5 лютого швейцарське видання Tages Anzeiger опублікувало розслідування про друга російського президента Володимира Путіна – російського патріарха Кирила, який в 1970-х роках працював агентом КДБ у Женеві під псевдонімом «Михайлов». Стаття викликала шквал емоцій як у самій Швейцарії, так і далеко за її межами. Утім, це не простимулювало швейцарський уряд запровадити санкції проти Московського патріарха. Натомість українські біженці поповнюють парафії російських церков Швейцарії. І ось, що кажуть.
«Ми ще не все оприлюднили»
У своєму розслідуванні про «Кирила-КДБіста» журналісти посилаються на розсекречені архіви федеральної поліції Швейцарії.
«Ця історія викликала такий резонанс, що тепер приватні особи звертаються до нас і готові надати нам нову інформацію про Кирила», – в інтерв’ю Радіо Свобода каже співавтор розслідування Бернард Оденаль.
«Ми ще не все оприлюднили», – анонсує він.
Живучи в Женеві, як йдеться у розслідуванні, Кирило любив вечірки до світанку з коньяком і шампанським, катався на лижах в Альпах, їздив на білому BMW і, не виключено, досі має рахунки в швейцарських банках, і вілли в Швейцарії.
Під час розслідування нас найбільше вразила його тяга до розкоші. І він ніколи не соромився цю розкіш демонструватиБернард Оденаль
«Під час розслідування нас найбільше вразила його тяга до розкоші. І він ніколи не соромився цю розкіш демонструвати. А також його лояльність до тоталітарного режиму – чи то комуністичного, чи путінського», – описує журналіст Бернард Оденаль.
«Це все видуманий матеріал»
Племінник Кирила успадкував «служіння Богу» від свого дядька. Михайло Гундяєв живе в Женеві, представляє Московський патріархат у Всесвітній раді церков і очолює женевську Церкву Різдва Пресвятої Богородиці – ту саму, де й Кирило починав свою церковну кар’єру.
Ця російська церква відкрилася в 40-х роках минулого століття і максимально схована від людського ока. Оточена високими деревами і парканами, серед женевських маєтків, вона більше схожа на завішену образами сільську хату, ніж на намолену святиню.
«Це все видуманий матеріал», – говорить Радіо Свобода Михайло Гундяєв про розслідування швейцарських журналістів.
«Щоб у радянські часи виїхати за кордон у відрядження, людині треба було пройти перевірку, відповісти на запитання спецслужб. За ним, може, і стежили», – описує він нелегку службу свого дядька в Швейцарії.
І додає: «Патріарх уже звик до різної негарної інформації в засобах масової інформації, які мають на меті очорнити і були замовлені».
Торік в кінці жовтня ворота церкви облили червоною фарбою і обмалювали буквами Z. Посольство Росії в Швейцарії одразу надіслало ноту Федеральному департаменту закордонних справ Швейцарської Конфедерації з вимогою якнайшвидше покарати винних.
«Так нічим це все і не закінчилось», – бідкається Михайло Гундяєв.
Освятити великодні кошики 15 квітня сюди прийшло кілька десятків людей. «У нас є двоє-троє прихожан з України, бо в нас маленька парафія, а от інші церкви мають більше, – каже він. – Ми повинні молитися, щоб Господь людей з обох сторін нарозумив. Не тільки українську і російську сторони. Тут, на жаль, набагато складніше питання».
«Молимось за нашого патріарха і вам радимо»
У центрі Женеви стоїть більш відвертий зразок російського православ’я з золотими куполами – Хрестовоздвиженський кафедральний собор, освячений ще в 1866 році.
«Звичайно, патріарх є патріарх, і ми молимось за нашого патріарха, тому що він – наш отець. І вам також раджу це робити», – так на шпигунське минуле Кирила реагує Емільян Починок, протоієрей Російської православної церкви в Женеві. І поспішає додати класичну мантру: «Закликаю також усіх не увійти в політику, а увійти в сенс любові один до одного».
«Молюсь, щоб той фашист отримав своє»
На Великодній службі в Хрестовоздвиженському соборі – багато людей, переважно вихідці з Росії. Але між собою парафіяни говорять у тому числі і суржиком, і українською мовою. Серед них – подружжя Олена і Віктор із Салтівки, чи не найбільш постраждалого від російських ракет району Харкова.
У церкву вони не заходять. Але принесли свій великодній кошик саме сюди.
«Раз на рік можна», – ніяковіючи відповідають на запитання, чому вони тут.
«Я просто не знала, куди ще в Женеві можна піти, щоб посвятити паску», – пояснює Настя з Чернівців.
Синьо-жовті яйця готує до освячення Жанна, біженка з Бородянки.
«Бог один», – її аргумент. Жанну розчулюють питання про Батьківщину. «Я постійно за Україну плачу і молюсь, щоб той фашист отримав своє, бо він від диявола. І він отримає своє», – каже вона, сидячи навколо росіян під російською церквою.
«Це все наші люди. Ми – одне ціле»
«Наша церква завжди була повна, а тепер ще більше народу. Їх (українців – ред.) так багато», – не натішиться протоієрей Емільян Починок.
«Для них і для нас ми створюємо зручності, щоб разом зустрічати воскреслого Христа. Але для нас це не «їх» і «вони». Це все наші люди. Ми їх завжди поважали, поважаємо і любимо, тому що ми – одне ціле».
