Він – один із «кураторів Києва» від офісу президента Зеленського. Принаймні, так називають його мер Києва Віталій Кличко та низка експертів і ЗМІ. Він – один із найбільших забудовників у столиці, фігурант низки журналістських розслідувань, друг керівника ОП Андрія Богдана і декількох провладних кандидатів у депутати, які пройшли за списками або перемогли на столичних округах.
Це Андрій Вавриш, засновник і керівник компанії «Сага Девелопмент», учасник забудови Рибальського півострова й один зі співавторів концепції переїзду офісу президента до «Українського дому».
Після того, як Радіо Свобода опублікувало досьє на цього нового гравця в оточенні Зеленського, Андрій Вавриш сам погодився на інтерв’ю з Радіо Свобода.
(Продовження. Початок інтерв’ю – тут)
Ми – на верхньому поверсі одного з київських «хмарочосів», в офісі компанії «Сага Девелопмент». Наш співрозмовник – колишній посадовець КМДА, забудовник Андрій Вавриш, який, за його словами, знайомий із 95% гравців будівельного ринку столиці й абсолютно орієнтується в ньому.
Голова ОПУ Андрій Богдан – близький друг Вавриша, кандидати від «Слуги народу» Ганна Бондар, Вадим Струневич, Дмитро Гурін і Олександр Ткаченко, а також представник «За життя» Дмитро Ісаєнко – його друзі, бізнес-партнери або колишні колеги. Всі вони (попередньо) проходять до Верховної Ради 9-го скликання.
При цьому сам Вавриш запевнив, що, попри такі надпотужні зв’язки, повертатися у владу не планує: залишається у бізнесі.
Про минулу роботу в КМДА і ймовірність повернення у владу
– Єдиний статок, який я виніс з державної служби – це величезна кількість компаній, з якими я познайомився: завдяки цьому я знаю 95% забудовників Києва, і – великої частини країни теж. Але ж це нормально! Ви подивіться, в Америці людина працює в прокуратурі 5–7 років, а потім стає адвокатом. Ви ж як журналіст, не для того працюєте, щоб піти на пенсію з журналістської посади? Кожен має якісь плани: «От, я зараз попрацюю журналістом скількись років, а потім піду в політичні оглядачі, стану депутатом, піду у владу». Це нормально. Ви бачите ці факти щодо мене і думаєте: о, це ж «нехарашо»! А насправді це такий самий розрахунок. Я хотів отримати досвід, навчитися. Розумів, що це (робота в КМДА – ред.) – п’ять років такого собі волонтерства… А потім ти думаєш: все, чого я міг навчитися, – вже навчився. Пора рухатися далі.
– А зараз ви маєте кар’єрні плани? Наші джерела говорять, що Олександра Ткаченка (генеральний директор «1+1 Медіа» – ред.) можуть призначити головою Київської міської державної адміністрації, якщо президент Володимир Зеленський посаду мера і очільника КМДА розділить. Якщо його призначать – то ви повернетеся в цю будівлю на Хрещатику?
Я категорично не бачу себе в жодній ролі у державній чи муніципальній владіАндрій Вавриш
– Я категорично не бачу себе в жодній ролі, в жодній формі публічної діяльності у державній чи муніципальній владі. Я маю досвід у цій роботі, це були найкращі роки мого життя, виходячи з того, чого я навчився. Але це – найбільш травматичні речі – я відчув весь можливий дискомфорт від того, що працював у владі.
– Які саме речі були травматичними?
Немає жодної стратегії. Все рухається ситуативно, всі обслуговують якісь бізнес-процесиАндрій Вавриш
– 95% свого часу ти займаєшся справами, які не мають ніякого стосунку до того, задля чого ти ходиш на роботу. Немає жодної стратегії. Все ситуативно рухається, відбувається імітація бурхливої діяльності. Навіть підрозділи, які відповідають за стратегічне управління, ним не займаються. Всі обслуговують якісь бізнес-процеси, вирішують якісь власні питання. І якби мене запитали, скільки людей із тих, яких я тоді бачив у адміністрації, професійно займаються розвитком міста, я би нарахував осіб десять зі ста.
– Зараз ви допомагаєте в питанні «Українського дому». Якісь іще прохання від Зеленського або Богдана щодо Києва є до вас?
