Донецький Нью-Йорк виживає під ударами авіації та артилерії агресора. Російські війська вбивають мирних жителів та руйнують будинки потужними авіабомбами. Попри це у селищі поблизу тимчасово окупованої Горлівки лишаються близько 2,5 тисяч людей. Вони виживають завдяки гуманітарній допомозі від влади та волонтерів. А ще деякі просять, щоб їх не вважали сепаратистами. Про реалії життя селища, де у вирвах від мін ростуть квіти, – у репортажі Радіо Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода).
Ця вулиця донецького Нью-Йорка розташована найближче до позицій російських військ. Затримуватися довго – небезпечно, адже російські дрони швидко передають координати артилеристам, пояснює Ігор Бистрий, начальник відділу розвитку селища Нью-Йорк Торецької міської військової адміністрації.
Попри поспіх помічаємо, яких колосальних руйнувань завдають російські авіабомби: від приватних будинків лишаються самі уламки цегли.
Виїжджаючи з небезпечної ділянки, прямуємо повз чергове місце прильоту.
«А тут кілька тижнів тому загинули четверо наших мирних жителів», – стишивши голос, говорить Ігор Бистрий.
Читайте також: Торецьк і Нью-Йорк закидають бомбами. Що планує Росія?
ФАБи та руїни
Про те, як небезпечно тут перебувати, свідчить і статистика Павла Кириленка, начальника Донецької обласної ВЦА:
- 22 липня армія РФ вдарила по Нью-Йорку трьома авіабомбами: 4 мирних жителя загинули, троє поранених, пошкоджені 16 будинків та адмінбудівля;
- 31 липня російська авіація скинула на Нью-Йорк 4 потужні авіабомби ФАБ-500: зруйнували школу і 46 будинків на 5 вулицях;
- З 1 по 13 серпня селище зазнало 5 обстрілів (з них 2 удари авіабомбами): 1 мирний житель загинув, 2 поранених, пошкоджено 22 будинки і школу.
Попри ризик загинути під завалами власного будинку, відмовляються від евакуації з селища близько 2,5 тисяч жителів, здебільшого старшого віку. Хоча більшість все ж таки виїхала – на 1 січня 2021 року у Нью-Йорку мешкали майже 10 тисяч людей.
Ігор Бистрий каже, що наразі влада працює над евакуацією родин з дітьми. Якщо у червні у Нью-Йорку жили близько 700 дітей, то станом на кінець липня більше половини вдалося вивезти у більш безпечні регіони.
«Нам волонтери допомагають з вивезенням і літніх людей, і лежачих, і з інвалідністю. Та все одно люди залишаються. А кожного дня прильоти по цивільному населенню. Одного дня за добу на Нью-Йорк скинули шість авіаційних бомб», – повідомив Бистрий.
«Поки не влучили…»
«Життя тут таке собі. Скло в хаті постійно вилітає. І хліба нам малувато, хліба нам не вистачає», – розповідає жителька Нью-Йорка Алла. Ми перестріли її по дорозі до одного з місць, де видають гуманітарну допомогу.
Цього дня до селища і для Алли, і для усіх жителів привезли безкоштовний хліб. Його випікають у Києві у інклюзивній пекарні «Good bread from good people» і щодня доправляють, зокрема, і до «гарячих точок» Донеччини.
«У нас працює 25 людей з ментальною інвалідністю. Наразі ми випекли 400 тисяч буханок хліба. І все це безкоштовно для цивільних і військових. А для мене так: якщо є хліб, – то є якась надія на завтра. Коли ми передаємо хліб, – людям трішки спокійніше. І треба розуміти, що тут живуть такі самі українці, такі самі люди», – ділиться з нами мотивацією Владислав Малащенко, засновник пекарні.
Поки він це говорить, жителі Нью-Йорка отримують хліб на цей день і розповідають нам про свої будні.
«Життя тут можна описати однією фразою: поки не влучили», – іронізує мужчина.
А Людмила, яка з київським хлібом сидить поруч, додає: «Дуже тут складно. Не знаємо, звідки чекати: прилітає хтозна відкіля. І летить за різними напрямками. Хто виживе, хто лишиться, – не знаємо. А ракети летять, бомби з літаків скидають. Ми ж бачимо тільки результат: то хату розбило, то людину вбило».
Місцевий житель Микола показує місцину за кілька десятків метрів від того майданчика, де зібралися літні жінки. Каже, туди вже тричі прилітали ФАБи, – тричі по дві бомби.
«Життя тут «веселе», дуже «веселе». З водою і їжею ще так сяк. А от з ліками проблема: працює єдина аптека, і ціни там дуже кусаються. Та евакуюватися не думаю. Нікуди, і жити немає за що», – ділиться Микола.
А люди продовжують розбирати безкоштовний запашний хліб. Кажуть, що куштують його вже не вперше, і усім він подобається.
«Хліб дуже смачний, дякуємо! Дякуємо за те, що привозите, що ви про нас пам’ятаєте. Везете хліб і не кажете, що ми тут сепаратисти. Ні, ми не сепаратисти. Просто нас ніде не ждуть. Живемо тут, бо тут усе, що в нас є: хата, підвал, – це вся наша валюта. Нам з Україною гарно було, навіщо нам Росія», – спокійно і трохи втомлено говорить жителька Нью-Йорка Людмила.
Квіти у воронці
У фронтовому селищі є місця, куди люди, у перервах між російськими обстрілами, приходять помолитися. Одне з таких місць має цікаву історію. Її нам розповів волонтер Роман. Він приїхав сюди з Рівненщини, з міста Костопіль.
«Ми люди віруючі, приїжджаємо сюди з братами раз на місяць для того, щоб послужити людям, привезти сюди гуманітарку, когось евакуювати. Зараз ремонтуємо місце молитви, яке часто потерпає від обстрілів зі сторони Горлівки», – розповідає волонтер.
Далі Роман показує нам клумбу з квітами, що розташована якось дивно, посеред пішохідної доріжки. Виявляється – це ніяка не клумба. На початку березня сюди прилетіла міна. Осколки посікли стіни будівлі, де люди збираються на молитву. Згодом у вирві виросли квіти: як вони там з'явились, ніхто не знає.
«Можливо, ці квіти у воронці – це невеличкий знак, що із чогось поганого може вийти красиве, гарне, – говорить, посміхаючись, Роман, і додає: – Я вірю, що настане час, коли наша Україна буде вільна, незалежна від усіх тих людей, які прийшли грабувати, руйнувати нашу землю».
Після цієї розмови ми покидаємо Нью-Йорк. А з голови не йдуть ці квіти у воронці від російської міни: вони дають надію, що селище вистоїть і виживе, попри обстріли і авіабомби.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:
Ми працюємо по обидва боки лінії розмежування. Пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505. Якщо ви пишете з окупованих територій, ваше ім'я не буде розкрите.
