Доступність посилання

ТОП новини
21 Липень 2019, Київ 12:26

Ізба чи хата-мазанка: що насправді рідне для жителів Донбасу?


Музей в селі Олександро-Калинове, Донецька область

Анастасія Король

Головні аргументи прихильників «русского мира» на Донбасі – це «поширеність російської мови» і начебто «спорідненість культури та традицій». Радіо Донбас.Реалії вже розбиралося: чи правду розповідають окупаційні адміністрації дітям про «народний костюм Донбасу». Одним із найбільш концентрованих прикладів культури та побуту суспільства є традиційне житло. То чи можна говорити про «споконвічну російськість» Донбасу на прикладі народної архітектури?

«Изба, подворье и праздник Разгуляй» – декорації, серед яких демонстрували дітям сцени з життя народу в окупованій Горлівці, яку нині контролюють підтримувані Росією бойовики угруповання «ДНР7. Під час виставки «Из прошлого в настоящее» вкотре відбулась підміна культури і історії Донбасу.

Культурно та історично Донецька та Луганська області неоднорідні. Північна частина цих регіонів належить до Слобідської України, а південна – до Приазов’я. Цим викликане розмаїття традицій побуту та особливості культури регіону.

Слобожанщину в XVII-XVIII століттях росіяни і українці заселяли одночасно. Українці перебиралися переважно з Київської, Полтавської і Чернігівської губерній, а росіяни – з Орловської та Воронезької. В результаті на території Слобідської України за три століття сформувалась унікальна культура, що взяла за основу традиції центрально українських губерній.

Хатнє убрання цього регіону мало чим відрізнялись від полтавського
Ігор Перевертнюк

«Житло, як і в решті регіонів, було тридільним – це комора, сіни і хата, але на Слобожанщині хати мали галерею і колоритні різьбленні причілки (верхні бокові частини стін – ред.) під стріхою. А хатнє убрання цього регіону мало чим відрізнялись від полтавського. Рушники, жердка, ткані килими, скатертини на свято, красний кут – це покуть на Слобожанщині – все це було в слобідських хатах ще зовсім недавно, десь в середині ХХ століття. Також була велика піч, що займала більшу частину основної кімнати, полик, на якому спала майже вся родина, широкі лавки, вкопані в землю попід стінами. Були ще цікаві автентичні розмальовані скрині», – розповідає етнолог Ігор Перевертнюк.

Росіяни і українці жили поряд, але тримались розрізнено, каже він, були навіть заборонені міжетнічні шлюби. І додає: населення намагалось максимально зберегти культуру і автентичність, проте близьке сусідство й історичні передумови змішували і поширювали традиції по всьому регіону.

Загалом тип житла і в росіян був український
Ігор Перевертнюк

«Як в українців, так і в росіян був поширений український тип житла. Це так звана хата з широкою галереєю, коли будується широка призьба і забивають стовпчики таким чином, щоб можна було обійти під таким піддашшям хату – це одна з головних рис слобожанської хати, – підкреслює етнолог. – Проте в деяких російських селах, попри те, що хата була фактично українського типу, будували ґанок, таке «крыльцо», що характерне для російської традиції, але загалом тип житла і в росіян був український».

Картина Іллі Рєпіна «Українська хата» (1880 рік)
Картина Іллі Рєпіна «Українська хата» (1880 рік)

Проте слобожанські традиції неможливо брати за приклад для характеристики культури всього Донбасу. Південна частина Донеччини та Луганщини мала інший історичний шлях, кажуть фахівці. Цю частину регіону відносять до Північного Приазов’я. Саме південну частину Донбасу часто пов’язують із землями війська Донського, і цим аргументують його нібито «російські корені». Але чи справді це так?

Максим Майоров, історик, співробітник Інституту національної пам’яті України у матеріалі для громадського проекту «LikБез. Історичний фронт» пише: «Загалом Донецька и Луганська області складаються із 36 районів. З них тільки 10 повністю чи частково розташовані на донських землях, переданих у 1920 році. П’ять районів із вісімнадцяти – в Донецькій області, і таке ж співвідношення в Луганській».

Хата в музеї народної архітектури та побуту, Олександрове-Калинове, Донецька область
Хата в музеї народної архітектури та побуту, Олександрове-Калинове, Донецька область

І цей факт мав би підтверджувати російське походження території, проте в тому ж матеріалі історик пояснює: «Згідно з переписом населення 1897 року, 61,7% населення Таганрогського округу Дону були українцями. Перепис населення 1926 року і пізніші демонструють стабільну кількісну перевагу українського населення над російським на Донбасі. Говорити про споконвічність перебування у складі Дону територій, переданих Україні в 1920 році, не доводиться. До пори до часу Північне Приазов’я було контактною зоною запорізьких і донських козаків, і чітких кордонів тут не існувало. Запорозькі козаки вели активну господарську діяльність в гирлі Дону, вважали цю територію своєю».

Ці факти можна підтвердити і особливостями побуту донців не лише на території сучасних Донецької та Луганської областей. Риси і навіть вплив української культури чітко видно в етнографічних розвідках українських та російських дослідників і навіть в російській класичній літературі.

Український історик Ігор Роздобудько у праці «Донщина та далі на Схід» аналізує побут населення в романі Михайла Шолохова «Тихий Дон».

Українські традиції від краю до краю пронизували собою все життя донських козаків
Ігор Роздобудько

«Українські традиції від краю до краю пронизували собою все життя донських козаків. Дуже часто звичайну донську станицю з першого погляду важко було відрізнити від класичного українського села – однакові хатки-мазанки у вишневих садках, однакові церкви на пагорках, що були збудовані народними майстрами в традиціях українського бароко. Така сама українська церква височить і по сей день у станиці Вешенській, саме там, де відбуваються головні події роману «Тихий Дон», і де прожив довгі роки сам Михайло Шолохов», – пише дослідник.

Хата Донщини в екранізації роману «Тихий Дон», 1957
Хата Донщини в екранізації роману «Тихий Дон», 1957

У «Тихому Доні» можна роздивитися донські хати у разних ракурсах
У «Тихому Доні» можна роздивитися донські хати у разних ракурсах

Але, крім певної історичної розрізненості на Донбасі, важливу роль відіграє також етнічна неоднорідність. В регіоні проживають декілька різних етнічних меншин, історичний розвиток яких вніс свої правки в життя і побут регіону, – про це докладніше в матеріалах:

Нацменшини на лінії розмежування: греки Приазов’я

«Все, що ми маємо, – нам дала Україна»: як живуть вірмени Донеччини

ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:

​(Радіо Свобода опублікувало цей матеріал у рамках спецпроекту для жителів окупованої частини Донбасу. Якщо у вас є тема для публікації чи відгук, пишіть нам: Donbas_Radio@rferl.org)

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

XS
SM
MD
LG