Смерть засновника ПВК «Вагнер» Євгена Пригожина в авіакатастрофі в серпні цього року, рівно через два місяці після заколоту ПВК «Вагнер», кинула тінь на майбутнє російського впливу в Африці.
Відтоді, як Захід почав ізолювати Росію після анексії українського Криму в 2014 році, Путін намагався відновити зв’язки радянських часів з країнами Глобального Півдня, особливо в Африці, використовуючи парамілітарну компанію Пригожина як один з найважливіших інструментів свого впливу.
Вправний бізнесмен і харизматичний лідер Пригожин у кількох африканських державах знайшов клієнтів, які в нестабільних умовах шукали захисту режиму, переміщуючи гроші й зброю континентом через заплутану мережу підконтрольних йому фіктивних компаній.
Окрім посилення російського впливу в Африці, присутність «Вагнера» була прибутковою. У звіті, опублікованому цього місяця американською продемократичною групою, йдеться про те, «що ПВК «Вагнер» і Росія заробили понад 2,5 мільярди доларів на кривавому золоті в Африці з моменту повномасштабного вторгнення в Україну в лютому 2022 року».
Але смерть Пригожина, який дев’ять років був на чолі «Вагнера», порушила питання про те, чи зможе Росія забезпечити передачу контролю над африканськими найманцями, дезінформацією і бізнес-операціями групи службам безпеки і обраним союзникам Путіна.
Протягом останніх місяців російські офіцери оборони і розвідки відвідували Африку, щоб запевнити існуючих клієнтів у безперервності своєї діяльності і залучити нових потенційних клієнтів.
Раніше цього місяця розслідування Радіо Свобода виявило, що колишній представник Кремля в ЄС, якого європейські дипломати пов’язують з російською розвідкою, був скерований до Центральноафриканської Республіки (ЦАР), щоб контролювати координацію між групою найманців «Вагнера» і місцевими силами безпеки.
Минулого тижня газета The Wall Street Journal повідомила, що, за даними західної розвідки, колишній операційний директор платіжної системи Wirecard Ян Марсалек, який переховується від правосуддя, допомагає Росії з «реконфігурацією бізнес-імперії Пригожина в Африці».
ЗМІ повідомляють, що російські військові створюють підрозділ під назвою «Африканський корпус» на заміну ПВК «Вагнер».
У телеграм-каналах з’являються оголошення про набір, але Міністерство оборони не підтвердило таких планів, і незрозуміло, наскільки просунулася ця ініціатива.
На більш публічному рівні російський президент Володимир Путін зустрівся з главами 17 африканських держав на саміті в Санкт-Петербурзі в липні цього року, через місяць після заколоту. Зростаюча нестабільність та антизахідні настрої, особливо в країнах Сахелю, допомагають Москві закріпитися на континенті, незважаючи на те, що її увагу і ресурси поглинає війна проти України.
Джозеф Сігл, науковий директор вашингтонського Африканського центру стратегічних досліджень, заявив, що Росія зміцнила свої позиції в ЦАР, Судані та країнах Сахелю, де низка переворотів привела до влади хунти.
Російські військові раніше цього місяця зустрілися з лідерами хунти в Нігері, щоб обговорити співпрацю у сфері безпеки після того, як влада наказала французьким військам залишити країну, ставши третьою країною Сахелю, яка зробила це.
Раніше Малі і Буркіна-Фасо вигнали французькі війська на тлі зростання антиколоніальних настроїв і розчарування відсутністю прогресу в боротьбі з джихадистськими угрупованнями, які тероризують західний Сахель.
Стабільність у Малі погіршилася, а напади бойовиків почастішали після того, як хунта вивела французькі війська і війська ООН та ввела близько 1000 членів ПВК «Вагнер». Тим часом, як повідомляється, група захопила прибуткові активи в ЦАР.
ЄC та інші представники міжнародної спільноти звинувачують групу в грубих порушеннях прав людини, враховуючи тортури і вбивства в Малі, Лівії, ЦАР і Судані.
