Доступність посилання

ТОП новини
17 січня 2020, Київ 18:53

Мистецькі події 2019 року в Україні та нові тренди у сприйнятті культури


«Правка пилок», Олександр Богомазов. Національний художній музей України

Які головні мистецькі події позначили 2019 рік? Про це Радіо Свобода розпитало мистецтвознавців, а також пресслужбу Міністерства культури, молоді та спорту. Окремо, ми дізналися як змінюється ставлення українців до мистецтва? Які культурні тренди проглядають в активностях сучасної людини? Що гальмує творення культурних просторів?

Все більше українців починають проявляти інтерес до мистецтва, або ж уперше усвідомлювати цінність культури. Квитки у театри, в оперу, на концерти розкуповують заздалегідь. У залах, зазвичай, майже немає пустих місць. Причому, це характерно, як для великих міст, так і для обласних центрів.

Столичні виставкові зали не скаржаться на брак відвідувачів. До музеїв, палаців та інших культурно-історичних пам'яток різних регіонів України – їздять екскурсії.

Поволі, але розвивається внутрішній «культурний туризм».

Після отримання безвізового режиму із Євросоюзом все більше громадян України відвідують європейські міста, ходять до картинних галерей, оглядають замки.

Популярності почали набирати лекторії з історії мистецтва.

З іншого боку, зростає інтерес до української культури за кордоном. Цьому сприяють зусилля як державних органів і мистецьких асоціацій, так і окремих митців та популяризаторів культури.

Топ-5 мистецьких подій за версією Міністерства культури (МКМС)

Міністерство культури, молоді та спорту (МКМС) України на прохання Радіо Свобода назвало п’ять найбільш визначних мистецьких подій 2019 року.

«Культура – це найкраща універсальна мова, надійна опора правди та людяності, особливо в часи, коли у світі чимало конфліктів, страху та невпевненості. Культура протидіє роз’єднанню людей», –.так пояснюють організатори «Року культури Україна-Австрія» мету проєкту.

Події двостороннього року культури відбувалися і в Австрії, і в Україні за трьома напрямками: Історія Центральної та Східної Європи, література, музика та сучасне мистецтво, творчість та інновації.

Зокрема, на фестивалі електронної музики та візуального мистецтва «Українська ніч» відбулася прем’єра анімованої проєкції на будівлі Музейного кварталу Відня, створеної Українським інститутом на основі мозаїк українських художників-монументалістів 60-80-х років.

  • Друга національна Бієнале молодого мистецтва в Харкові.
  • Повернення унікальної культурної пам’ятки – оригіналу грамоти Петра І 1708 року про призначення митрополита Київського з вимогою не повертатися у підпорядкування Константинополя, яка спростовує російський фейк про добровільне перепідпорядкування української церкви до Москви.
  • Український павільйон на Венеційській бієнале.
  • Запуск онлайн платформи спільно з Google «Автентична Україна».

Визначні мистецькі події 2019 року, названі мистецтвознавцями

Радіо Свобода склало перелік найцікавіших мистецьких подій 2019 року, опитавши людей, які досліджують мистецтво, поширюють знання про культуру, організовують та проводять різні мистецькі акції.

Українська прем’єра міжнародного оперного проєкту GAZ

Опера-діалог із постановкою Леся Курбаса Gaz
Опера-діалог із постановкою Леся Курбаса Gaz

Постановка є результатом співтворчості авторки ідеї, режисерки з Нью-Йорка Вірляни Ткач, композиторів Романа Григоріва та Іллі Разумейка, формації NOVA OPERA, австрійського хореографа Симона Майєра, медіа-артиста Георгія Потопальського та художника-сценографа Вальдемара Клюзка.​

Артисти співають трьома мовами і через рух творять на сцені нову реальність. Ця постановка є своєрідним мистецьким діалогом у часі із розстріляним НКВС режисером Лесем Курбасом, чиї ідеї змінили світове театральне мистецтво.

