У США не припиняються найбурхливіші протести, зокрема, проти расової дискримінації, насильства за останні роки. Приводом стала смерть беззбройного афроамериканця, якого намагався заарештувати білий поліцейський.
Джордж Флойд помер після того, як поліцейський в Міннеаполісі майже дев'ять хвилин притискав його шию коліном, коли той лежав обличчям вниз на асфальті. Флойд, якого затримали за підозрою в спробі розплатитися фальшивою 20-доларовою купюрою, кілька разів говорив поліцейським, що не може дихати.
Перехожі записали на відео муки Флойда. Ці ролики стрімко поширилися в соцмережах і спровокували перші протести в Міннеаполісі.
Однак гнів швидко охопив всю країну, протести пройшли більш ніж в 140 містах. В окремих випадках вони призвели до спалахів насильства й мародерства, в деякі міста були введені війська Національної гвардії.
Чому ситуація стала такою вибухонебезпечною?
Афроамериканці вже десятки років скаржаться на несправедливе ставлення з боку правоохоронних органів, в тому числі на расове профілювання, що полягає в тому, що людину затримують на підставі кольору його шкіри, національності, релігії або статі.
Афроамериканці складають близько 13% населення США, при цьому їх частка серед ув'язнених досягає 60%. Крім того, ймовірність бути вбитими поліцією, кажуть, для них є вищою, ніж для білих.
За даними газети Washington Post, темношкірі складають 26% від загального числа убитих поліцією, що вдвічі перевищує їх відсоток у населенні США. Серед убитих поліцією беззбройних людей, за цими ж даними, темношкірі становлять третину.
Рональд Девіс, колишній поліцейський та директор відділу Міністерства юстиції зі співробітництва поліції з населенням (COPS), говорив у Конгресі, що таке число убитих поліцією темношкірих, ймовірно, не випадкове.
«Я не можу не замислитися над питанням, чи не пов'язане подібне застосування зброї – незалежно від того, було воно законним чи ні – з прихованим стереотипом, що існує в нашому суспільстві, зі страхом перед темношкірими, з расизмом або поєднанням того й іншого», – заявляв він перед виступом у вересні.
Що відбувається з поліцейськими, причетними до вбивства?
Білі поліцейські неодноразово визнавалися невинними у вбивстві або надмірному застосуванні сили щодо темношкірих, навіть коли були відеосвідчення, що говорять про зворотне. Це призвело до того, що серед афроамериканців поширена думка про несправедливість американської системи правосуддя.
«Частота подібних вбивств і відсутність покарання причетних до них – це сигнал афроамериканському населенню: життя чорношкірих нічого не значать», – заявив член Палати представників від Демократичної партії Джеррі Надлер (Нью-Йорк) на відкритті слухань щодо поліцейських практик в Конгресі США.
Надлер таким чином процитував назву руху, що виник в 2013 році після того, як патрульного-добровольця у Флориді визнали невинним у вбивстві 17-річного чорношкірого підлітка.
Трейвон Мартін був беззбройний, проте 28-річний Джордж Циммерман застрелив його, пославшись на необхідність самооборони. Виправдувальний вирок Циммерману призвів до створення руху «Життя чорношкірих мають значення», який зіграв помітну роль в організації протестів проти вбивств поліцейськими та у вимозі змінити діючу поліцейську практику.
Чи часто бувають протести?
У 2014–2016 роках вбивства беззбройних чорношкірих американськими поліцейськими кілька разів призводили до масових демонстрацій, які іноді закінчувалися спалахами насильства. Деякі вбивства, як і у випадку з Флойдом, були записані на відео та мали великий резонанс.
У липні 2014 року в Нью-Йорку поліція затримала беззбройного Еріка Гарнера за підозрою в нелегальній торгівлі сигаретами. Його повалили на землю, а перехожі записали інцидент на відео.
Один з поліцейський застосував проти 43-річного афроамериканця задушливий прийом. Гарнер кілька разів сказав, що не може дихати, і незабаром помер. Поліцейський був визнаний невинним.
Всього через місяць після смерті Гарнера поліція в місті Фергюсон (штат Міссурі) застрелила темношкірого підлітка Майкла Брауна. Браун був беззбройний, проте поліцейський, який застрелив його, послався на самооборону і був визнаний невинним.
«Немає жодних сумнівів, що представники небілого населення, на жаль, сприймають правоохоронні органи як загрозу їхній повсякденній свободі. Це сприйняття сягає корінням в історію – все почалося ще до бунтів в Лос-Анджелесі в 1992 році і повстання в Воттсі в 1965-му», – заявив Надлер.