Російська присутність в Африці триває, але я думаю, що серед лідерів країн зростає усвідомлення того, що це породжує нестабільністьДжозеф Сігл
«Російська присутність в Африці триває, але я думаю, що серед лідерів країн зростає усвідомлення того, що це породжує нестабільність і що російська присутність є загрозою національній безпеці, а не рішенням проблем», – сказав Сігл.
Буркіна-Фасо і Нігер ще не підписали угоди з Росією, як і Демократична Республіка Конго, яка також провела зустріч з представниками російських військових чиновників.
Рішення Путіна вийти зі зернової угоди, яка забезпечувала прохід суден, що перевозили українське зерно з Чорного моря на світові ринки, зашкодило іміджу Росії в Африці, вважає Сігл.
«Це була дуже яскрава демонстрація відвертої зневаги Путіна до реальних пріоритетів Африки. Протверезливе усвідомлення того, що для Росії Африка є лише пішаком у її ширших геостратегічних інтересах», – сказав він.
Росія заблокувала експорт українського зерна після свого повномасштабного вторгнення у 2022 році, що призвело до зростання світових цін зерна і негативно вплинуло на африканські країни, які залежать від українського імпорту.
Глобальний вплив
Експерти кажуть, що зростаючий інтерес Росії до Африки зумовлений бажанням розширити свій глобальний вплив на тлі розриву відносин із західними країнами через війну в Україні, а також забезпечити собі військові бази для проєктування влади.
Москва також прагне розширити продаж зброї, побудувати і експлуатувати атомні електростанції та отримати права на природні ресурси на всьому континенті. Росія є найбільшим постачальником зброї до Африки, на її частку припадає близько 40 відсотків щорічних продажів. Це дає їй певні політичні важелі впливу.
Російська зброя дешева, і Москва не пов’язує продаж зброї з дотриманням прав людини в країні, це відкриває двері для більшої кількості країн.
Присутність «Вагнера» привернула міжнародну увагу до зростаючої ролі Москви в Африці. Але голова консалтингової компанії Eurasia Group з питань ризиків на африканському континенті Амака Анку каже, що реальний вплив Росії обмежений.
За її словами, «Вагнер» розгорнутий у бідних країнах, де правлять хунти або авторитарні лідери, яким бракує легітимності та внутрішньої підтримки, і, окрім продажу зброї та зерна, Росія мало торгує з Африкою і не надає значних інвестицій чи допомоги.
«Росія може запропонувати африканським країнам дуже мало», – сказала Анку.
Але Росія поділяє глибоке невдоволення африканських країн тим, що вони вважають несправедливим світовим порядком, очолюваним західними країнами. І Росія, і Африканський союз виступають за «багатополярний» світ, в якому США були б менш потужними, ніж зараз.
Використання Штатами санкцій для покарання країн за порушення прав і агресію, враховуючи від’єднання їх від американського долара, занепокоїло багато країн Глобального Півдня.
Москва використовує ці африканські історичні рани, такі, як жорстока колоніальна спадщина континенту, щоб вбити клин між Африкою і Заходом, кажуть експерти. Москва підтримувала африканські рухи за незалежність під час Холодної війни, і ця спадщина залишається потужним фактором і сьогодні.
«Я думаю, що існує велика недооцінка того, наскільки впливовою була російська дезінформаційна кампанія», – сказав Сігл.
Ми граємо в іншу комунікаційну гру, ніж Росія, в інтернеті, і ми через це програємоКемерон Гадсон
Кемерон Гадсон, який працював директором Ради національної безпеки у справах Африки за часів президента Джорджа Буша-молодшого, заявив у липні у Конгресі, що у просуванні своїх поглядів Росія була більш ефективною, ніж США. Росія поширює інформацію африканськими мовами – не лише англійською та французькою – і використовує TikTok, щоб охопити молоду аудиторію континенту.
«Ми граємо в іншу комунікаційну гру, ніж Росія, в інтернеті, і ми через це програємо», – заявив Гадсон, аналітик Центру стратегічних і міжнародних досліджень, в липні у комітеті у закордонних справах Палати представників Конгресу США.
