(Рубрика «Точка зору»)
У Брюсселі з занепокоєнням відреагували на останні кроки грузинського уряду щодо початку процедури імпічменту проти президентки країни Саломе Зурабішвілі за відвідування іноземних країн без дозволу уряду.
Це сталося після її візиту до Брюсселя для переговорів із президентом Європейської ради Шарлем Мішелем 1 вересня, а потім зустрічі з очільниками держав та главами урядів ЄС.
Кілька дипломатів, з якими я спілкувався раніше, сказали, що вони не зовсім розуміють, чому президентка країни, яка прагне приєднатися до ЄС і подорожує за власний кошт, щоб лобіювати інтереси своєї країни, раптом потрапила під процедуру імпічменту.
Грузії вже на крок відстає від Києва та Кишинева, і розглядається лише як «потенційний» кандидат
Зурабішвілі користується повагою в Брюсселі та в інших країнах ЄС. До того ж вона ідеально володіє французькою та англійською.
Її поїздки до різних країн-членів цієї осені, щоб заручитися підтримкою Грузії, яка наближається до членства в ЄС, є чимось, що офіційні особи Брюсселя вважають абсолютно нормальним і очікуваним.
Або, як запитав мене один чиновник ЄС з легким відчаєм: «Це ніби її основна робота, чи не так?»
Наразі велике питання полягає в тому, які наслідки матиме процедура імпічменту проти Зурабішвілі для прагнень Грузії вступити в ЄС.
Чого очікувати?
У жовтні Єврокомісія опублікує свій щорічний звіт про розширення з рекомендаціями щодо подальших дій щодо Грузії, а також Молдови та України.
У грудні 27 країн-членів ЄС проголосують за те, щоб підтримати або відхилити ці рекомендації. (Щоб схвалити, згідно з правилом ЄС про одностайність, усі країни-члени мають погодитися).
Усі ознаки свідчать про те, що Україні та Молдові, які вже є країнами-кандидатами, буде рекомендовано перейти до наступної фази – початку переговорів про вступ до ЄС.
З огляду на попередні розмови з низкою офіційних осіб ЄС, у них склалося враження, що всі країни-члени ЄС, схоже, погодяться, тому це може статися до кінця року.
Усі ознаки Брюсселя свідчать про те, що Україні та Молдові, які вже є країнами-кандидатами, буде рекомендовано перейти до наступної фази – початку переговорів про вступ до ЄС
І Україна, і Молдова добре просуваються з виконанням умов, які вони отримали влітку 2022 року, і, що важливо, є внутрішня політична воля рухатися вперед.
Щодо Грузії все завжди було трохи розмите. Країна вже на крок відстає від Києва та Кишинева, і розглядається лише як «потенційний» кандидат.
Брюссель не бачить такого політичного ентузіазму щодо інтеграції в ЄС з боку Тбілісі, як з двома іншими кандидатами.
Грузія під тиском Кремля. Але що далі?
На початку року Брюссель був дуже здивований суперечливими кроками грузинської влади, яка спробувала ухвалити закон про іноземних агентів, порівнюваний із драконівським законом Кремля, потім було відновлення авіарейсів до Росії, а вищі грузинські урядовці, коментуючи агресію Росії проти України, сказали, що що саме розширення НАТО спричинило широкомасштабне вторгнення російських дивізій на українську землю.
Дехто в Брюсселі заговорив навіть про проросійську позицію грузинських урядовців, а чиновники ЄС не дуже розуміли аргументи Тбілісі, що, мовляв, певні кроки з боку Грузії можуть «відкрити другий фронт для Росії»…
Однак, після війни Росії проти Грузії у 2008 році, серед дипломатів ЄС все ж є розуміння, що Грузія досі перебуває під особливим тиском Кремля.
Та й формально, узгодження зовнішньої політики з ЄС ніколи не було однією з 12 рекомендацій, наданих Брюсселем у 2022 році, коли він прописував, як країна має рухатися на шляху до ЄС.
Планка для Грузії дуже низька, але вони її можуть не подалати
Остання драма навколо Зурабішвілі викликає нові питання щодо того, чи дозріла Грузія для отримання статусу кандидата.