Виставка «Олександр Богомазов: творча лабораторія»

«Пилярі (Праця пилярів, Розпил колод)», Олександр Богомазов. Національний художній музей України
«Пилярі (Праця пилярів, Розпил колод)», Олександр Богомазов. Національний художній музей України

16 травня 2019 року в Національному художньому музеї України NAMU відкрилася виставка «Олександр Богомазов: творча лабораторія». Центральною частиною експозиції став живописний цикл «Пилярі» (1929), з якого художник встиг зробити дві картини. Полотно «Правка пилок» збереглося найкраще, а от картина «Пилярі (Праця пилярів, Розпил колод)» до виставки пройшла довгу і копітку реставрацію.

У 1930 році «Пилярів» експонували на Венеційській бієнале, потім вона поїхала до Швейцарії, а звідти до Японії. До України твір повернувся пошкодженим і в такому вигляді наприкінці 1930-х потрапив до фондів NAMU.

Реставраторка ​Наталія Чамлай працювала над відновленням картини майже три роки, аж поки не підготувала її до виставки.

PR -директорка Національного художнього музею України Валентина Клименко, окрім виставки картин Олександра Богомазова, також назвала «головними мистецькими подіями року» – виставку Параски Плитки-Горицвіт у Мистецькому Арсеналі і бієнале молодого мистецтва в Харкові.

Виставка «Секрети геніальності: 100 невідомих творів Івана Марчука»

Мистецький простір ARTAREA в рамках проєкту «Секрети геніальності» представив понад 100 нових творів Івана Марчука.

Живопис, графіка та пластика митця, якого називають одним із найвидатніших художників сучасності, вперше в історії були «оживлені» digital галереєю у форматі відео-арту.

Виставка Параски Плитки-Горицвіт у Мистецькому арсеналі Києва

Виставка Параски Плитки-Горицвіт у Мистецькому арсеналі у Києві. 17 жовтня 2019 року
Виставка Параски Плитки-Горицвіт у Мистецькому арсеналі у Києві. 17 жовтня 2019 року

Понад чотири тисячі фотографій, близько 500 саморобних книжок, сотні графічних творів, ікон та щоденники часів радянських репресій залишила по собі Параска Плитка-Горицвіт.

Параска Горицвіт із села Криворівня на Івано-Франківщині. Вона відбула 10 років сталінських таборів за співпрацю з УПА, а коли повернулася додому, то почала фотографувати усіх своїх односельців і писати книги. Вона захоплювалась Махатмою Ганді і, за деякими даними, знала кілька мов. Кілька років тому двоє київських художниць та кінорежисер виявили частину її величезного фотоархіву і взялися його відновити та описати. Так спочатку з’явився фільм «Портрет на тлі гір», а потім і виставка «Параска Плитка-Горицвіт. Подолання гравітації», яку відкрили 17 жовтня у «Мистецькому Арсеналі» в Києві.

Виставковий проєкт Павла Гудімова «Ангели»

Три роки кураторська група Павла Гудімова знаходила твори, факти та історії про ангелів у мистецтві. Усього зібрали 400 експонатів із музейних та приватних колекцій і розмістили у 23 залах Палацу Лозинського та Музеї Пінзеля у Львові.

На виставці можна було побачити ангелів Дюрера, Рембрандта, Буше, Врубеля, Мальчевського, Клінгера, Кульчицької, Новаківського, а також Шагала, Кабакова, Равського, Костирка та Сільваші.

Крім цього, до експозиції ввійшли предмети археології, скульптури й живопису, артефакти масової культури і, навіть, музика, яку спеціально для проєкту написав композитор Святослав Луньов.

«Із самого початку ми вийшли поза стандартний музейний набір експонатів, визначивши діапазон візуального дослідження ангелів від іконографії до масової культури. Основний масив історично важливих експонатів збирали в українських музеях, бібліотеках і приватних колекціях, здійснювали зйомку скульптури й розписів у соборах. Також приділяли увагу сучасному мистецтву, кіно, коміксу, фентезі й навіть побутовим артефактам», – розповідає Павло Гудімов.

Бієнале Молодого мистецтва у Харкові

Бієнале молодого мистецтва у Харкові: кураторська екскурсія Миколи Коломійця, 2019 рік
Бієнале молодого мистецтва у Харкові: кураторська екскурсія Миколи Коломійця, 2019 рік

До програми Бієнале молодого мистецтва 2019 року увійшли 45 художніх проєктів та понад 50 авторів, які, на думку кураторів, відповідали концепції ​«Здається, я заходжу в наш сад».

