Росії не потрібні були курорти ані в Криму, коли вона його захопила, ані тепер на півдні, який вона частково окупувала після широкомасштабного вторгнення в Україну, стверджує ексміністр курортів і туризму АР Крим, голова правління Асоціації індустрії гостинності України Олександр Лієв. За його словами, після початку війни він пішов працювати в Міністерство оборони України. Про те, в якому стані зараз перебувають курортні міста українського півдня та Приазовʼя, які збитки несуть і скільки часу та коштів знадобиться для їх відновлення, Лієв розповів в інтервʼю для проєкту Радіо Свобода «Новини Приазовʼя».
«Регіон потерпає від окупантів»
– В умовах війни на що довелося змінити курортно-туристичну тематику? Чим зараз займаєтеся?
– Працюю в Міністерстві оборони, займаюся тим, що в ефірі розповідати не можу. Але це дуже допомагає, прискорює перемогу і удобрює українську землю високобілковим добривом.
– Попри те, що вам довелося зараз змінити свою діяльність, чи можете розказати про стан курортів на півдні України, що зараз відбувається в окупованих там містах?
Росія і Крим захоплювала зовсім не для розвитку туризму чи курортів
– Звичайно, але про курорти там не можна говорити. Росія і Крим захоплювала зовсім не для розвитку туризму чи курортів, а для того, щоб зробити «авіаносець непотоплюваний», щоб атакувати далі Україну. Ми про це весь цей час стверджували. І наразі маємо те, що відбулося. То і Приазов’я, те, чим займалась моя команда – розвитком туризму, курортів, – наразі переживає дуже складні і найгірші части за останні 70 років, з часів Другої світової війни.
Туристи, які зараз заїжджають туди на танках, ми робимо все, щоб вони стали не туристами, а добривом
– Регіон потерпає від окупантів, багато людей, хто не встиг виїхати – спілкувався із друзями, які в Генічеську, Бердянську – є ціла купа друзів, хто займався розвитком курортів у Маріуполі. Це дуже гарне було наше українське місто, це була українська культурна столиця 2021 року, яку Українській фонд визнав такою. А я як експерт Українського культурного фонду якраз до цього маю причетність, і ми для цього зробили багато заходів у 2021 році.
– А те, що зараз там, – знає весь світ. Туристи, які зараз заїжджають туди на танках, ми робимо все, щоб вони стали не туристами, а добривом. І, власне, дещо з цього в нас виходить, дещо не так швидко виходить, але точно все вийде. Сподіваюся, що вони стануть хорошим добривом і принесуть хоч якусь користь людству.
«Є регулярні відвідування бізнесменів»
– Є інформація, що окупанти намагаються створювати тиск на підприємців задля того, щоб якось організувати туристичний сезон в захоплених регіонах. Чи щось вам відомо про це?
Власники готелів ховають своїх жінок та дітей, щоб вберегти їх від того, що відбувалося в Бучі
– Ні, про туристичний сезон невідомо. Відомо про те, що мої друзі-власники готелів ховають своїх жінок та дітей, щоб вберегти їх від того, що відбувалося в Бучі. Але про туризм там немає мови, нема такого, що ходять з автоматами та вимагають готувати турсезон. Є регулярні відвідування бізнесменів, щоб подивитися, чим можна поживитися. Таке відбувається, багато хто не зміг виїхати. Виїхала невелика кількість людей, бізнесмени залишалися біля своїх готелів, бо готували туристичний сезон.
– Торік турсезон був успішний, як і в позаминулому році, вони побралися кредитів. Цей туристичний сезон склав достатньо гарне враження, та багато хто набрався кредитів. І я тоді працював у проєкті USAID, який в першу чергу займався розвитком туризму і фінансував саме це. Велику роботу ми зробили за два роки. Склали туристичні кластери, які дозволяють використовувати місцеві виробничі можливості для того, щоб забезпечувати місцеві курорти і туризм своїми власними продуктами виробництва, що давало і досить хороший поштовх для економіки, зберігали робочі місця, збільшували їхню кількість і зберігали людей у Приазов’ї. Бо ще з 2014 року багато хто почав виїжджати з Приазов’я у зв’язку з тим, що стагнація тощо. То останні три роки нам вдалося ситуацію значно покращити. Віримо в те, що це недарма. На жаль, це (війна – ред.) відкинуло нас на багато років назад – знадобиться кілька років, щоб відбудувати все. Але Росію це відкинуло на ціле століття.
«Основні бої за Приазов’я ще попереду»
– Наскільки зараз пошкоджена інфраструктура курортних міст, ви аналізували?
Вже є інформація про велику кількість мінування, всієї приморської смуги, як Приазов’я, так і Причорномор’я, що робить туризм дуже небезпечним
– Суттєво пошкоджено, пошкоджено трагічно. Там вже є інформація про велику кількість мінування, всієї приморської смуги, як Приазов’я, так і Причорномор’я, що робить туризм дуже небезпечним. А також ми розуміємо, що нам доведеться звільняти ці місця, на щастя, в нас є чим, і заходить високоточна зброя, яка буде дозволяти максимально уникати жертв серед місцевого населення. Але ми все одно розуміємо, що основні бої за Приазов’я ще попереду. В тому вигляді, як зараз орки утримують наші приазовські міста, швидше за все, вони, коли будуть звільнені, не будуть. Ми бачили, які вони залишають після себе міста, як вони себе там поводять, то все це, звичайно, нам ще треба буде пережити, все ще попереду.
