Москва – На екрані – Статуя Свободи, на тлі захмареного неба – в руці смолоскип, корона на голові, а в нижній частині –зображення американського поліцейського, чиє коліно міцно притискає до землі шию чорношкірого чоловіка, який не може дихати.
Невмілий фотомонтаж, який вийшов у ефір 31 травня на державному телевізійному шоу телеканалу «Росія-1», «Вести недели», мав показати російським глядачам глибокі розбіжності між відомим символом американської демократії та тим, що багато хто сприймає як інцидент, що демонструє її недоліки: смерть Джорджа Флойда, неозброєного афроамериканця, від рук поліції в місті Міннеаполіс 25 травня.
«Це Америка. Таке ставлення до чорношкірих є прийнятою практикою», – говорить ведучий Дмитро Кисельов під час вечірнього ефіру в неділю вночі, виголошуючи огидний монолог про расову нерівність та насильство поліції у США. «І ця Америка постійно намагається навчити планету як жити?»
Для авторитарних урядів у всьому світі кадри з грабежів та поліцейського насильства в десятках американських міст служать поживним ґрунтом для поновлення звинувачень у тому, що Сполучені Штати не чинять вдома того, що проповідують за кордоном.
Російська держава не є винятком. Уряд президента Володимира Путіна придушив протести в країні, часто насильницькими методами. Вашингтон, Захід ці методи засудили і вимагають поваги до прав людини. Зараз, під час заворушень і насильства в США, Росія відповідає тим самим – висуває ті ж вимоги Вашингтону, які той не раз висував до Москви.
«Ми закликаємо владу США вжити ефективних заходів для поліпшення поточного стану справ», – сказано в заяві російського Міністерства закордонних справ від 29 травня. – Відновіть добросовісні зусилля, щоб виконати міжнародні зобов’язання та адаптувати національне законодавство до основних принципів ООН про застосування сили та вогнепальної зброї правоохоронними органами».
Звинувачення США в лицемірстві не є новим для Кремля та засобів масової інформації, якими він керує. Вони сягають часів Холодної війни. Кисельов, якого сприймають як головного телепропагандиста Кремля, одного разу сказав глядачам, що Росія – єдина країна, яка «здатна перетворити США на радіоактивний попіл». У передачі «Вести недели» загальна антиамериканська риторика є визначальною рисою програми.
Немає місця політиці?
Однак, хоча прокремлівські експерти та державні телевізійні програми можуть виступати з гнівними антиамериканськими заявами, деякі аналітики кажуть, що Москва іде по тонкому льоду, коли постійно показує відео з хаосом на вулицях США та заохочує народний гнів щодо влади.
«Кремль боїться усього, що нагадує революції», – говорить Марія Снєгова, співробітниця вашингтонського Центру аналізу європейської політики. «Це тому, що Кремль має болісну історію з «кольоровими революціями» в Україні, Грузії, Киргизстані. Він боїться, що подібні настрої можуть розгорітися і на внутрішньому рівні, що, безсумнівно, загрожує утриманню влади Путіним», – говорить дослідниця.
Роками Москва позиціонувала себе в авангарді ідеологічного наступу на Сполучені Штати, звинувачуючи їх у розпалюванні протестів, відомих як «кольорові революції», в результаті яких змінилися уряди, що керують колишніми радянськими республіками.
У 2011 році Путін звинуватив держсекретаря США Гілларі Клінтон у тому, що вона допомагає організувати велику хвилю протестів проти фальсифікацій на виборах та проти його повернення до Кремля на третій президентський термін. У 2014 році протести Євромайдану, які усунули дружнього до Москви президента України Віктора Януковича, Москва представляла як державний переворот, оркестрований у Вашингтоні. Та спрямований на переорієнтацію Києва на Захід.
Тож будь-яке припущення про те, що вуличні протести, повстання чи революція є вагомим способом здійснення політичних змін, є табу для тих, хто контролює російський ефір.
«Думка, яка навіюється масам, – що вулиця не є місцем для політики. Включення людей у політику призводить лише до дестабілізації та, зрештою, насильства, – пояснює Сем Грін, директор Інституту Росії в Королівському Коледжі Лондона. – Це те, як вони пояснювали Євромайдан. І це той контекст, в якому вони хочуть бачити поточні американські події».
Деякі російські телеведучі кажуть, що тепер американці, які заохочували заворушення за кордоном, врешті-решт мають скоштувати свої власні ліки. «Можливо, Америка просто почала, нарешті, жити в тому ж дикому світі, який вони ретельно будували навколо себе всі ці роки», – каже ведучий Євген Попов у популярному російському ток-шоу «60 хвилин».
Але значна частина повідомлень, як здається, прагне послати сигнал для глядачів, що масові заворушення – це небезпечно.
Новини на державних каналах показали, що «немає жодних проблем у тому, щоб зобразити мітингувальників жорстокими», написала у своєму твіті Анна Арутюнян, старший аналітик з питань Росії Міжнародної кризової групи. Значна частина повідомлень відображала «те, чим захоплені російські політичні коментатори: страх перед насильницькими народними виступами», додала вона.
Тож поза тріумфом, який демонструють ведучі, такі як Попов та Кисельов, російські новини часто утримуються від запальної риторики, а натомість транслюють ті самі відео з вогнем та поліцейським насильством на вулицях США, які в останні дні поширюються в інтернеті. Розрахунок може полягати в тому, що матеріал не потребує пояснень.
«Коли мова йде про те, що зараз відбувається в США, кремлівським пропагандистам навіть не потрібно нічого додавати і підкручувати зміст – все і так ясно», – говорить Грін.
Однак проблема, яку Кремль може створити для себе, розпалюючи полум’я та транслюючи відео з американських протестів, полягає в тому, що протести та заворушення насправді демонструють законне місце вулиці як платформи для людей, котрі вимагають змін від корумпованого та несправедливого політичного істеблішменту.
Тож Кремль намагається засуджувати саме насильство, не висвітлюючи складні питання, що стоять за ним, та справжню громадську мобілізацію, яку вони викликали.
Грін припустив, що інакше Кремль ризикує провести незручні паралелі між США та Росією і, можливо, надати російським глядачам приклад для наслідування у той час, коли популярність Путіна падає на тлі економічних негараздів та впливу коронавірусу.
«Чесне висвітлення американського руху може показати, наскільки ізольованим є Трамп, і як люди різного походження насправді консолідуються у вимогах щодо правосуддя та реформ. Навряд чи Кремль хоче, щоб люди в Росії отримали таке послання» – підсумовує Сем Грін.
