«Настоящее время» – телеканал, створений Радіо Свобода за участі «Голосу Америки» – публікує серію інтерв’ю з відомими людьми, підбиваючи підсумки десятиліття, що минає. Українська співачка кримськотатарського походження, переможниця «Євробачення» Джамала розмірковувала про успіхи і провали цього десятиліття і підсумовувала, яку подію останніх десяти років можна назвати головною.
Головна подія останніх років, на мою думку, – це streaming. Streaming. Те, що люди тепер можуть слухати музику, не купуючи її, не завантажуючи повністю в свої ґаджети
Джамала: Головна подія останніх років, на мою думку, – це streaming. Streaming. Те, що люди тепер можуть слухати музику, не купуючи її, не завантажуючи повністю в свої ґаджети, просто можуть слухати онлайн або офлайн. Так само до цього приєднується те, що серіали витіснили фільми. HBO, Netflix – вони постійно між собою конкурують. І актори, які знімаються в серіалах, уже більш відомі, ніж ті, які знімаються у фільмах.
– А ваша особиста подія?
Моя головна подія – народження дитини
– Моя головна подія – народження дитини. Це не обговорюється. Це син. Я щаслива, що бог подарував мені дитину. Тому що це змінює тебе, змінює твій світогляд, це щастя.
– Тобто, наступне запитання – хто головна людина останніх десяти років – можна не ставити?
– Знову ж таки, приватне чи загальне?
– Давайте і приватне, і загальне.
Якщо в загальному – це Марк Цукерберґ: інстаграм, фейсбук. Тобто, він зробив те, що змінило наше життя
– Давайте, давайте! Це цікаво. Якщо в загальному – це Марк Цукерберґ: інстаграм, фейсбук. Тобто, він зробив те, що змінило наше життя. Зараз ви дивитеся в телефон, коли робите це інтерв’ю, і якщо ви захочете дізнатися про мене щось, ви зайдете в інстаграм. Тому що там дуже коротко і про мене, і події якісь головні.
Ну і головна людина – я не можу зараз сказати: син. Я скажу: сім’я. Ось так, знаєте, головні люди в моєму житті – це моя сім’я.
– Головне розчарування останніх десяти років?
Розчарування: те, що у нас кліматичний колапс, і ніхто не знає рішення, як це все-таки змінити. Ми споживаємо більше речей, ніж нам необхідно...
– Із загального почнемо. Те, що ми, люди, не знайшли рішення, як нагодувати кожну дев’яту людину, яка не просто не доїдає, а голодує. Те, що у нас кліматичний колапс, і ніхто не знає рішення, як це все-таки змінити. Ми споживаємо більше речей, ніж нам необхідно. Наприклад, я купую їжі рівно стільки, скільки можу з’їсти. Іноді буває так, що відкриваєш холодильник, а там нічого немає. Тобто все з’їли остаточно. Купую, наприклад, дитині два йогурти, а не п’ять, щоб там зіпсувалися.
Ви можете сказати, що кліматичні зміни не залежать від цього, але все одно, якщо все це взяти разом, усе це між собою дуже пов’язане. І це розчарування, що ми так і знайшли рішення. А нове покоління буде бити нас за це по голові, що ми такі дорослі і ми не знайшли рішення. Так мені здається. Не випадково зараз Ґрета – головний герой. Цього року, наприклад. Тому що у нас є в цьому потреба.
– Ви бачили світлину, де вона їде в поїзді і їсть із пластикових контейнерів?
Мені нецікаво, що там про Ґрету говорять, головне, що вона тему порушує, яка дійсно важлива
– Я бачила. Але мені нецікаво, що там про неї говорять, головне, що вона тему порушує, яка дійсно важлива.
– Яка головна подія за останні десять років, яка не відбулася, а мала би?
– Я особисто не отримала ще Grammy, а мала би. Жартую, звісно. Не сталося те, що ми не знайшли видобутку ресурсів, які би постійно працювали. Якийсь perpetuum mobile, це стосується енергії, ми не перейшли на електромобілі… ну так, дуже рідко якісь трапляються.
