Доступність посилання

ТОП новини
12 липня 2020, Київ 23:00

«Чому це меч у бік Росії?!» Луганська легенда про похід князя Ігоря на половців


Пам’ятник князю періоду України-Русі Ігорю Святославичу (1151–1202) у Луганській області

Якщо ви прямуєте у Луганськ з боку Станиці Луганської, вас зустрічає пам'ятник князю Ігорю Святославичу (1151–1202): він верхи та з мечем, а разом з ним «скачуть» його воїни. Чому тут? Історики досі не визначилися, де саме відбулася невдала битва Ігоря Святославича з половцями 1185 року, проте серед версій є і пов'язані з Луганщиною. Чи справді руський князь зазнав поразки на берегах Сіверського Дінця? Невже саме у східному регіоні він загубив свій легендарний меч? Чому мер Москви розлютився, коли побачив монумент князю Ігорю біля Станиці Луганської?

Відповідно до «Слова о полку Ігоревім», напередодні походу князь Ігор Святославич побачив сонячне затемнення – поганий знак! Проте на половців Ігор все одно пішов. А даремно.

На річці Каялі князі зазнали поразки від половецької орди під керівництвом ханів Гзи та Кончака. Князь Ігор потрапив у полон, з якого все ж таки зумів утекти, що врятувало його підданих від оплати викупу.

Скульптура «Князь Ігор» члена Національної спілки художників України Ельвіри Можаєвої на виставці в Луганському національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка, 21 листопада 2005 року
Скульптура «Князь Ігор» члена Національної спілки художників України Ельвіри Можаєвої на виставці в Луганському національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка, 21 листопада 2005 року

Замість Каяли – Сіверський Донець

На річці Каялі
Близько Дону великого!
О Руська земле,
Уже ти за могилою!

Від моменту історичних подій минуло 835 років. За цей час місце половецько-княжої битви перетворилося на Дике поле, а потім – на ту Луганщину, якою її знає сучасне покоління. Більшість географічних назв була змінена, а через будівництво промисловості змінені й напрямки рік, деякі спеціально «сушили». Тож історики досі не можуть обрати, яка ж сучасна річка була тією легендарною Каялою, про яку йде мова у «Слові о полку Ігоревім».

За дослідженням харківського викладача Михайло Гетманця «Слідами князя Ігоря», руські дружини ввечері 9 травня 1185 року переправилися через Сіверський Донець у районі Ізюмського кургану. Тож він вважав, що Каяла – це нинішня Макатиха, а море, про яке згадують у «Слові…», де і потонули воїни князя Ігоря, – це водойми Слов’янська, адже у давньоукраїнській мові море та озеро були поняттями тотожними.

А сядьмо, браття,
На бистрі свої коні,
На синій Дон погляньмо…
Хочу, – каже, – з вами, русичі,
Чи списа зломити
При полі Половецькому
Та й наложити головою,
Чи шоломом пити воду з Дону.

Луганських версій існує кілька. Більшість відштовхуються від назви сучасного Сіверського Донця, який у часи князя Ігоря, за словами істориків, називали Доном або Великим Доном.

Луганський історик та драматург Григорій Половинко, який займався вивченням походу князя Ігоря, вважав, що серед тих рік, які називалися у «Слові», є і сучасні водойми. Наприклад, Сальниця – швидше за все, річка Солона, а Сюірлій – Красна.

«План половців був досить хитрий: вони відтіснили русичів у безводне поле... Тут є таке – піски в трикутнику між Новокраснянкою, Варварівкою та Кремінною. І в цих пісках розстрілювали з луків весь день суботній Ігоревих воїнів. Вночі з суботи на неділю Ігор почав відступати з боєм. Перейшовши знову річку Сюурлій, десь біля сучасної Кремінної, він прямував у бік Ізюма. Але в неділю вранці половці його притисли до озера, де нині місто Красний Лиман... Тут і закінчилась трагедія Ігоревих полків», – писав Половинко.