Чи давно почалися подібні бунти?
Бунти та спалахи насильства, пов'язані з расовою дискримінацією, мали місце в США ще в 60-х роках ХХ століття через арешти афроамериканців. Уряд відповідав створенням комісій, які вивчали питання та пропонували рішення.
У серпні 1965 року поліція зупинила за необережне водіння машину 21-річного чорношкірого в районі Лос-Анджелеса Воттс. Сталася бійка, що спровокувала сплеск давно накопиченого гніву афроамериканського населення району через несправедливі та жорстокі дії поліцейських, а також погані умови життя. Це вилилося в шестиденні заворушення, які призвели до загибелі 34 осіб та значного збитку для міського середовища.
Через два роки масові заворушення охопили афроамериканські райони у Ньюарку (штат Нью-Джерсі) та Детройті (штат Мічиган) після арешту чорношкірих місцевою поліцією, що складається переважно з білих. У Ньюарку приводом послужило побиття та арешт чорношкірого водія.
У всіх трьох випадках для придушення бунтів у міста вводилися підрозділи Національної гвардії.
Комісія Кернера, створена для розслідування причин повстання в Детройті, дійшла висновку, що США рухаються до поділу «суспільства на два: одне – чорне, інше – біле. І рівності між ними немає».
Дискримінація афроамериканців та їх сегрегація у бідних районах – не новий феномен в житті країни, а тепер це «загрожує майбутньому кожного американця», говорилося в доповіді комісії.
Америка та світ протестують через смерть Джорджа Флойда – фотогалерея
Бунт 1992 року в Лос-Анджелесі виявився одним з найжорстокіших в сучасній історії США, але його цілком могло не бути, якби випадковий перехожий не записав на відео, як четверо білих поліцейських б'ють кийками лежачого на землі афроамериканця Родні Кінга.
Поліцейські затримали Кінга після швидкісної погоні. Вони не знали, що місцевий житель записував їх подальші дії на відео. Кадри побиття обернулися великим скандалом в загальнонаціональній пресі та стали приводом для продовження дискусії щодо утисків чорношкірих поліцією.
Поліцейські на відео були визнані невинними в надмірному застосуванні сили, що викликало обурення афроамериканського населення Лос-Анджелеса та призвело до багатоденних заворушень, під час яких загинули десятки людей.
Чим сьогоднішні протести відрізняються від протестів у 2010-х?
Алекс Вітале, професор соціології і координатор проєкту «Поліція та соціальна справедливість» в Бруклінському коледжі, каже, що рівень насильства у сутичках з правоохоронними органами зараз вищий, ніж під час бунтів 2010-х років. Відповідальність за це він покладає на владу, яка не дотрималася обіцянки поліпшити роботу поліції.
Американське правосуддя залишається більш суворим щодо афроамериканців, яких заарештовують за дрібні правопорушення, хоча «в цьому немає ніякої необхідності», заявив Вітале в інтерв'ю Радіо Свобода.
«Мені здається, гнів пояснюється тим, що людям п'ять років говорили: «Не хвилюйтеся, ми все виправимо, ми проведемо тренінги та зустрічі поліції з населенням», але при цьому нічого не покращилося. Число скоєних поліцейськими вбивств не знизилося, число арештів за дрібні правопорушення залишилося на тому ж рівні», – пояснив він.
Чи відіграла пандемія COVID-19 роль у нинішніх заворушеннях?
Пандемія COVID-19, безумовно, ускладнила життя афроамериканського населення. Згідно з офіційною статистикою, темношкірі хворіють та вмирають частіше, ніж білі.
Решон Рей, співробітник Бруклінського інституту у Вашингтоні, пише в своєму звіті, що корінь цієї проблеми – в структурних відмінностях: таких, як більша щільність населення в афроамериканських районах і менша доступність медичної допомоги.
Темношкірі частіше зайняті роботою, яку не можна зробити віддалено, що робить їх більш вразливими, пояснює він.
На думку Вітале, ще рано робити висновки про те, чи вплинула пандемія на зростання протестних настроїв.
Він вважає, що суть проблеми – в соціальній нерівності, на яку не звертають уваги лідери на обох полюсах політичного спектру.
«Ми женемо в суди та в'язниці мільйони людей, чия головна проблема – бідність. Вони не хочуть, щоб їх вважали злочинцями, і чинять опір. Ерік Гарнер чинив опір, Флойд теж. Це не випадковість. Поліція ж при чиненні опору відразу застосовує силу», – сказав Вітале в інтерв'ю Радіо Свобода.
