(Рубрика «Точка зору»)
Під час розмови з головою Федерації профспілок Білорусі (ФПБ) Михайлом Ордою президент Білорусі Олександр Лукашенко анонсував низку подій, які цілком вписуються в його передвиборчу кампанію.
Стисло:
- Проведення з’їзду ФПБ за допомогою Адміністрації президента і уряду показує, що незалежність білоруських профспілок – це фікція.
- Всебілоруські народні збори – традиційна форма політичної мобілізації Лукашенком свого електорату перед президентськими виборами.
- Свого часу Всебілоруські народні збори добре вписувалися в лукашенківську концепцію народовладдя, відносини «батьки» з народом.
- За допомогою таких зборів глава держави хоче як би зупинити час, переконати всіх і самого себе, що його зв’язок із народом – як і раніше – міцний.
Наприкінці лютого планується провести восьмий з’їзд Федерації профспілок Білорусі (ФПБ). Здавалося б, зовсім рутинна подія. Але цікаво те, що Олександр Лукашенко доручив голові Адміністрації президента й уряду приєднатися до підготовки цього заходу. «Якщо потрібна буде підтримка на місцях, щоб могли організувати вибори делегатів, щоб це було демократично і пристойно», – сказав він.
Фокус у тому, що ФПБ – формально незалежна від держави громадська організація. Так, у всякому разі, вона себе презентує, особливо за кордоном. І ось тепер з’ясовується, що делегатів на з’їзд будуть «вибирати» Адміністрація президента й уряд, місцева вертикаль влади. Ось і вся незалежність профспілок.
А ще Лукашенко сказав: «Не дай Боже якісь важкі часи, нам знадобляться і профспілки, і комсомол». Це навряд чи. У важкі часи одержавлені організації розваляться першими. Як відомо, на болото спиратися не можна, нехай воно і дуже велике.
Також Олександр Лукашенко повідомив, що в 2020 році мають пройти Всебілоруські народні збори (ВНЗ). Це традиційна форма політичної мобілізації главою держави свого електорату перед президентськими виборами. Уже було п’ять таких зборів.
- Найперші ВНЗ відбулися в 1996 році, за місяць до референдуму, на який було винесено нову Конституцію.
- Другі – в 2001 році, за чотири місяці до президентських виборів.
- Треті ВНЗ (2006 рік) і четверті (2010 рік) проходили за два тижні до виборів,
- П'яті (2016 рік) – аж через вісім місяців після президентських виборів.
У певному сенсі проведення ВНЗ – данина традиції. Вони проводяться за аналогією зі з’їздами КПРС у Радянському Союзі, які ухвалювали п’ятирічні плани.
Загалом ВНЗ випливають із генезису, природи існуючого режиму, вони – складова частина його ідеологічного конструкту. У пам’яті Лукашенка ще жива приголомшлива перемога на виборах 1994 року, коли простий директор радгоспу збирав цілі стадіони, люди йшли подивитися на народного героя і незламного борця з корупцією і номенклатурою. Ось тоді і сформувався образ «народного», «всенародно обраного» вождя, «батьки» нації. І був створений ідеологічний конструкт, згідно з яким Лукашенко відображає інтереси всього білоруського народу, тому опозиції в країні просто не може бути за визначенням, є тільки купка «відморозків», «п’ята колона».
У перші роки в боротьбі за свою необмежену владу з Верховною Радою і Конституційним судом Лукашенко звертався безпосередньо до народу. І механізмами такої апеляції були референдуми і ВНЗ. Всебілоруські народні збори добре вписувалися в лукашенківську концепцію народовладдя, відносини «батьки» з народом. Адже для організації цього форуму, який нібито представляє все населення, не потрібні ніякі закони, регламенти, процедури. Законодавчо проведення ВНЗ ніяк не регулюється. Повна свобода, ніяких обмежень, кого хочеш, того і призначай у ролі народних представників.
Однак у міру кризи білоруської соціальної моделі образ народного президента почав поступово розмиватися. Як відомо, від любові до ненависті – лише один крок. І, здається, цей тренд розвивається.
Але не змінюється психологія одного чоловіка. Він живе в своїй особливій реальності, яка далеко не в усьому збігається з тією, в якій існує країна.
І ось за допомогою ВНЗ глава держави хоче як би зупинити час, переконати всіх і самого себе, що його зв’язок із народом, як і раніше, міцний. Він прагне, нехай хоч за формою, відновити ту епоху, коли народ сам збирався на зустріч із ним цілими стадіонами. Нехай тепер це імітація, але серце гріє.
Таким чином, ВНЗ – це, крім усього іншого, ще й сеанс психотерапії, самогіпноз, психологічний аутотренінг. Виступаючи перед своїми прихильниками (а на ВНЗ інших немає), Лукашенко як би підживлюється. Для нього психологічно дуже важливо періодично купатися в променях слави. Нехай ці промені й штучні. А народ по телевізору бачить черговий з’їзд КПРС.
Валерій Карбалевич – політичний оглядач Білоруської редакції Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Оригінал публікації – на сайті Білоруської редакції Радіо Свобода
