Білогорівка – крихітне село на сході Луганської області, що стало знаменитим навесні 2022 року. Саме поблизу нього ЗСУ, за даними OSINT-розслідувачів, знищили близько 70 одиниць російської бронетехніки під час спроби армії агресора переправитися через річку Сіверський Донець. Через це селище прозвали «луганською Чорнобаївкою» – за аналогією із селом на Херсонщині, де росіяни втратили значну кількість бойових машин завдяки прицільним ударам ЗСУ.
У липні 2022-го Білогорівка таки була окупована, але вже у вересні під час Харківського контрнаступу Сили оборони її звільнили. Станом на зараз Білогорівка – форпост Сил оборони в Луганській області, і, за даними Луганської обласної ВЦА, найгарячіша ділянка фронту в регіоні. Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) пояснює – чим Білогорівка так важлива для Росії і ЗСУ.
«Чорнобаївка» біля Сіверського Донця
Білогорівка здобула славу нової Чорнобаївки навесні 2022 року. Упродовж травня агресор тут раз у раз наводив понтонні переправи через річку Сіверський Донець, а ЗСУ раз у раз завдавали артилерійських ударів, знищуючи техніку та особовий склад армії РФ. Тоді OSINT-дослідники нарахували тут більше 70 одиниць знищеної бронетехніки армії РФ.
На початку липня того ж року загарбникам все ж вдалося форсувати річку та окупувати селище.
ЗСУ деокупували Білогорівку у вересні 2022 року, під час під час Харківського контрнаступу. На той момент селище було вже вщент зруйноване і майже знелюднене – до великої війни із Росією там жило близько тисячі людей.
Після деокупації агресор не припиняв спроби знову захопити Білогорівку. Селище трохи не щодня згадувалось у зведеннях Генштабу ЗСУ серед точок, які атакують війська РФ. А вже понад місяць – щодня.
Чому Білогорівка така важлива
Адміністративно Білогорівка належить до Луганської області, проте розташована на кордоні із Донецькою та має значення для оборони усієї вільної частини Донбасу.
Від селища до важливої логістичної артерії – траси Т1302 «Бахмут – Лисичанськ» – трохи більше 5 кілометрів. Влітку 2022 року ця дорога була надважливою для українських оборонців Сєвєродонецька і Лисичанська. Наразі ця територія під контролем російських загарбників.
Читайте також: «Ріжуть живцем на шматки»: як російська армія знищила Бахмут
З півночі на північний захід Білогорівку оминає річка Сіверський Донець. Ще від початку вторгнення вона стала природною перепоною для російських сил.
Селище до того ж розташоване на панівних висотах – в умовах бойових дій це відчутна перевага для тих, хто тримає тут оборону. Деякі з висот створюють відвали крейдяних кар’єрів, адже тут із середини ХХ століття і до 2010 року видобували крейду.
Від Білогорівки до території Лисичанського нафтопереробного заводу трохи менше 8 км, а до околиць тимчасово окупованого Лисичанська – майже 6 км.
Навпростець від селища до містечка Сіверськ – одного із важливих пунктів оборони українських військ на Бахмутському напрямку – трохи більше 10 км.
Приблизно така сама відстань від селища до ще однієї важливої лінії оборони ЗСУ на Лиманському напрямку – Серебрянського лісництва (адміністративно, як і Білогорівка, належить до складу Луганської області).
Переваги для ЗСУ
З Білогорівки ЗСУ здійснюють вогневий контроль і не дають армії РФ зосереджувати і переміщувати особовий склад та засоби ураження на:
- території Лисичанського нафтопереробного заводу;
- правого березі Сіверського Донця;
- використовувати трасу «Бахмут – Лисичанськ».
У випадку контрнаступальних дій українських військ звідси під загрозою опиняється угруповання агресора у Лисичанську, а згодом, – у Сєвєродонецьку та Рубіжному.
Переваги для армії РФ
На державному російському телебаченні в одному з матеріалів Білогорівку називають промисловим центром. Ймовірно, через той самий видобуток крейди із карʼєру поблизу – крейда використовувалась як сировина на Лисичанському содовому заводі, через зупинку якого і припинився видобуток.
На камеру російські військові обіцяють захопити селище «у найближчому майбутньому». Закадровий голос розповідає, навіщо Росії потрібна Білогорівка: «Це дозволить не тільки узяти під повний контроль «луганську народну республіку», але й прорвати сіверську ділянку фронту, стратегічну для ЗСУ. Якщо тут оборона... почне сипатися, наші війська зможуть зайняти дуже важливий плацдарм, який дозволить нарощувати наступ і швидше звільнити «ДНР» (захопити всю територію Донецької області – ред.).
Взяття Білогорівки зробить більш безпечною та ефективною логістику військ РФ уздовж усієї лінії фронту на Бахмутському, Лиманському та Куп’янському напрямку. А от угруповання ЗСУ у Серебрянському лісництві та, відповідно, селище Ямпіль і місто Лиман опиниться під загрозою.
Також від Білогорівки вимальовується напрямок наступальних дій військ РФ на Сіверськ із подальшим виходом уздовж правобережжя Сіверського Донця у район Слов’янська.
Але щоденні обстріли російських військ з усіх наявних у них видів озброєнь та щоденні штурми не можуть розбити оборону, що її тут вибудували ЗСУ.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС РЕАЛІЇ:
Ми працюємо по обидва боки лінії розмежування. Пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505. Якщо ви пишете з окупованих територій, ваше ім'я не буде розкрите.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
Форум