Мені здається, що не вистачає відновлюваних ресурсів, які б постійно давали нам енергію
Мені здається, що не вистачає відновлюваних ресурсів, які б постійно давали нам енергію. Не знайшли в цьому році, не в цьому році, а в цьому десятилітті рішення.
– А у вашому особистому житті була така подія, яке не відбулася? Ну крім Grammy…
– Я не поїхала до Японії. Хоча дуже хочу. Я не поїхала в Нью-Йорк, хоча дуже хочу. Тобто це у мене ще за планом.
– Ви не були в Японії жодного разу?
– Ні. І навіть у Нью-Йорку не була. Була в Америці, в Лос-Анджелесі, але не була в Нью-Йорку, навіть соромно так говорити. Всі вже були. Ну так сталося. Планувалося першого разу, коли були, коли планувався тур, я була вже вагітна на сьомому-восьмому місяці і не ризикнула поїхати, звичайно. Тому що там великий переліт і все таке.
– Яке головне слово останніх десяти років?
– «Інстаграм».
– Чому?
Ми всі дуже швидкі. Наш час дуже швидкий. Постійно ми рухаємося, як ми оновлюємо сторінку, – так приблизно ми і рухаємося зараз
– Не знаю. Всі шукають інформацію, натхнення. Це як Pinterest, як Google, тільки все це дуже стисло. Youtube, там відео є в інстаграмі, якщо ти не хочеш дуже довго дивитися, можна хвилинку тільки переглянути, а якщо зачепило, то можна перейти на посилання. Тобто ми всі дуже швидкі. Наш час дуже швидкий. Постійно ми рухаємося, як ми оновлюємо сторінку, – так приблизно ми і рухаємося зараз. Дуже швидко. Тобто не зачепило? Все, бувай. Ну тобто ось так.
– Це і для вашого особистого життя головне слово?
– Ні. Для мене особисто головне слово – «ана». «Ана» – це кримськотатарською «мама».
– Тому що ви тепер мама?
– Тому що я тепер мама. Звичайно. Коли син сказав це, і зараз постійно йому подобається це говорити «ана, ана, ана, ана». І він чекає, чи відгукнусь я, а я кажу: «Я тут».
– Які у вас головні надії для України на наступний рік?
Ми і є основна проблема нашої країни. Тому що ми постійно бігаємо, сумніваємося і постійно не можемо знайти єдність
– Я дуже відповідально ставлюся до своєї країни. До всього, що її стосується. Мені здається, коли ти по-справжньому любиш, ти повинен віддавати. Є таке відчуття, що нам усі щось винні на всіх моментах. Але є такий момент: запитувати себе постійно, що саме ти робиш, щоб твоя країна зростала. Мені здається, що якщо кожен буде ставитися з любов’ю і запитувати себе, що він робить для того, щоб країна стала кращою, а не постійно лаятися на сусіда, на президента, на когось іще. Ми і є основна проблема нашої країни. Тому що ми постійно бігаємо, сумніваємося і постійно не можемо знайти єдність.
Я бажаю тільки миру і єдності Україні. Нам бракує розуміння. Ми заплуталися
Мені подобається Новий рік. Знаєте, чому? Тому що це такий приклад, коли люди просто домовилися, що Новий рік буде 31 грудня, не католицьке Різдво 25 грудня, не 7 січня, а 31-го. Тобто це не має стосунку до релігії. Це сумно. Але в цьому й є прикол, що ми можемо домовитися. Всі одержимі саме 31-м грудня. Все купити, все з’їсти, народити, подарувати. Ми можемо домовитись. Якби так було з мовою, наприклад. Давайте домовимося! Усі! І класно – немає ніяких протиріч. Якби ми вміли так само домовитися в різних сферах, як ми можемо домовлятися про свята, – перемога! Я бажаю тільки миру і єдності Україні. Нам бракує розуміння. Ми заплуталися.
Оригінал публікації на сайті «Настоящее время»