«Планка для отримання Грузією статусу кандидата настільки низька, але врешті-решт вони можуть її не подолати», – сказав один дипломат ЄС, який багато років працював над грузинським файлом, але хотів залишитися анонімним, оскільки йому не дозволено говорити під запис.
Інший чиновник ЄС в Брюсселі вголос запитав: «Скільки ще автоголів вони можуть собі дозволити?»
У Брюсселі я кілька разів чув заяви, які поки що лунали переважно від опозиційних сил в Тбілісі, що грузинський уряд насправді хоче позбавити країну статусу кандидата в ЄС, щоб він міг звинуватити Брюссель і показати своїм виборцям, що ЄС ненадійний і все одно ніколи не хотів мати Грузії за рівноправного члена.
Також було цікаво відзначити невизначеність щодо поїздки верховного представника ЄС із закордонних справ Жозепа Борреля до Грузії 7-8 вересня – його першого відвідування країни на цій посаді.
Зазвичай про ці поїздки оголошують більш ніж за тиждень, але Брюссель утримався від підтвердження поїздки навіть після приїзду Зурабішвілі.
Така нерішучість може говорити багато про що.
Отримає чи ні...
Незважаючи на всі ці побоювання, я все-таки вважаю більш імовірним, що Грузія отримає статус кандидата.
Деякі дипломати позитивно відгукуються про нинішню динаміку, коли йдеться про розширення ЄС, коли блок серйозно розглядає, як може виглядати більша група держав-членів.
Це вікно можливостей існує зараз, але може не бути наступного року, коли ЄС буде зайнятий виборами до Європарламенту та вибором нових голів Комісії та Ради.
Ще одне міркування полягає в тому, що статус кандидата – це невеликий плід. Боснія і Герцеговина отримала такий же статус минулого року, не досягнувши значного прогресу чи значних реформ.
Крім того, є аргумент (і все ще найбільш вірогідний результат), що для того, щоб перейти до наступного кроку – відкриття переговорів про вступ – Грузії буде запропоновано статус кандидата, але з відповідними умовами.
Вікно можливостей існує зараз, але може не бути наступного року, коли ЄС буде зайнятий виборами до Європарламенту та вибором нових голів Комісії та Ради
Ці умови можуть бути просто продовженням реалізації того, що ще належить виконати, дотримуючись початкових 12 рекомендацій від 2022 року.
Після зустрічі із Зурабішвілі Шарль Мішель опублікував на X, платформі, раніше відомій як Twitter, пост про необхідність Грузії зосередитися на «справедливості, де-поляризації, де-олігархізації», а також «побудові інклюзивної політичної культури» – усі ці рекомендації були наголошені рік тому.
Зрозуміло, що рекомендації для Грузії неоднозначні, і важко сказати, чи успішно їх виконали. Це дає ЄС багато свободи дій.
Не було б дивним, якби на прохання різних держав-членів могли бути додані інші умови, наприклад, добре проведені парламентські вибори восени 2024 року або звільнення з-за ґрат для лікування колишнього президента Міхеїла Саакашвілі, який відбуває шестирічний термін ув'язнення за зловживання владою, звинувачення, яке він та його прихильники вважають політично мотивованим.
Зрештою, статус Грузії також може стати предметом неминучої політичної торгівлі.
За словами двох офіційних осіб Єврокомісії, які говорили на умовах анонімності, комісар ЄС з питань розширення Олівер Варгеї – угорець, який має тісні зв’язки з урядом прем’єр-міністра Віктора Орбана – хоче дати Грузії позитивну рекомендацію в жовтні.
Зрештою, рішення має ухвалити вся колегія єврокомісарів, хоча вони, як правило, більш прихильні до розширення.
Серед держав-членів також можливо, що Угорщина, яка має дедалі тісніші зв’язки з Грузією, наполягатиме на наданні Тбілісі статусу кандидата як компенсацію за згоду дати Україні зелене світло для початку переговорів про вступ до ЄС.
Останніми місяцями Будапешт широко використовував право вето з різних політичних питань, часто пов’язаних з Україною, тому не виключайте, що це може повторитися.