– Чи можна вже оцінити збитки українській економіці через окупацію цих курортів?
Приазов’я давало роботу 100 тисячам сімей – Приазовський курорт. Наразі ці люди залишилися без засобів до існування
– По-перше, є недоотримані прибутки, які генерувало Приазов’я – майже 20 мільярдів гривень на рік, саме з туристичної галузі. Але питання навіть не в цьому, а в тому, що Приазов’я давало роботу 100 тисячам сімей – Приазовський курорт. Наразі ці люди залишилися без засобів до існування, це більш ніж про економіку. А також є збитки, які нанесені інфраструктурі, і це збитки від руйнації, як об’єктів культурної спадщини – багато що втрачено, дуже багато, ще не має підрахунків. В американському проєкті, експертом якого я був, ми займалися музеями Приазов’я, і є 8 музеїв Приазов’я, відродженням яких я займався. Наскільки мені відомо, три з них постраждали – зруйновані, решта – захоплені, і в якому вони зараз стані, мені невідомо, на жаль.
«Деокупації мирним шляхом бути не може»
– Якщо війна буде завершена, скільки часу знадобиться на відновлення туристичної культурної сфери в Приазов’ї, враховуючи розмінування?
Будемо будувати нашу країну без піонерії та іншого мотлоху
– Це буде вимірюватися десятками місяців, напевно, це цілком можливо буде зробити за декілька років. Адже самі ми самостійно, українською державою, будемо робити значно довше. На щастя, у нас є партнери, ми не одні в цій війні і не одні будемо у відбудові. Мені відомо, що Офіс президента веде переговори з дуже потужними, економічно спроможними країнами, демократії в яких вже стійкі, що ці країни візьмуть шефство наш нашими українськими містами, над їх відбудовою. Це може стати величезним поштовхом, щоб зробити краще ніж було. Якби не людські жертви, то можна було б говорити, що руйнацію багато чого з радянської спадщини можна було б вітати, бо вона нас тягнула в минуле. Може, тут користь буває від війни, якщо можна говорити про користь від війни взагалі. В тому, що ми втратили рештки радянської спадщини, будемо будувати нашу країну без піонерії та іншого мотлоху.
Не сезон. Безлюдні пляжі та море окупованого Бердянська (фотогалерея)
– Яким ви бачите шлях звільнення півдня України і, врешті, Криму, мабуть?
Розумію, говорив дурниці, що нам треба говорити з кримчанами, готувати деокупацію дипломатичним шляхом. В деокупацію дипломатичним шляхом я тепер не вірю
– Я – кримчанин. І 8 років, як зараз розумію, говорив дурниці, що нам треба говорити з кримчанами, готувати деокупацію дипломатичним шляхом. В деокупацію дипломатичним шляхом я тепер не вірю. Я розумію, що її не може бути. Нам необхідно готуватись до деокупації військовим шляхом. І для Криму буде так само єдиний спосіб – військовий. Так, цей спосіб приносить на територію великий дискомфорт, але разом з тим приносить певне очищення, яке нам треба пережити. Інший спосіб за 8 років ми як не намагалися, він не підходить для саме цієї війни, війни з Росією. Можливо, з іншими країнами могли б бути інші, дипломатичні шляхи. Я – один з авторів стратегії з деокупації Криму, якраз того блоку, який говорить про деокупацію різними способами соціального впливу – це блок мого авторства, але я зараз визнаю, що він непридатний до застосування у відносинах із нашим сусідом, з яким нам доведеться будувати велику стіну і її постійно боронити. Може, це буде стимулювати наш розвиток.
– Як би ви прокоментували заяви, які лунають від окупантів про «приєднання» півдня до Криму?
Треба їх гнати в шию, не знаю, чи треба їх відправляти в пакетах – поліетилен шкодить екології – перетравить наша земелька
– Ту маячню, яку несуть, немає сенсу взагалі розбирати: від «біолабораторій і хохлів, які самі ґвалтують своїх жінок», там нема про що говорити. Немає сенсу їх слухати, немає сенсу аналізувати їхні заяви, просто немає сенсу. Треба їх гнати в шию, не знаю, чи треба їх відправляти в пакетах – поліетилен шкодить екології – перетравить наша земелька. Що б вони не задекларували, «референдуми» чи ні, – немає ніякого сенсу це розбирати. Є єдиний сенс – це пришвидшувати темпи отримання високоточної зброї, готувати на окупованих територіях партизанський опір, мобілізувати всі наші сили для того, щоб відвойовувати території, мобілізовувати наші сили, щоб будувати нашу економіку, працювати значно більше, виховувати покоління нових українців, які будуть розуміти, що ми є країна, яка має власну історію і майбутнє. Дивитися треба у майбутнє, а не в минуле. Дивлячись у майбутнє, я розумію що Крим – це українська область, Херсонщина – це столиця кавунів, дуже смачних, надзвичайних, Приазов’я – це колоритний туристичний регіон.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