Чи були напередодні інші випадки расової нетерпимості?
Расові проблеми не зникають, у травні вони просто вийшли на поверхню. Смерть Джорджа Флойда настала через кілька днів після ще двох інцидентів, що сколихнули країну. 5 травня з'явилося відео, на якому двоє білих чоловіків нападають із засідки на беззбройного чорношкірого, який здійснює пробіжку по району в Джорджії.
Грегорі МакМайкл, колишній поліцейський та слідчий місцевої прокуратури зі своїм сином Тревісом МакМайклом зупинили 25-річного Ахмада Арбері, який просто біг по вулиці серед білого дня 23 лютого. За їхніми словами, він був схожий на підозрюваного у двох крадіжках. Тревіс МакМайкл зав'язав бійку з Арбері та застрелив його.
Адвокат та правозахисник Лі Мерріт, який представляє сім'ю Арбері, заявив, що на молоду людину напали «виключно через його расу». Відео викликало локальні протести та у підсумку привернуло увагу на національному рівні.
«На нас буквально полюють кожен день, кожну хвилину, ледь ми переступаємо поріг свого будинку. Вже на пробіжку не вийти! Що за х*рня твориться?!?!?!?!?!?», – написав у твіттері баскетболіст Леброн Джеймс 6 травня, реагуючи на відео.
Незважаючи на те, що обставини вбивства були відомі, МакМайкли були заарештовані за звинуваченням у нападі та вбивстві лише після публікації відео.
Міністерство юстиції почало перевірку того, як відбувалося розслідування.
Другий інцидент, що викликав лють у чорношкірих американців, стався з Крістіаном Купером, який 25 травня в Центральному парку Нью-Йорка попросив білу жінку взяти свою собаку на повідець, як того вимагають правила. Далі був гнівний діалог, в результаті якого жінка подзвонила в поліцію та сказала, що їй «погрожує афроамериканець».
Купер, який спостерігав у парку за птахами, записав їхню розмову на відео, а його сестра виклала його в соцмережі. Відео швидко стало популярним та набрало понад 40 мільйонів переглядів.
Як влада реагує на проблему?
Конгрес дає оцінку закону про припинення расового профілювання, яке виражається в тому, що поліція враховує расу, етнічне та державне походження, релігію та стать у своїй правоохоронній діяльності. Крім того, у Конгресі закликали провести тренінги для припинення расового профілювання.
У вересні у Конгресі пройшли слухання про діяльність поліції за участю запрошених експертів, які розповіли про можливі заходи щодо поліпшення довіри між поліцією і афроамериканським населенням та пояснили, як домогтися того, щоб поліцейські перестали вбивати беззбройних чорношкірих.
Рональд Девіс, колишній поліцейський та директор відділу Міністерства юстиції зі співробітництва поліції з населенням (COPS), написав у своїй попередній записці напередодні вересневих слухань, що тренінгів для боротьби зі стереотипами недостатньо, потрібна фундаментальна реорганізація системи правопорядку.
Девіс – чорношкірий і сам майже 30 років прослужив у поліції. На його думку, там досі користуються методиками, створеними в 50-60-ті роки, які несуть за собою сліди расової дискримінації. Влада продовжує із зайвою суворістю переслідувати небіле населення: тривалі тюремні терміни за наркотики ламають життя тисячам темношкірих, додає він.
«Якщо ми хочемо домогтися реальної та стійкої реформи правоохоронних органів, треба займатися не окремими поліцейськими, а тим, як влаштована система. Мова не про ложку дьогтю в бочці меду», – йдеться в записці.
Що говорять лідери афроамериканців?
Колишній президент США Барак Обама, перший афроамериканець на цій посаді, написав у статті, що вийшла 1 червня, що протести – вираз «щирого та закономірного відчаю» з приводу невдач у реформуванні поліції та кримінального правосуддя.
Однак, вважає Обама, бунтам і мародерству немає виправдання чи прощення.
«Якщо ми хочемо, щоб наша система кримінального правосуддя чи американське суспільство в цілому слідували більш високим етичним стандартам, ми повинні самі визначити ці стандарти», – написав він.
Однак, вважає Обама, основний тягар роботи з реформування поліції та кримінального правосуддя лежить на обраних співробітниках адміністрації на рівні штатів та муніципалітетів – таких, як мери та окружні прокурори.
