Доступність посилання

ТОП новини

Переговори про мир у Лівії: поступ є, а мирного плану ще немає


Фаїз ас-Сарадж (л) і Халіфа Хафтар (п), комбіноване фото
Фаїз ас-Сарадж (л) і Халіфа Хафтар (п), комбіноване фото

Представники Росії, Туреччини і сторін громадянської війни в Лівії узгодили в Москві проєкт мирного плану, але його наразі підписали не всі.

Росія і Туреччина, які підтримують протилежні сили в громадянській війні в Лівії, пішли на мирні переговори разом із головними сторонами лівійського конфлікту. Міністри закордонних справ і оборони двох країн зустрілися в Москві, куди прибули і чільні лівійські представники: прем’єр-міністр Фаїз ас-Сарадж і його суперник у силовому протистоянні в Лівії, командувач Лівійської національної армії фельдмаршал Халіфа Хафтар. Перший підписав проєкт нового документа про конкретні умови припинення вогню, яке було проголошене з неділі, другий узяв час на роздуми до вівторка. Ситуація в Лівії загострилася останніми тижнями, коли війська Хафтара активізували свій наступ на Тріполі, що триває з квітня 2019 року з метою взяти лівійську столицю під свій контроль.

Перемир’я в боях за Тріполі, що було проголошене з півночі 12 січня, стало першим за місяці воєнного наступу військ Халіфи Хафтара на столицю Лівії. Але оглядачі кажуть, що його буде нелегко втримати через те, що в громадянській війні в цій країні бере участь багато різних сил. Дві провідні з них нині через посередництво Росії й Туреччини домовляються про способи дотримання цього перемир’я.

Але чи вдасться їм урешті досягти цієї домовленості, стане відомо вже 14 січня, коли стане відомим рішення Хафтара. Нині ж, за повідомленнями з Москви, і фельдмаршал, і прем’єр Фаїз ас-Сарадж відмовилися зустрітися особисто.

Якщо ж угоду таки підпишуть, наступним кроком мала б стати мирна конференція на найвищому рівні про врегулювання в Лівії, яку пропонує провести Берлін пізніше цього місяця. Можливо, вона могла б відбутися 19 січня, але точна дата ще не визначена.

Особливості лівійського протистояння

Через уже другу за останні роки громадянську війну в Лівії, що точиться останніми роками, в цій країн виникло незвичне протистояння: його головні сторони – міжнародно визнаний уряд, підтримуваний ООН, із одного боку, і законно обраний і міжнародно визнаний парламент, із іншого.

У столиці Тріполі, що на сході середземноморського узбережжя Лівії, працює Уряд національної згоди, створений 2015 року за міжнародного посередництва. Його очолює прем’єр-міністр Фаїз ас-Сарадж. Він же є й головою президентської ради Лівії – колективного президентського органу з 9 осіб.

Але цей уряд, що мав об’єднати протиборчі сили Лівії, більш-менш контролює нині лише невелику частину території країни, головно навколо Тріполі. Та й саме місто фактично поділене на зони контролю низки окремих збройних угруповань, головно ісламістських, які підтримують цей уряд. Також на його боці – Лівійська армія, невелика частина колись єдиних збройних сил країни.

А більша частина Лівії підконтрольна Палаті представників – парламентові, що був обраний 2014 року і визнаний світовою спільнотою. Цей парламент по суті залишили осторонь при створенні Уряду національної згоди, і він урешті відмовив йому в підтримці.

Палаті представників лишилася вірною головна частина збройних сил країни – Лівійська національна армія, якою командує призначений цим парламентом на посаду головнокомандувача фельдмаршал Халіфа Хафтар. Він же фактично відіграє роль головного представника парламенту і представляє його на різноманітних зустрічах і переговорах.

76-річний Халіфа Хафтар – професійний військовий, який служив в армії ще за часів диктатора Муаммара аль-Каддафі і, власне, брав участь у путчі, який привів того до влади. Але з часом він змінив свої погляди. В 1990-х роках він опинився у США, де згодом отримав громадянство, а в Лівії він тоді ж був засуджений заочно до страти. Із 2011 року Хафтар був одним із чільних командирів сил, що воювали проти Каддафі, а після його скинення – проти ісламістських сил у Лівії.

Осідок парламенту нині – місто Тобрук на заході середземноморського узбережжя Лівії, куди була змушена евакуюватися Палата представників, коли Тріполі опинилося фактично в руках ісламістів. Через протистояння з Урядом національної згоди парламент створив власний уряд, який очолює колишній прем’єр-міністр Лівії Абдалла ат-Тані; цей уряд, на відміну від парламенту, у світі не визнаний.

А при Уряді національної згоди роль законодавчого органу фактично відіграє Вища державна рада – орган, що був створений тільки з дорадчими функціями і не є легітимним парламентом.

Уряд національної згоди має підтримку Туреччини, Італії й Катару; Палату представників і її сили, Лівійську національну армію на чолі з Хафтаром, підтримують низка арабських країн, зокрема Єгипет, ОАЕ й Саудівська Аравія, а також Франція і Росія.

Ця підтримка, в тому числі, і військова: Туреччина не приховує, що направляє до Лівії свої війська на підтримку свого союзника, Росія ж послала для посилення армії Хафтара найманців із приватних військових компаній на кшталт «Вагнера», але офіційно Москва не визнає своєї причетності як держави до їхніх дій.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG