Політична реформа у Британії була часткою виборчої програми ліберальних демократів і ціною за їхнє входження до правлячої коаліції. Тому не дивно, що саме Нік Клеґґ – лідер лібералів, що увійшли до уряду вперше із 1920-х років – веде урядову програму щодо змін політичної системи.
Тож коаліція консерваторів і ліберальних демократів пропонує запровадити фіксовану парламентську каденцію, виборну верхню палату парламенту та зміну виборчої системи.
Тут слід пояснити, що чинна британська політична система є досить нетиповою порівняно з рештою світових демократій. Зокрема, у ній призначення чергових парламентських виборів є виключною прерогативою прем’єр-міністра, тобто вибори теоретично можна призначити будь-коли протягом п’яти років, коли це найзручніше для правлячої партії. Також верхня палата парламенту – Палата лордів – не є виборною. Більшість лордів туди призначаються королевою за поданням прем’єр-міністра або комісії призначень самої Палати лордів. Що ж до виборчої системи, то за нею депутатів нижньої Палати громад обирають в округах, і перемагає кандидат, що набирає просту більшість голосів порівняно з конкурентами.
Чинна виборча система є дуже невигідною для ліберальних демократів Клеґґа, які зазвичай набирають на виборах високий відсоток голосів, що, однак, не перетворюється на велику кількість парламентських мандатів. Це тому, що підтримка лібералів є рівномірною по всій країні, а виборці їхніх конкурентів – консерваторів і лейбористів – живуть концентровано у певних регіонах країни, а тому й перемагають лібералів у більшості округів.
Клеґґ, який виступав в одному з лондонських коледжів, наголосив, що така система є несправедливою. «Жодна реформа політичної системи не буде завершеною без реформи виборчої системи, – зауважив політик. – Наш уряд запропонує винести на референдум варіант запровадження нової системи голосування, що називається «системою альтернативного голосу». За цієї системи, щоб стати депутатом парламенту, кандидат повинен буде забезпечити собі підтримку щонайменше половини людей, які голосують у його виборчому окрузі. Разом із цим було б змінено кордони округів так, що загальна кількість депутатів парламенту зменшилася б, а округи стали б більш рівними за розмірами».
Уряд прагне зменшити свій контроль над британцями
Нік Клеґґ також закликав британську громадськість звертати увагу уряду на «непотрібні» закони, які слід скасувати. Він заявив, що хотів би трансформувати політику так, щоб держава мала менше контролю над громадянами і, навпаки, громадяни мали б більше контролю над державою. Тому уряд пропонує скасувати заплановане попереднім кабінетом лейбористів запровадження обов’язкових посвідчень особи (у Британії не існує обов’язкового документу тотожності людини), а також біометричних закордонних паспортів. Застосування камер спостереження планується поставити у суворі регуляційні рамки, а використання даних ДНК невинних людей у поліційних базах даних обмежити.
Віце-прем’єр також пообіцяв надати виборцям право відкликати скорумпованих депутатів й обирати верхню палату парламенту за пропорційною системою.
Тож коаліція консерваторів і ліберальних демократів пропонує запровадити фіксовану парламентську каденцію, виборну верхню палату парламенту та зміну виборчої системи.
Тут слід пояснити, що чинна британська політична система є досить нетиповою порівняно з рештою світових демократій. Зокрема, у ній призначення чергових парламентських виборів є виключною прерогативою прем’єр-міністра, тобто вибори теоретично можна призначити будь-коли протягом п’яти років, коли це найзручніше для правлячої партії. Також верхня палата парламенту – Палата лордів – не є виборною. Більшість лордів туди призначаються королевою за поданням прем’єр-міністра або комісії призначень самої Палати лордів. Що ж до виборчої системи, то за нею депутатів нижньої Палати громад обирають в округах, і перемагає кандидат, що набирає просту більшість голосів порівняно з конкурентами.
Чинна виборча система є дуже невигідною для ліберальних демократів Клеґґа, які зазвичай набирають на виборах високий відсоток голосів, що, однак, не перетворюється на велику кількість парламентських мандатів. Це тому, що підтримка лібералів є рівномірною по всій країні, а виборці їхніх конкурентів – консерваторів і лейбористів – живуть концентровано у певних регіонах країни, а тому й перемагають лібералів у більшості округів.
Клеґґ, який виступав в одному з лондонських коледжів, наголосив, що така система є несправедливою. «Жодна реформа політичної системи не буде завершеною без реформи виборчої системи, – зауважив політик. – Наш уряд запропонує винести на референдум варіант запровадження нової системи голосування, що називається «системою альтернативного голосу». За цієї системи, щоб стати депутатом парламенту, кандидат повинен буде забезпечити собі підтримку щонайменше половини людей, які голосують у його виборчому окрузі. Разом із цим було б змінено кордони округів так, що загальна кількість депутатів парламенту зменшилася б, а округи стали б більш рівними за розмірами».
Уряд прагне зменшити свій контроль над британцями
Нік Клеґґ також закликав британську громадськість звертати увагу уряду на «непотрібні» закони, які слід скасувати. Він заявив, що хотів би трансформувати політику так, щоб держава мала менше контролю над громадянами і, навпаки, громадяни мали б більше контролю над державою. Тому уряд пропонує скасувати заплановане попереднім кабінетом лейбористів запровадження обов’язкових посвідчень особи (у Британії не існує обов’язкового документу тотожності людини), а також біометричних закордонних паспортів. Застосування камер спостереження планується поставити у суворі регуляційні рамки, а використання даних ДНК невинних людей у поліційних базах даних обмежити.
Віце-прем’єр також пообіцяв надати виборцям право відкликати скорумпованих депутатів й обирати верхню палату парламенту за пропорційною системою.
