Доступність посилання

ТОП новини

Всю ніч мама просиділа на стільці поруч із виходом з відділення – дочка померлої від пневмонії в Луганську


Ілюстраційне фото

На окупованій території «офіційно» – 6230 випадків COVID19 з початку пандемії, з них – 298 летальних. У картки людям записують будь-які діагнози, крім коронавірусу, свідчать місцеві жителі (більш ранні дані тут). Найпоширеніший – вірусна пневмонія: без конкретизації, від якого саме вірусу. Це недивно, адже тести тут – рідкісне явище. Про те, як пацієнти помирають від нестачі необхідного лікування, препаратів і просто ліжок у лікарнях, Радіо Донбас.Реалії розповіли родини, у яких померли близькі люди в ОРДЛО із симптомами, подібними до COVID-19. Імена померлих не вказуємо задля безпеки родин.

Ірина, її мати померла в Луганську:

– Для початку я просто нагадаю, що в окупованому Луганську медицина працює, не як «в Україні». Тобто жодних декларацій та домовленостей з лікарями. Це ми можемо зателефонувати терапевту, з яким підписали декларацію, та запитати: «Що робити?». А там чотири варіанти: якщо є знайомий лікар, з яким добрі стосунки, то можеш зателефонувати, якщо не пощастило – чекай понеділка і вже тоді йди на прийом, якщо висока температура, то можна викликати лікаря додому, але все одно треба чекати робочих днів. Та й зараз у них стільки роботи, що має бути дуже аргументована причина, чому лікар має прийти до вас. Як жартувала мама: «якщо ти не мертвий, то можеш приїхати на прийом та посидіти під кабінетом». І останній варіант, він же найгірший, викликати швидку.

Мамі стало погано у суботу. Здавалося б, невеличка температура – 37,3, але горло, наче хтось голками тикав. Почали лікувати горло, сподівалися, що може ГРВІ чи початок ангіни, головне – прибрати це запалення. Але вже вночі температура піднялася до 39,6. Жоден з жарознижуючих не працював. Викликали швидку.

Майже всі лікарні окупованого Луганська стали «інфекційками»

Спочатку медичний персонал казав, що ми неправильно розрахували дозу, потім, що можливо у нас застарі препарати, але коли і їх уколи не подіяли, а мама «горіла» вже 5 годину, вони все ж забрали її до лікарні. Везли не у найближчу, а де були місця. Тобто майже всі лікарні окупованого Луганська стали «інфекційками». Насправді місця не було ніде.

Усю ніч мама просиділа на стільці поруч із виходом з відділення. Бо «є люди у тяжчій формі, їм важливіше». Проте, вже до ранку мама теж стала у «тяжчій формі», нарешті, для неї знайшлося ліжко. Температура продовжувала триматися, попри постійні крапельниці, уколи та жарознижуючі. Іноді вона падала, але до 38 і всього на одну-півтори години.

Медсестра сказала, що «коронавірус то от Лукавого»

Я просила зробити мамі тест на коронавірус, проте мене не чули. Коли я не витримала і вже почала відверто лаятися на медсестер, то одна з них – похилого віку, років 60 – з серйозним обличчям заявила, що «коронавірус то от Лукавого».

У середу зранку я приїхала до лікарні, привезла мамі гарячі страви, хоча знала, що вона знову відмовиться щось їсти. Вона була бліда і дуже важко дихала. Лікар запевняв, що це нормально – вперше за три дні у неї впала температура з 39,6 до 36,2. Саме тому організм так дивно реагує. Мені, людині без медичної освіти, здалося це дивним.

На питання: «Чи зробили тест?». На мене подивилися здивовано, наче я тільки-но сказала щось на латині та викликала злого духа. О 14 мені зателефонували та сказали, що мама померла – інфаркт. Наступні два дні я розбиралася з лікарем, медперсоналом, «директором». Бо я так і не зрозуміла, чому причиною смерті записали інфаркт. Відповідь медперсоналу нагадувала знущання:

– Серце у неї зупинилося? Зупинилося! Отже, інфаркт.

– Чекайте. Але у неї був ковід.

– Ну який ковід? Позитивного тесту не було? Не було!

– Але ви його і не робили?

– Не було позитивного тесту, не було ковіду. Ну хочете ми вам в діагнозі «пневмонія» запишемо?

Чи хочу я? Я хочу, щоб я знала, від чого у мене померла моя мама? Чому в лікарнях не робляться тести? Хто відповість за те, що вона добу сиділа на стільці, замість того щоб отримувати необхідну допомогу? А не просто «діагноз», бо я так хочу... Але це вже крики після бійки. І на жаль, вони нікому не допоможуть.

Сергій. Його батько помер у Луганську:

– Батькові було 60 років. Все життя працював на заводі, але проблем зі здоров’ям не було. Батько взагалі був людиною, з якої можна було брати приклад. У свої 60 він міг дати фору 40-річним – грав у футбол, бігав 10 км, відтискатися, підтягувався, закалявся, на Водохреще купався.

Звичайно, що події 2014 року вплинули на його здоров’я, але не настільки, щоб після його смерті почути від лікарів – «це вже вік такий».

