенджамін Ференц. Як він налаштований на цю справу?
– Пан Ференц, як і інші іноземні юристи-міжнародники активно підтримує створення спецтрибуналу. В нещодавньому інтерв’ю CBS News він сказав: «Ц був би важливий крок заявити, що не можна здійснювати агресію проти сусідньої держави чи будь-кого».
Спецтрибуналом, повторюся, ми закриваємо прогалину в міжнародному правосудді щодо злочину агресії проти України. Бо, виходить, через відсутність судового органу – постійного чи тимчасового з відповідною юрисдикцією – за агресію проти України особу засудити не можна.
Будемо виправляти ситуацію, яка веде до безкарності.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
