На Донецькому напрямку тривають запеклі бої. Аналітики американського Інституту вивчення війни (ISW) повідомляють, що російська ПВК «Вагнер» намагається закріпитися в центрі Бахмуту. Але ЗСУ відкинули російські війська на північному сході від Авдіївки. Водночас в Україну надходить все більше західної техніки, яка допоможе українським захисникам відбивати атаки російських сил.
Про ситуацію на позиціях Донецької територіальної оборони, побут, настрої та плани після перемоги Радіо Донбас. Реалії поспілкувалися з офіцером 109-ї бригади Донецької ТрО Артемом Заярним.
– Яка зараз ситуація на позиціях, де ви перебуваєте?
– Наша бригада у складі кількох батальйонів утримує передні рубежі. Я не можу вказати, де саме наші позиції, але це район між Бахмутом та Авдіївкою. Хлопці стоять в окопах, хлопці працюють і утримують позиції.
Останні декілька днів, можливо, навіть, тиждень дещо зменшилась інтенсивність вогню противника. Наскільки може казати наша розвідка, це пов'язано з тим, що ворогу привезли неякісні снаряди – якісь проблеми у них із порохом. Але це саме на нашій ділянці.
– Як змінилася тактика противника останнім часом?
– Напевно, я можу сказати, що зменшилась інтенсивність наступу. Можливо, це пов'язано з тим, що ворог виснажується, його ресурси виснажуються як людські, так і запаси його снарядів, боєкомплекту.
– Чи змінилися настрої бійців з початку повномасштабного вторгнення?
– На початку війни було дуже багато добровольців, всі прийшли воювати прямо тут і зараз, здобути перемогу за один-два тижні. Зараз військовослужбовці з більш холодною головою. Люди вже навчені. Люди вже можуть робити якісь прогнози чи об'єктивно оцінювати ситуацію, яка зараз складається. І тому зараз все більш прагматично.
– Останнім часом в Україну почала надходити значна кількість техніки від західних партнерів, чи доходить вона до ваших позицій?
– Надходить техніка, але всі в якомусь очікуванні. Ми очікуємо великої кількості зброї, ми очікуємо, що зможемо зробити більш модерновою нашу армію, робити якісь активні пересування в тилу ворога, виборюючи наші землі. Щось є, але ми все ж таки перебуваємо в стані очікування.
– Який наразі побут та рутина у військових вашої бригади? Що дозволяє зараз військовим триматися й продовжувати воювати?
– Людина собі уявляє, коли перебуває на «гражданці», що кожен військовий сидить в окопі. Насправді армія – це дуже велика машина, дуже великий механізм, в якому військовослужбовці займаються дуже різними речами. Не можна казати, що усі зараз сидять в окопах.
Є ті, хто сидять в окопах, є ті, хто сидять в штабах, є ті, хто займаються логістикою – тобто, сама війна забирає лише певний час, досить невеликий насправді. Весь інший час – це рутина.
Люди займаються своїм побутом. Якщо людина сидить в окопі, вона його облаштовує, щоб він був більш безпечним. Якщо людина десь подалі, вона готує дрова. Вона читає книжки. Вона, можливо, просто сумує.
Звичайно, що коли якась активна фаза війни йде, люди з більшим завзяттям ставляться до цієї справи через те, що вони зайняті саме війною. Коли фаза не активна, звісно, у людей більше вільного часу.
Віра у перемогу є, звичайно. Але це, напевно, наш обов'язок перед самими собою захищати і звільняти свою землю. Я сам родом із Донецька. Останні вісім років жив у Києві, але коли поїхав воювати – взяв ключі від своєї донецької квартири, тому що вірю, що ми скоро зможемо зайти в Донецьк і я зможу відвідати свою домівку. Я думаю, що дуже багато людей саме цими речами живуть, вірять в них і чекають.
– Чи обговорюєте ви між собою, що будете робити після перемоги?
– Дуже часто питають цивільні люди: «Коли закінчиться війна?». Це, напевно, питання, на яке немає відповіді, ніхто її не знає.
Що ми будемо робити [після перемоги]? У кожного своє. Більшість людей просто хочуть повернутися до своїх родин, обійняти їх і йти далі – повертатися до цивільного життя.
Звичайно, я хочу потрапити до Донецька, до своєї домівки. Можливо, я не дуже зараз хотів би бачите своє колишнє коло спілкування, тих, хто пристав на проросійську сторону. Але я дуже хотів би пройтися тими вулицями, подивитися, як зараз живе місто, сходити до свого університету, своєї школи – подивитися, як все вистояло під час війни.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:
Ми працюємо по обидва боки лінії розмежування. Пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505. Якщо ви пишете з окупованих територій, ваше ім'я не буде розкрите.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