Батько розповів, що якось дивно болять ноги. Наче хтось м’язи розриває. Була слабкість і трохи паморочилося в голові.

Ми спілкувалися не щодня, але хоча б тричі на тиждень я обов’язково йому телефонував. Коли набрав його в середу, то батько розповів, що якось дивно болять ноги. Наче хтось м’язи розриває. Була слабкість і трохи паморочилося в голові. На той момент в моєму оточенні вже були люди, хто перехворів на ковід, і навіть випадки «знайомства» з тяжкою формою. Тому попросив батька здати тест.

Наступного дня почув від нього, що тестів обмежена кількість, їх дуже мало. І їх тримають, про всяк випадок, якщо хтось «зверху» вирішить перевіритися. Тобто вони кажуть, що коронавірусу не існує, в усіх своїх ЗМІ розповідають, що Україна розганяє паніку, що тут люди хворіють лише сезонними респіраторними хворобами, а самі тримають для себе «запасний варіант».

Температури у батька не було, саме тому, я трохи себе заспокоював, що може це не «корона», але все ж таки виїхав до ОРЛО. Два дні дороги, блокпости та перший дзвінок від мами, що вона викликає швидку. У батька – 39,2 температури, уже четвертий раз не можуть збити.

Яке було моє здивування, коли я приїхав до них, а виявилося, що його не госпіталізували, бо це «ГРВІ, восени – це нормально».

Вдруге швидка приїхала, коли я зателефонував і пообіцяв увімкнути всі зв’язки в їх так званих правоохоронних структурах. Нагадавши про підвали, і розповівши, що з ними можуть зробити. Батька госпіталізували.

Запитав про тест, пояснили, що у них немає. Є тільки в головній лікарні, а вона переповнена. Батька ж везуть до районної, але там тестів не має. Проте я можу увімкнути свої контакти «зверху» і це питання можуть вирішити.

Лікарі, дивлячись мені в очі, впевнено казали: «60 років – це вік такий»

Два дні його спостерігали в лікарні, давали препарати, казали, що все під контролем. А вранці я приїхав його провідати...але він помер. Лікарі, дивлячись мені в очі, впевнено казали: «60 років – це вік такий».

Сусіди в палаті розповідали, що батькові стало погано вночі, почав задихатися, викликали медперсонал, але не встигли до реанімації. Все відбулося надто швидко. А ось в діагнозі стояла «пневмонія» під питанням. У той день батька мали везти на рентген – через три дні після того, як він потрапив до лікарні.


Оксана, її чоловік помер у Луганську:

– Чоловік до всіх хвороб ставився однаково – «зараза заразу не чіпає». Він сьогодні міг захворіти, пролежати два дні з температурою, після цього йти на роботу, а далі вже ми хворіли на всю родину. Проте не цього разу.

Наступного дня він почав кашляти, але він одразу був «лаючий», «собачий», як кажуть лікарі

Він прийшов після нічної зміни. Попросив чай з лимоном і щось протигрипове, бо морозить, очі сльозяться, нежить. Наступного дня він почав кашляти, але він одразу був «лаючий», «собачий», як кажуть лікарі.

Спробували записатися на флюорографію, але в приватній лікарні не було місць, а в державній треба було просидіти пів дня за талончиком. Вирішили, що сходимо наступного дня, але вранці з’ясувалося, що апарат не працює, треба йти до іншої лікарні, а там вже черга до кінця дня.


Попри те, ми потрапили до терапевта, який нас послухав, написав «пневмонія чи ГРВІ», виписав ліки та відпустив додому. Ввечері чоловіка забрала швидка, він кашляв так, що іноді не вистачало повітря. Нам пощастило з лікарем у відділенні. Вона відверто сказала, що у нас точно пневмонія, але викликана вона була ковідом. Треба здати всім тести, але тестів немає.

Що завгодно пиши – ГРВІ, алергія, ангіна, фарингіт, але пневмонії в цій лікарні може бути зафіксовано не більше 2-3 на тиждень

Та й пневмонію записати вона не може, бо за її словами, є конкретна кількість людей, якій можна на тиждень ставити такі діагнози по всьому місту. Тобто за ці рамки залізти просто неможливо. Що завгодно пиши – ГРВІ, алергія, ангіна, фарингіт, але пневмонії в цій лікарні може бути зафіксовано не більше 2-3 на тиждень.


Ми потрапили до переліку тих, кому записали, що у нас запалення легень. А коли чоловік помер, то медперсонал довго обговорював, що ми погіршили їм статистику, бо від грипу помирати можна, від пневмонії – ні.

5 жовтня у Луганську помер пропагандист російської агресії, поет, автор «гімну ЛНР» Юрій Дєрзький. Пропагандистські канали повідомили про велику втрату, якісь грамоти від ватажка бойовиків Плотницького, та те, що він помер... від «вірусної пневмонії».

ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:

(Радіо Донбас.Реалії працює по обидва боки лінії розмежування. Якщо ви живете в ОРДЛО і хочете поділитися своєю історією – пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук чи телефонуйте на автовідповідач 0800300403 (безплатно). Ваше ім’я не буде розкрите)

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

XS
SM
MD
LG