(Рубрика «Точка зору»)
Президент Сполучених Штатів Дональд Трамп говорить про доцільність участі Росії у форматі, який до її вигнання з престижного клубу називався «Групою восьми» (G8), а тепер повернувся до свого звичного формату ‒ «сімки». Президент Франції Емманюель Макрон стверджує, що повернення його російського колеги Володимира Путіна до клубу можливе тільки після нормалізації ситуації в Україні. Можливо, що такої ж позиції дотримуватимуться й інші учасники саміту «Групи семи», який незабаром відбудеться у французькому Біаррице. Без їхньої згоди ніякого повернення Володимира Путіна до «вісімки» не відбудуться. А для згоди необхідна одностайність. Торік, коли Дональд Трамп теж говорив про повернення Росії, його підтримав лише один прем'єр Італії Джузеппе Конте. Зараз ми знаємо, що, як мінімум, у Лондоні та Берліні не збираються погоджуватися з розширенням формату «сімки». Так що розмова Трампа й Макрона ‒ це, думаю, лише розмова Трампа й Макрона. І не більше. Але й не менше.
Тому що необхідно зрозуміти, що ж саме керівники США та Франції можуть розуміти під нормалізацією. Сьогодні головна тема світових дискусій, пов'язаних з врегулюванням ситуації в Україні, ‒ це припинення війни на Донбасі, відновлення зустрічей на найвищому рівні керівників країн «нормандського формату», відновлення територіальної цілісності України на материку. І тут ‒ в усякому разі, у західних лідерів та у нового українського президента ‒ є певні надії. Нехай навіть умови, які продовжує виставляти для врегулювання Володимир Путін, дозволяють схарактеризувати ці надії, думаю, як ілюзії.
Виникає питання: а що ж тоді з Кримом? Чи готова «Групи семи» змиритися з тим, що одна з країн демонстративно порушує міжнародне право?
Але виникає наступне запитання: а що ж тоді з Кримом? Адже рішення про вигнання Росії з «вісімки» ухвалювалося на тлі анексії українського півострова. «Групи семи» ‒ не просто клуб, в який входять лідери провідних економік світу. Це ще й об'єднання демократичних лідерів. Саме тому свого часу президент Росії Борис Єльцин отримав запрошення приєднатися до «сімки», а питання про участь у клубі лідерів Китаю ніколи навіть і не розглядалося. І це при тому, що на момент запрошення Єльцина Росія на тлі інших учасників клубу виглядала справжнім економічним карликом, карликом на зборах велетнів. Але західні лідери вирішили видати Кремлю аванс.
Саме тому виникає низка питань. Чи готова навіть у майбутньому «Група семи» змиритися з тим, що одна з країн, представлених у клубі, демонстративно порушує міжнародне право? Як бути з Кримом і санкціями за Крим? І якщо лідери провідних країн світу прийдуть до висновку, що Володимиру Путіну все дозволене ‒ аби він брав участь у дискусіях нарівні з ними ‒ то чому не можна запросити до таких дискусій лідерів Китаю та Індії? Адже це ‒ дійсно провідні економіки світу, від розвитку та «здоров'я» яких, без перебільшення, залежить майбутнє всього людства. А Індія, до того ж, є найбільшою світовою демократією. І попри всі проблеми цієї демократії, сьогодні в Індії її, очевидно, більше, ніж у Росії.
На ці запитання керівники країн-учасниць «сімки» відповідатимуть не тільки один одному. У будь-якому випадку дискусії про повернення Росії будуть перенесені в політичну площину, впевнений, вони стануть частиною громадських дискусій і передвиборних кампаній. Ось чому запропонувати Путіну повернутися ‒ це одне. А повернути Путіна за стіл на рівних з лідерами США, Канади, Великої Британії, Німеччини, Франції, Італії та Японії ‒ зовсім інше.
Віталій Портников ‒ журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Оригінал ‒ на сайті Крим.Реалії
НА ЦЮ Ж ТЕМУ:
Геращенко закликала речницю МЗС Росії «не повчати українського президента»
Умови Путіна висловлять Зеленському і Макрон, і Трамп – Максим Ялі