– Я ж це роблю не тому, що вони просять, а тому, що я вважаю це важливим. Наприклад, ми те ж саме робимо з окремими фестивалями, які спрямовані на розвиток урбаністики чи архітектури. Ми це робимо як учасники заходів, які розвивають громадянське суспільство чи міську урбаністичну політику.
– Ми вас найближчим часом ще побачимо в якихось проектах офісу президента щодо Києва?
– А мають бути якісь проекти офісу президента щодо Києва?
– Наприклад, проект переїзду ОП до «Українського дому». Там ми побачили вашу участь. Чи буде ще щось схоже найближчим часом?
– Ні, я такого не бачу. Ми тримаємося щодалі від державної влади. Єдине, що нас цікавить, – це місто Київ, міська громада, практика розвитку міста…
Про те, чому «плани територій» на забудовах Вавриша відрізняються від Генплану Києва
– Ваші опоненти звинувачують вас у тому, що детальні плани територій (ДПТ), на яких ви ведете будівництво, зокрема і на Рибальському півострові, – не відповідають Генеральному планові Києва. Хоча він є документом, який стоїть вище за ДПТ.
– Що таке Генплан і що таке ДПТ? В кожного з цих документів є певне значення, логіка і роль – те, для чого вони потрібні. Кожен із цих документів ухвалено за якихось обставин. Але змінюється контекст, змінюється містобудівна ситуація… Генеральний план – це не лише графіка, але і текст. І текстові матеріали мають не менше значення, ніж графічні.
– Вони – більш загального характеру.
– Ні! Є текст, є графіка, і вони не мають загального характеру, більшого чи меншого значення. Вони в сукупності формулюють ідею: хто що хотів зробити в місті. Чи означає це, що сформульована графіка є незрушною? Ні, не означає. Є речі так званої «опорної інфраструктури», які ні рухати, ні змінювати не можна. І таких речей у місті є багато. А є інші речі, які мають рухатися і розвиватися разом із життям. Ви це побачите у відповідних статтях закону: «детальний план розвиває положення Генерального плану». В нього закладена можливість не повної відповідності, а розвитку положень Генплану. Генеральний план – це ескіз, який потім уточнюється більш детальними проектними планами… Сенс містобудівної документації полягає в тому, що ви розробляєте регламенти забудови, які мають вас обмежити, щоб ви не будували чогось іншого. Перейдімо до Рибальського: наприклад, передумав власник «Кузні на Рибальському» робити забудову обмеженої висотності, вирішив будувати щось висотне. Звозив проект у Канни, виграв із ним на виставках. Повертається до Києва, а йому тут кажуть: ми вам цього будувати не дозволимо! Бо у вас є обмеження в детальному плані території. От коли переробиш його – тоді й будеш свої висотки будувати. Тільки йди і сам поясни суспільству, Київраді, що ти хочеш будувати висотки. Знайдеш для них аргументи – будуй. Не знайдеш – роби те, що записано в ДПТ!
Довідка Радіо Свобода
Генеральний план міста – документ, який передбачає, як розвиватиметься місто у найближчі кілька років. Для його затвердження потрібні фахове і суспільне погодження; його не можуть опублікувати без громадського схвалення. Саме тут розглядається не тільки забудова, але й розвиток комунікацій та інфраструктури міста. Цей документ передбачає не тільки словесний опис перспектив розвитку, а й графічну складову, яка уточнює текстову частину документу.
Детальні плани територій (ДПТ) – документи, які описують призначення і структуру окремих ділянок певних вулиць та кварталів, уточнюючи Генеральний план. І ДПТ не можуть суперечити генпланові – за аналогією, як закони не можуть суперечити Конституції. Основним закидом опонентів Вавриша і громадських активістів є те, що ДПТ Рибальського півострова, розробку якого замовляв Вавриш і завдяки якому він має змогу будувати житловий комплекс на півострові, не відповідає Генеральному планові Києва щонайменше за призначенням територій.
Про те, «звідки гроші», і про комерційну таємницю
– Для того, щоб реалізувати ваш перший будівельний проєкт, вам були потрібні гроші…
– …І я з цим впорався.
– Хто вам їх дав?
– Я думаю, було б етично, якби про це заявила сама особа, яка це робила. А говорити про них, не маючи дозволу він них – це порушення моїх угод із ними. Я, як сторона цього процесу, маю дотримуватися певної етики взаємин.