Пам’ятник князю періоду України-Русі Ігорю Святославичу (1151–1202). Автор фото: Олексій Фалін
Пам’ятник князю періоду України-Русі Ігорю Святославичу (1151–1202). Автор фото: Олексій Фалін

Меч Ігоря знайшли у Кремінському районі

Письменник Борис Яроцький у книзі «Следы князя Игоря ведут на Кременщину» писав, що у середині ХІХ століття на піщаному березі Мечетної селянин Стариков знайшов давньоруський меч. На ньому були вигравірувані слов’янські літери, можливо – це ініціали власника зброї. Цікаво, що в меча була рукоятка зі срібла, яке за такий тривали період перебування в землі не окислилося. За переказами, меч викупив акцизний чиновник із Харківщини.

З книги Бориса Яроцького «Следы князя Игоря ведут на Кременщину»
З книги Бориса Яроцького «Следы князя Игоря ведут на Кременщину»

На цій же території було знайдено сотні наконечників стріл, кілька мечів і безліч предметів від кінської збруї, які мали руське та половецьке походження.

У романі-дослідженні «Велесич» Василь Шевчук також зазначив, що події відбувалися в Новокраснянці. Але якщо це ймовірне місце бою, тут знайшли меч, то і піхви мають бути? Розкопки підтвердили цю версію. Піхви було знайдено, а знахідки тепер перебувають в історичних музеях у Харкові.

Пам’ятник Ігореві та його воїнам

Як їхати з Луганська до Станиці Луганської, то на схилі долини Сіверського Дінця насипаний курган, на якому встановлено пам’ятник Ігорю Святославовичу та його дружині. Це чотирнадцятиметрова статуя князя із бетону, окована міддю. Ігор Святославович верхи на коні з мечем у правій руці, а слідом «скаче» його військо.

А вже через 5 років, у 2008 році, було проведено реконструкцію. Як виявилося, скульптура коня не витримує «князя», відвалилося гранітне облицювання та «поплив» курган, тож скульптори додали «щит-опору» під конем.

Скандал з Лужковим: «Росії ще не було»

У 2003 році, коли й відкривали пам’ятник князю Ігореві, на урочистості було запрошено тодішнього мера Москви Юрія Лужкова. Він запитав у луганських депутатів: «Де Росія?». А коли довідався, то з гнівом поставив ще одне запитання: «А чому це Ігор підняв меча саме в її бік?». Скандал вдалося виправити, пояснивши, що в часи князя Ігоря Росії ще не було. Лише після цього московський змирився зі спорудженням такого пам'ятника.

Пам'ятник невідомому літописцю

Якщо ви хоча б раз проїжджали поруч із Луганською бібліотекою імені Горького, яку в народі просто називають «Горьковка», то точно бачили пам'ятник авторові «Слова о полку Ігоревім». До речі, про це «інкогніто» також досі сперечаються історики. Версій бозна-скільки, хто ж автор – від звичайного воїна із дружини Ігоря до самого князя.

Пам’ятник встановлено у 1994 році, автор – Іван Чумак.

Ми продовжуємо розповідати історію Донбасу, нагадуючи східному регіону про його справжнє коріння, а всій Україні – відкриваємо новий Донбас. А про які історичні події чи легендарні постаті Луганщини та Донеччини хотіли б дізнатися чи розповісти ви? Пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук чи телефонуйте на автовідповідач 0800300403 (безкоштовно).

Григорій Половинко: український митець з Луганщини, який «ламав» радянську історію

Збирав голоси поетів, відмовився від громадянства, похований у вишиванці Стуса: що ми знаємо про Івана Світличного

Українські дисиденти, яких народив Донбас: до річниці створення УГГ

Ліричний Сосюра та революційний Стус: поезія, яка болить і зараз

Поети Донбасу: «бандерівці», заборонені, творці УНСО

Борис Грінченко: радикал, вчитель, укладач словника української мови

Історія багатійки Алчевської та її українського Донбасу в Російській імперії

Антирадянське підпілля на Донбасі було вражаючим – історик

Досвід перемоги: як армія УНР звільняла Донбас від російсько-більшовицького війська

«Він мріяв показати всю красу рідної України»: що відомо про актора Леоніда Бикова

10 українок, які змусили говорити про Донбас

Справжній Василь Голобородько: україномовний митець із Луганщини, який відмовив КДБ

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

XS
SM
MD
LG