«Рішення доглядати сад було проявом впевненості у найтемніші часи. На тлі катастроф, після землетрусів і бомбардувань, під час цілковитої втрати власних прагнень у задушливому однопартійному суспільстві, або, навпаки, у невпинному потоці змін, що розмивають старі напрямки й не дають нових мап для орієнтації. Коли картина світу остаточно ламається, а дія здається неможливою, ми все ще здатні налагодити стан речей – дбати про сад. На думку Зіґмунта Баумана, саме садівник є фігурою, що відповідає на виклики сьогодення».

Садівник «...уважає, що у світі взагалі не буде ладу (принаймні в маленькій частині світу, довіреній його опіці), якщо він не пильнуватиме постійно і не докладатиме зусиль». Садівник від культури, художник може закласти початки впевненості у плинні часи. Незалежно від масштабу своєї дії, не вдаючись до узагальнень, виходячи з власної практики», – пояснюють кураторки Анастасія Євсєєва, Дарина Скринник-Миська, Борис Філоненко.

5-й Міжнародний музичний фестиваль ODESA CLASSICS

У 5-му фестивалі класичної музики Odesa Classics, засновником і президентом якого є Олексій Ботвинов, взяли участь Цюріхський камерний оркестр, британський скрипаль Даніель Хоуп, віолончеліст Міша Майський, французький піаніст Сіпріано Кацаріс, італійський піаніст П'єтро де Марія, угорський скрипаль Робі Лакатош, скрипаль Майкл Гуттман та віолончелістка Цзин Чжао з Бельгії.

Традиційно, фестиваль супроводжувався арт-виставками, майстер-класами, а також концертами під відкритим небом.

Незалежний медіа-експерт Лариса Мудрак – яка у 2017–2018 році була виконавчим директором Odesa Classics і зараз назвала фестиваль однією із головних мистецьких подій 2019 року – також в коментарі Радіо Свобода сказала про надзвичайний прогрес і високий рівень таких культурних форумів, як Книжковий Арсенал у Мистецькому Арсеналі і Одеський кінофестиваль (ОМКФ), якому виповнилося уже 10 років.

«Падаюча тінь «Мрії» на сади Джардіні»

Українськйи літак «Мрія»
Українськйи літак «Мрія»

Це проєкт, яким себе представила Україна на 58-й Міжнародній виставці мистецтв у Венеції (La Biennale di Venezia) 9 травня 2019 року.

Суть проєкту: найбільший у світі український вантажний літак «Мрія» пролітає над садами Джардіні і на декілька секунд його тінь лягає на цей ланшафт.

На борту літака – інформація про всіх українських художників. Люди, які бачили «Мрію», пам'ятатимуть цю мить. А відтак, можливо, вони дізналися й про українське мистецтво, завітавши у Національний павільйон України на 58-у бієнале.

Організатор: Міністерство культури України. Співорганізатор: Галерея Labirynt (Люблін, Польща).

Ювілейний концерт українського гурту «ДахаБраха» (15 років) у Києві

Ювілейний концерт DakhaBrakha у Київському Палаці спорту. 6 грудня 2019 року
Ювілейний концерт DakhaBrakha у Київському Палаці спорту. 6 грудня 2019 року

Етногурт «ДахаБраха», який виник 15 років тому в Київському Центрі сучасного мистецтва «Дах» режисера Влада Троїцького, співає пісні, «яким тисячі років». Автентичний ритм, вишукана імпровізаційна техніка народної манери співу Олени Цибульської, Ірини Коваленко, Ніни Гаранецької і Марка Галаневича, оригінальний і традиційний водночас музичний супровід та використання мультимедійних доповнень – зробили «ДахуБраху» одним із найулюбленіших колективів в Україні і популярним українським гуртом за кордоном.

На ювілейний концерт у Київському Палаці спорту зібралися шанувальники творчості гурту із усієї країни.

PR-менеджерка багатьох мистецьких проєктів Анна Шестак, окрім концерту «ДахиБрахи», видатними мистецькими подіями 2019 року також назвала виставу «Погані дороги» за п'єсою Наталки Ворожбит і оперу Генделя «Ацис і Галатея» від Open Opera Ukraine. Режисеркою обох проєктів є Тамара Трунова.

«В основі техніки творення ними композицій – ритмізація наспівів, використання підголосків та вишуканих вокальних імітацій, тембральні ефекти, фоновий інструментальний супровід, звукова колористика, педалізація верхніх і нижніх підголосків, поєднання глісандуючих рулад від автохтону, художня містифікація, візуалізація, в основі якої є архаїчна символіка; прийоми остінато і варіювання музичних тем на різних музичних інструментах».

«Гурт створює чарівливу магію, у якій проглядається відгомін давніх епох праукраїнства, виникає ілюзія відчуття сакрального закодованого в обрядових пісенних текстах», – написав у своїй рецензії на концерт Іван Павленко, професор кафедри фольклористики Інституту філології Київського національного університету імені Шевченка.

Документальна вистава «Голоси»

Вистава «Голоси»
Вистава «Голоси»

Вистава «Голоси» – в якій учасники бойових дій та колишні полонені зі сцени розповідають про пережите – виникла на базі «Творчої криївки», де засобами мистецтва намагаються допомогти людям із ПТСР.

Як розповів Радіо Свобода режисер вистави Євген Степаненко, «дуже допоміг Олег Шульга (зіграв головну роль у фільмі «Позивний Бандерас» – ред.), актор і режисер, творчий керівник власне тієї театральної резиденції, Віталіна Маслова – авторка ідеї «Творчої криївки», і Таня Смірнова, акторка з Києва і дуже талановитий тренер».

Вистава є своєрідним сеансом колективної реабілітації від нанесених війною психологічних травм, як тих, хто виходить на сцену, так і глядачів у залі.

Вистава «Голоси», Дніпро, 22 вересень 2019 року
Вистава «Голоси», Дніпро, 22 вересень 2019 року

Виставу протягом 2019 року при повних залах показали у багатьох містах України.

Нові тенденції і старі проблеми

Прокоментувати тенденції у сприйнятті українцями мистецтва та культури загалом Радіо Свобода попросило мистецтвознавицю і лекторку з історії мистецтва Діану Клочко.​

Діана Клочко
Діана Клочко

– Для мене особисто 2019 рік позначився двома важливими подіями: участю України у Венеційській бієнале і проєктом «Ангели» у Львові.

Хоч багатьом «Падаюча тінь «Мрії» на сади Джардіні» видалась провалом, я вважаю, що з точки зору суспільного обговорення проблеми актуального мистецтва, його аморфного і малопомітного існування у нашій країні – це був потрібний і корисний проєкт.

Проєкт «Ангели» показав, як можна організувати експозицію, лекційну програму і випуск унікального видання, щоб усе це не було збитковим фінансово, працювало на розвиток локального туризму і демонструвало теми, цікаві глядачам різних культурних сегментів.

Навіть проблема кількості експонатів, які глядач може охопити – емоційно й інтелектуально, Павлом Гудимовим була вирішена більш ніж оригінально у просторі палацу Лозинського.

Взагалі, міжмузейні проєкти – велика радість, тому існування такого масштабного взаємодоповнення у залах Львівської картинної галереї імені Бориса Возницького дуже оптимістично виглядає.

– Які нові тренди у ставленні людей до мистецтва і культури загалом?

– Як лекторка, я бачу, що людям потрібні нові інтерпретації творів, як класичних, так і сучасних. Вже мало називати дати і терміни, спиратись на звичну термінологію – потрібно активно шукати «іншу оптику», інший підхід до того, що і як ми бачимо в європейському просторі.

Візуальна культура змінюється стрімко. Динаміка у підході до класики мистецтва уже потрібна так само, як і у підходах до актуальних подій.

Час такий, що тільки встигай осмислено реагувати.

– Що найбільше порадувало у 2019 році?

– Найбільше мене тішить бажання людей ходити на виставки в Україні й активно подорожувати за кордон, щоб побачити все найцікавіше у європейських містах.

Я бачу, що люди, які відвідують мій авторський курс «Міста і митці», приходять не так за тим, щоб отримати базову інформацію й дізнатися, що у тому чи іншому місті можна подивитись, як за тим, щоб спробувати відчути місто через призму візуального мистецтва.

Урбаністика, історія архітектури й реставрації, нові чи маловідомі імена й твори – ось, що їх цікавить. Причому, цікавить не лише як джерело естетичних насолод, але й як джерело позитивних емоцій.