У 2016 році, коли вже був анексований Крим і тривали бойові дії на сході України, патріарх Кирило приїздив сюди і проводив богослужіння у цих женевських церквах, а також у цюрихському Храмі Воскресіння Христового – найбільшому осередку російського православ’я у найбільшому місті Швейцарії і одному з найдорожчих міст світу. У всіх російських храмах фото- чи відеозйомка заборонені.
«Цілком можливо, що вони на боці зла»
Російська церква в Цюриху розташована на тихій вулиці в самісінькому центрі міста. Її в 2002 році освячував особисто Кирило.
Швейцарці, які живуть поруч, завісили свої балкони українськими прапорами – на знак протесту проти такого сусідства.
«Ну, все ж очевидно. Ми не знаємо, яких поглядів дотримуються ці люди, що ходять до цієї церкви. Цілком можливо, що вони на боці зла», – в інтерв’ю Радіо Свобода каже Томас Фрей, який є власником чотириповерхового особняка, розташованого навпроти російського храму. Сам Томас живе на мансарді цього будинку і власноруч пошив синьо-жовтий прапор, який вже рік прикрашає його вікно.
«Навіть кішка моя налякана»
А поверхом нижче висить перекреслений Путін і портрет Зеленського з написом «Мужність».
«Я просто побачив такий портрет в інтернеті і я його збільшив, і почепив на балкон. І вже рік він тут – як мій протест проти війни», – розповідає Беат, швейцарець тайського походження, і показує вид зі свого балкона.
«Розумієте, я навіть не можу посидіти на терасі, навіть кішка моя налякана. Вони співають і моляться дуже голосно, з відкритими вікнами. Діти їхні постійно плачуть, бо дітям нудно. Це мене дратує. Це взагалі не моя культура», – виливає душу Беат, вікна якого виходять простісінько на російський храм.
«Вони приїжджають сюди, порушують правила дорожнього руху, блокують дорогу. Одного разу я зробив зауваження. І тоді жінка російською мовою сказала своєму чоловіку: «Сфотографуй цього ідіота».
У Беата одне запитання: чому сюди приїжджають автомобілі з українськими номерами?
«У Швейцарії я проїздом»
Вадим Новинський, який до липня 2022 року був депутатом Верховної Ради України, впродовж останнього місяця регулярно одягає рясу і служить в цій російській церкві в центрі Цюриха. З ним фотографуються українці – прихожани цього храму.
На запитання Радіо Свобода, як він тут опинився, відповідає: «А де ж і ще?! У мене всюди багато друзів. Але в Швейцарії я проїздом. В Україну повернусь при першій нагоді».
Зараз, каже, йому в Україну не можна, бо «щодо нього порушені справи». Офіційно він перебуває під санкціями РНБО і підозрюється у пособництві тероризму. Але Великодню всеношну 16 квітня відслужив дияконом у російському храмі Цюриха.
20 квітня Служба безпеки України повідомила про чергове накладення арешту на активи підсанкційного ексдепутата Вадима Новинського на загальну суму більше ніж 144 мільйони гривень.
«У православних немає друзів»
Очевидно, одним із друзів Вадима Новинського є протоієрей Храму Воскресіння Христового в Цюриху – Михаїл Земан. Коли почалася повномасштабна війна, він закликав віруючих «залишити політику за порогом церкви». У своїх проповідях він часто повчає парафіян алегоріями: «Може, старший брат щось і неправильно зробив, але люби грішника, а гріх ненавидь! Так з’являється смирення і терпіння».
Коли духовенство Православної церкви України почало богослужіння у Києво-Печерській лаврі, Михаїл Земан під час служби в Цюриху 12 березня назвав українських священиків «безбожниками» і «вовками в овечій шкурі».
«Безбожники намагаються забрати лавру в монахів, які законно володіють цією святинею – спільною для всіх нас колискою Київської Русі і «русского монашества». І всі мовчать: католики мовчать, протестанти мовчать! У православних немає друзів. Доводиться сподіватися лише на Бога, Божу Матір і святих угодників», – сказав він.
Моляться за Кирила і російське військо
У центрі Цюриха ледь не щодня моляться не лише за «великого господина, отца нашего, святейшего патриарха Кирилла», але й за військо: «воинам терпения, мужества и одоление на враги».
16 квітня тут урочисто зачитали великоднє послання Кирила, в якому він вкотре назвав війну «міжусобним конфліктом» і побажав миру між «братськими народами, що вийшли з єдиної дніпровської купелі хрещення».
Патріарх Кирило у своїх проповідях та виступах після повномасштабного російського вторгнення в Україну неодноразово говорив про те, що «Росія ніколи ні на кого не нападала», і звинувачував у розпалюванні конфлікту країни Заходу та антицерковні сили. Він також говорив, що російські військові в Україні захищають свою країну.
«Швейцарія не наважиться піти проти патріарха»
Але ані такі прозорі російські наративи, які ледь не щодня звучать в російських церквах Швейцарії, ані гучне розслідування швейцарських журналістів про Кирила-«агента КДБ», ані коментарі читачів про те, що варто заборонити йому в’їзд до Швейцарії – навряд чи похитнуть позицію федерального уряду, кажуть журналісти й експерти.
«Я сумніваюся, – каже журналіст Бернард Оденаль. – Швейцарія окремо не накладає санкції, а дублює санкційний список ЄС. Оскільки Кирило не є в цьому списку через вето Угорщини, то, найвірогідніше, Швейцарія не наважиться піти проти патріарха».