– Забудова – це річ, яка впливає на життя містян? Тобто – це об’єкти суспільного зацікавлення. В такому випадку прикриватися комерційною таємницею й етичністю у стосунках із контрагентами – це виглядає дещо нечесним щодо городян.
– Слово «комерційна таємниця» є звичайною і зрозумілою для суспільства річчю, і вона не має стосунку до публічної політики, до реалізації державних чи муніципальних функцій. Я маю права, які забезпечує наш Цивільний кодекс: він надає мені право не усю інформацію робити публічною. Одна зі сторін може не захотіти розкривати зміст відносин, і це нормально.
– Суспільно значуща інформація є винятком, якщо йдеться про інформацію з обмеженим доступом. Навіть якщо це комерційна чи державна таємниця.
– Згоден. Покажіть мені документ, який мене зобов’язує це зробити. І я відразу відреагую. Я абсолютно відкрита людина. Дайте мені будь-який запит!
– Ви говорите про відкритість і про намагання вибудовувати прозорі відносини з міською громадою…
– Але це не означає, що я роблю це у спосіб, який виключає мою повагу до партнерів.
– Кінцевим бенефіціаром вашої компанії «Сага Девелопмент» є компанія на Віргінських островах.
– Я знаходжуся в процесі набуття права власності на цю компанію, щоб вона стала відкритою для всіх. І ви побачите, що з часом я стану відкритим власником.
– А чому зараз така позиція?
– Бо сторона, яка продає цей опціон, не хоче…
– Не хоче виконувати закон України щодо розкриття кінцевого бенефіціара?
– Вона виконує. Зробіть запит!
– На такі запити Британські Віргінські острови та їхні органи (на відміну від, наприклад, кіпрських) не розкривають імена кінцевих власників.
– Я, зі свого боку, користуюся іншим юридичним механізмом. Я взагалі не ховаюся. Тому я з вами і розмовляю. А інша сторона – не хоче відкривати себе. Єдине, що можу сказати – тут немає жоджних політичних нюансів. Жодної особи, яка мала б стосунок до політики.
– Але, наприклад, до забудови на Рибальському має стосунок «Київський річковий порт» – структура, пов’язана з Михайлом Бродським (ексдепутат, колишній голова Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва – ред.).
– Він цього факту не ховає. Він про це говорив.
– Але ж він політик.
– Так. Але до «Сага Девелопмент» не має стосунку жодна політична постать.
– Запитання щодо екології. Чи є на ваших будівельних майданчиках, зокрема на Рибальському, перевищення вмісту в ґрунті хлороганічних сполук?
– Ні. Ми замовляли численні лабораторні дослідження. Вони показують, що територія – повністю чиста.
– Як це можливо? Адже на Рибальському багато років працювали СТО та машинобудівне підприємство («Кузня на Рибальському» – ред.), і в ґрунт постійно потрапляли мастила і антифриз, які містять хлорорганіку.
– Дослідження показали, що забруднення немає.
– Пане Андрію, чи є якісь важливі речі, які ви хотіли б сказати, але про які ми не спитали?
– Ми мусимо будувати інший зміст взаємин усі разом. Насправді мені подобається, що ви у своїй професії ставите провокативні запитання і примушуєте суспільство бути більш відкритим. Я за це вдячний. Але ми мусимо вибудовувати партнерство. Ця упередженість, можливо, і виправдана минулими роками…
– Це не упередженість. Наше завдання – перевірити інформацію, яку ми маємо.
– Я про те, що треба створювати Україну майбутнього. Вона – наша спільна країна. І серед нас не всі є клептократами, які обов’язково мають робити щось погане. Я сподіваюся, що ми зможемо побудувати відкриту країну. І ви будете не лише «санітарами лісу», а й учасниками процесу створення чогось.
Раніше Радіо Свобода зібрало дані про Андрія Вавриша з відкритих джерел і з коментарів політиків і експертів. І запропонувало висловитися щодо всіх питань, згаданих у публікації, Андрієві Вавришу, президентові Володимиру Зеленському, керівництву його офісу, всім кандидатам у народні депутати, чиї імена згадані в матеріалі, та іншим зацікавленим сторонам – бо їхні думки можуть відрізнятися від викладеної інформації.
Після цього Андрій Вавриш публічно дав згоду на ексклюзивне інтерв’ю.