Простір емоційного життя збільшується.

Я бачу, що тепер все більшій кількості людей потрібні не просто шопінг і прогулянка визначними місцями – їм потрібні непересічні мистецькі враження.

– Для чого людині XXI століття потрібне мистецтво?

– Для гармонії… Сучасній людині – у час гібридних воєн, кліматичних змін та інших глобальних загроз – мистецтво потрібне для гармонізації себе самої.

Потреба у спорідненості з минулим, у тяглості цінностей, не зменшується, а зростає.

Кожен хоче мати можливість різними способами переміщатися в часі й естетиці. Це, ніби, спроба сховатися у просторі, де тобі нічого не загрожує, але де є краса, яка зцілює і яка триває.

Ми хочемо сховатись у клаптях ідеалізованого минулого, відчути, що є деякі «посмішки Джоконди» (за висловом Бредбері), які залишаються й після того, коли натовп розірве на шматки полотно.

Хоча, як не прикро це визнати, але українці загалом досі не дуже розуміють, навіщо їм зберігати твори мистецтва, зокрема ХХ століття. Варварства щодо мистецьких об’єктів – давніх чи відносно недавніх – у різних частинах країни не стало менше.

Однак, саме масове обурення такими фактами, висвітлення їх у багатьох медіа – викликає хоч мінімальний, але оптимізм, що цей спадок більшовизму буде подолано.

– А які ще негативні моменти чи тенденції ви помітили?

– Це, знаєте, така загальна проблема, що досі головним є те, що тягнеться з того радянського колоніального минулого.

Наприклад, нашим музеям, в силу різних причин, все ще не вдається стати головними «туристичними магнітами» і реальними культурними осередками більшості міст.

На жаль, у кількох лекційних турах я побачила, як складно обласним музеям відкривати свої збірки, створювати нові експозиції, добувати кошти на реставрацію, рами, нормальне освітлення і спеціальне скло, ремонтувати виставкові простори.

Хронічне недофінансування музеїв змушує їх бути радше збіркою невидимих світу скарбів, аніж осередками змін у ставленні до спадщини.

А там, де справді творяться зміни, як, наприклад, в Одеському художньому музеї або Кмитівському музеї образотворчого мистецтва імені Буханчука, зрушення просуваються просто неймовірними затратами людських сил.

Бо, як не дивно, процес руху до повної відкритості музеїв чомусь заважає можновладцям.

Влада мала б цьому усіляко сприяти, натомість здебільшого відбувається протилежне: кураторам і менеджерам відверто заважають, чинять адміністративний тиск.

Це дуже прикрий тренд, адже те, що музеї перебувають на балансі місцевої чи центральної влади, не означає, що їхніх керівників треба «пресувати».

Читайте ще:

Гуцульська «людина Відродження»: у «Мистецькому Арсеналі» відкрили виставку Параски Плитки-Горицвіт

Прем’єра унікального міжнародного оперного проєкту GAZ відбудеться в Україні​

«Йов» Влада Троїцького: чому ця опера у десятці найкращих опер світу​

Що зробив убитий чекістом у Сандармоху українець Лесь Курбас для світового театру​

Якби не Майдан, незалежної України уже б не було – Євген Степаненко

  • 16x9 Image

    Ірина Штогрін

    Редактор інформаційних програм Радіо Свобода з жовтня 2007 року. Редактор спецпроектів «Із архівів КДБ», «Сандармох», «Донецький аеропорт», «Українська Гельсінська група», «Голодомор», «Ті, хто знає» та інших. Ведуча та редактор телевізійного проекту «Ми разом». Автор ідеї та укладач документальної книги «АД 242». Автор ідеї, режисер та продюсер документального фільму «СІЧ». Працювала коментатором редакції культура Всесвітньої служби Радіо Україна Національної телерадіокомпанії, головним редактором служби новин радіостанції «Наше радіо», редактором проекту Міжнародної організації з міграції щодо протидії торгівлі людьми. Закінчила філософський факультет Ростовського університету. Пройшла бімедіальний курс з теле- та радіожурналістики Інтерньюз-Україна та кілька навчальних курсів «IREX ПроМедіа». 

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Загрузка...
XS
SM
MD
LG