Семеро синів було в родині Шептицьких, Софії Фредро (доньки відомого польського письменника Олександра Фредра) і графа Івана Шептицького, який походив із давнього українського роду, що був ополячений. Однак у
сім’ї завжди панувала повага і любов до української історії та культури.
Сім’я мешкала у графському маєтку у Прилбичах, що на Львівщині. На усіх сімох синів Шептицьких випала непроста доля. Перший син Стефан помер у неповних 2 рочки. Другий син Юрій відійшов у вічність у 17 років. Леона разом із дружиною Ядвігою енкаведисти розстріляли у 1939 році. Олександра розстріляли нацисти у 1941 році. Блаженного отця Климентія заарештували у 1947 році, він помер, не зрадивши своєї Церкви, у Володимирській в’язниці 1 травня 1951 року. А Митрополит Андрей помер, із болем дивлячись на руїну Церкви, якій присвятив усе своє життя, 1 листопада 1944 року (27 липня радянські війська зайняли Львів).
Провідною ідеєю життя Шептицького була єдність Христової Церкви
Мама Романа Шептицького з розумінням поставилась до його вибору стати «уніатським священиком». Батько якийсь час не погоджувався, бо чув докори звідусіль, що, обравши східний обряд, син зрадить Римо-Католицьку церкву і поляків. 23-річний Роман, розумний, високоосвічений, талановитий у різних вимірах, здобувши юридичну, філософську та богословську освіти, високий красень у 1888-му вступив до Чину Святого Василія Великого УГКЦ.
Батьки, як ніхто, розуміли і усвідомлювали, який тернистий шлях чекає на їхнього сина. Поляки не могли вибачити зради польському графові, водночас розуміли, яку обдаровану людину втратила Римо-Католицька церква. У 1892 році він став священиком, через 7 років 34-річний Шептицький висвячений на єпископа Станіславівського, а в 1900-му – на Митрополита Галицького. За його служіння шість разів змінювались влади в Західній Україні. Своїх вірних Митрополит не залишав у найважчі часи. Однак був ув’язнений царським російським урядом (1914-1917роки) і перебував заслання в Суздалі.
Митрополита Андрея Шептицького називають однією з найвизначніших постатей Вселенської Церкви ХХ століття. Провідною ідеєю його життя була єдність Христової Церкви та створення Української держави, наділеної християнською душею. Митрополит Андрей любив свій рідний народ, бажав йому щастя вічного і дочасного, а це дочасне щастя вбачав у релігійній єдності.
сім’ї завжди панувала повага і любов до української історії та культури.
Сім’я мешкала у графському маєтку у Прилбичах, що на Львівщині. На усіх сімох синів Шептицьких випала непроста доля. Перший син Стефан помер у неповних 2 рочки. Другий син Юрій відійшов у вічність у 17 років. Леона разом із дружиною Ядвігою енкаведисти розстріляли у 1939 році. Олександра розстріляли нацисти у 1941 році. Блаженного отця Климентія заарештували у 1947 році, він помер, не зрадивши своєї Церкви, у Володимирській в’язниці 1 травня 1951 року. А Митрополит Андрей помер, із болем дивлячись на руїну Церкви, якій присвятив усе своє життя, 1 листопада 1944 року (27 липня радянські війська зайняли Львів).
Провідною ідеєю життя Шептицького була єдність Христової Церкви
Мама Романа Шептицького з розумінням поставилась до його вибору стати «уніатським священиком». Батько якийсь час не погоджувався, бо чув докори звідусіль, що, обравши східний обряд, син зрадить Римо-Католицьку церкву і поляків. 23-річний Роман, розумний, високоосвічений, талановитий у різних вимірах, здобувши юридичну, філософську та богословську освіти, високий красень у 1888-му вступив до Чину Святого Василія Великого УГКЦ.
Батьки, як ніхто, розуміли і усвідомлювали, який тернистий шлях чекає на їхнього сина. Поляки не могли вибачити зради польському графові, водночас розуміли, яку обдаровану людину втратила Римо-Католицька церква. У 1892 році він став священиком, через 7 років 34-річний Шептицький висвячений на єпископа Станіславівського, а в 1900-му – на Митрополита Галицького. За його служіння шість разів змінювались влади в Західній Україні. Своїх вірних Митрополит не залишав у найважчі часи. Однак був ув’язнений царським російським урядом (1914-1917роки) і перебував заслання в Суздалі.
Митрополита Андрея Шептицького називають однією з найвизначніших постатей Вселенської Церкви ХХ століття. Провідною ідеєю його життя була єдність Христової Церкви та створення Української держави, наділеної християнською душею. Митрополит Андрей любив свій рідний народ, бажав йому щастя вічного і дочасного, а це дочасне щастя вбачав у релігійній єдності.