Війна в Україні
Війна Росії проти України створила ще один конфлікт між Заходом і Глобальним Півднем, вважає Брюс Джонс, аналітик Інституту Брукінгса у Вашингтоні.
Після повномасштабного вторгнення Росії Захід швидко мобілізував десятки мільярдів доларів військової, фінансової та гуманітарної допомоги для України.
Для порівняння, за його словами, реакція США на війну в Тиграї (в Ефіопії), де з 2020 року загинули 500 000 людей, переважно цивільних, була «краплею в морі» – це не залишилося поза увагою африканців.
Підтримуючи цю думку, представниця США Сідні Камлагер-Дав (демократка з Каліфорнії) сказала Майку Гаммеру, спеціальному посланцю президента США Джо Байдена на Африканському Розі, що африканці хочуть бачити «послідовність» у реакції США на загибель цивільного населення та порушення прав людини.
«Африканські країни часто відчувають наші подвійні стандарти», – сказала вона у Палаті представників Конгресу США 30 листопада, присвячених війні в Тиграї.
Демократична Республіка Конго (ДРК) є однією з таких країн.
Влада у Кіншасі скаржиться на те, що Захід не приділяє належної уваги новим нападам повстанців, які спричинили масштабну гуманітарну кризу у східних провінціях ДРК.
За кілька місяців до повномасштабного вторгнення Росії в Україну підтримувані Руандою повстанці «Руху М23» захопили контроль над значною частиною провінції Північне Ківу, спровокувавши бойові дії, які змусили понад 800 000 людей покинути свої домівки.
«Конголезці відчули, що підтримка їхнього суверенітету була недостатньо сильною, і це стає ще більш очевидним у порівнянні з вторгненням в Україну», – написав Крістоф Тітека, професор Антверпенського університету в Нідерландах, у березневій доповіді після десятків інтерв’ю з конголезькими політиками, іноземними дипломатами, членами громадянського суспільства та журналістами.
За словами Тітеки, дехто у владі ДРК зараз закликає до розвороту в бік Росії.
«Геополітичний ландшафт змінюється, конголезька влада використовує у відносинах із Заходом «російський варіант» принаймні настільки, наскільки це можливо», – сказав Тітека.
У ДРК 20 грудня відбудуться президентські вибори, на яких сучасний президент Фелікс Чисекеді прагне переобрання, і результати голосування можуть бути оскаржені.
«Якщо виникнуть суперечки, Росія може швидко підтримати Чисекеді, щоб зміцнити свої позиції перед чинним президентом», – сказав Сігл.
Анку погодилася, що Росія – це карта, яку африканські лідери можуть розіграти, щоб «відштовхнути Захід».
«Розмова з Росією має велику цінність у цьому контексті», – сказала вона.
Африканці вважають, що вторгнення Росії в Україну руйнує існуючий світовий порядок, відкриваючи можливість для африканських країн допомогти сформувати «новий, більш сприятливий світ», сказала Анку.
На тлі зростання антизахідних настроїв і з огляду на те, що африканські країни займають більше чверті місць в Генеральній асамблеї ООН, адміністрація Байдена за останні 12 місяців значно активізувала свою взаємодію з Африкою.
У грудні 2022 року Сполучені Штати провели перший за вісім років саміт США-Африка, в якому взяли участь 49 глав держав і президент Африканського союзу.
Після цього Байден відправив 17 високопосадовців до 26 країн континенту, зокрема віцепрезидента Камалу Гарріс, міністра оборони Ллойда Остіна, держсекретаря Ентоні Блінкена та міністра фінансів Джанет Єллен.
Під час цих візитів США оголосили про допомогу та інвестиції в Африку на мільярди доларів.
Байден досі не виконав обіцянку, яку він дав африканським лідерам на саміті, відвідати їхній континент цього року. Президент США не відвідував Субсахарську Африку з 2015 року.
Форум