Після зміни головнокомандувача ЗСУ, кадрових перестановок у силовому блоці та нового витка дискусії навколо Міністерства оборони українська влада входить у черговий період важливих рішень. 18 серпня Верховна Рада повертається до пленарних засідань і має розглянути низку кадрових питань, зокрема кандидатуру нового очільника Міноборони та керівника СБУ. Водночас у суспільстві не вщухають протести на підтримку Михайла Федорова.
Чому повернення Федорова на посаду міністра оборони малоймовірне, чи вистачить голосів за Євгенія Хмару, яку роль у силовому блоці тепер відіграє Олександр Поклад та чи справді вплив Андрія Єрмака на ухвалення рішень зменшився? Про це, а також про перспективи Михайла Федорова в українській політиці, протестні акції, можливе формування нової опозиції та головні виклики для влади на тлі російсько-української війни Радіо Свобода поговорило з політологом Володимиром Фесенком.
Федоров, Хмара і кадрова дилема Зеленського
– Пане Володимире, як я вже згадала, 18 серпня Верховна Рада знову збереться, і ми очікуємо, зокрема, кадрових рішень. На вашу думку, чи є сценарій, за яким Михайло Федоров повернеться на посаду міністра оборони?
– Теоретично є, але ймовірність дуже мала. Я дивлюсь, що сам Михайло зберігає надію. Зокрема, в інтерв’ю для Сергія Стерненка, яке було, він там фактично виклав, я б сказав, сформулював свою презентацію того, що він може зробити і для держави, і для президента, якщо він повернеться на посаду міністра оборони. А йшлося про проблемні ситуації. Це стосується і ситуації з ППО, ситуації зі Starlink, які можна використовувати проти Росії. Тому що там теж непросто.
І далекобійні удари, ті самі мідлстрайки, забезпечення армії, багато чого. Тобто сам Михайло Федоров зберігає таку надію. Але чому я кажу, що це малоймовірно? Такий загальний аргумент, який був і в липні, і зберігається зараз: повернення Федорова на посаду міністра оборони під вимогами «картонкового майдану», частини суспільства.
Сам Федоров каже, що він не виставляє Зеленському таких ультиматумів, але тим не менш сприймається оця вимога повернення Федорова на посаду міністра оборони як ультиматум. А якщо Зеленський повертає Федорова за таких умов, це буде виглядати як його політична поразка, як прояв слабкості. І саме тому малоймовірно, що Зеленський це зробить, щоб не виглядати стороною, яка програла.
Крім того, я вже читаю коментарі навіть частини опозиційних політиків, і вони кажуть: ага, якщо Зеленський програє цю битву за міністра оборони, тоді ми знаємо, що і як робити далі. Щодо кожної нової вимоги треба збирати «картонковий майдан» і висувати Зеленському нові ультиматуми. І Зеленський це теж розуміє. Тому саме виконання вимог не спрацює. Це перший аргумент, такий загальний і головний. Але, крім того, я дивлюсь, що відбувається зараз в інформаційній сфері і в закритому режимі. І що я бачу? Відновлюються інформаційні атаки проти Федорова.
– Вони і були, в принципі.
– Вони були, але зараз важливо: перед 18 серпня, коли знов буде розглядатися це питання, відновлюються атаки проти Федорова. І за деякими припущеннями, я думаю, що це йде з Банкової. А раз так, значить на Банковій немає планів повернути Федорова на посаду міністра оборони (Банкова щодо цього не висловлювалась – ред.). Так що в цьому сенсі це малоймовірно. І крім того, ми бачимо, що Євгеній Хмара періодично проявляється. Не просто як формальний виконувач обов’язків міністра оборони, а як реальна фігура, яка ухвалює рішення.
Це свідчення того, що, скоріше за все, найбільш ймовірний сценарій – це висування кандидатури саме Євгенія Хмари на посаду міністра оборони. Однак тут є проблема, відома всім.
– Те, що він є військовослужбовцем?
– За нашим законом, міністр оборони має бути цивільною людиною. І тому цілком ймовірно, критерієм того, як будуть розвиватися подальші події, буде подання на посаду міністра оборони, воно, я думаю, з’явиться. А от чи буде проєкт закону про те, щоб допустити на час війни і воєнного стану на тимчасове виконання обов’язків міністра оборони військову людину? Тобто закон не будуть скасовувати, але зроблять виняток на час воєнного стану. Це, на мій погляд, один сценарій розвитку подій.
Інший сценарій – раптом Зеленський щось змінить і висуне кандидатуру якоїсь іншої людини. Але поки, мені здається, це малоймовірно. Ну і сценарій, який теж є ймовірним, – це те, що Хмара може і далі виконувати обов’язки міністра як тимчасовий виконувач обов’язків, без затвердження Верховною Радою. Це не зовсім добре, все ж у нас в умовах війни має бути повноцінний міністр оборони.
– Як довго він може бути на посаді в.о.? Попередні міністри ненадовго затримувалися, десь на пів року в середньому.
– Все залежить від обставин. Останні зміни, коли по пів року був Шмигаль, пів року потім Федоров – це були вимушені обставини. У січні заміна Шмигаля на Федорова, коли Шмигаля перекинули на Міністерство енергетики, це був вимушений крок. Потрібно було вирішити саме проблему з Міністерством енергетики. До речі, пропонували і Максиму Корецькому, нинішньому прем’єр-міністру.
Врешті-решт президент переконав Шмигаля. Але тоді треба було призначити міністра оборони. І на той момент єдина людина, яка мала певний план дій, це був Федоров. І Зеленського це влаштовувало. Ну а далі події липня – це був наслідок суперечностей між Федоровим і військовим керівництвом, боротьба на ринку зброї тощо. Я не думаю, що Зеленський планував використовувати Федорова лише тимчасово. Але оскільки виникла напруга, він вирішив його змінити. Але далі все пішло не за планом. Він же хотів Клименка, не спрацювало. От зараз хоче Хмару. І от я вам скажу, буде насправді дуже драматична ситуація з призначенням Хмари.
– Чому? Може не вистачити голосів?
– Для президента тут головна проблема буде в тому, чи вистачить голосів. Для депутатів це теж буде проблема. Тому що дехто хоче повернення Федорова. Але голосувати проти Хмари буде виглядати неетичним. Бойовий генерал з гарною репутацією. Я знаю, що деякі депутати в опозиційному середовищі з великою повагою ставляться до Хмари.
Тобто голосувати проти нього буде не зовсім правильно. Це буде морально-політична дилема. Я не виключаю сценарію, що частина депутатів просто не прийдуть на засідання. А може бути так, що вдасться зібрати Давиду Арахамії та Давиду Мотовиловцю якийсь мінімум, там умовно 230 голосів «Слуги народу» та партнерів по неофіційній більшості.
Якщо буде очевидним, що голосів немає, от тоді, можливо, відмовляться від затвердження кандидатури. І важливий момент: якщо буде сценарій призначення військової людини, зміна законодавства відповідно буде індикатором – будуть чи не будуть голоси за це. Ну і для «картонкового майдану» теж це буде дилема. Виступати проти бойового генерала з гарною репутацією може не сподобатися військовим.
– Якщо події будуть відбуватися за вашим сценарієм, що тоді буде з «картонковим майданом», враховуючи те, що людей обурює не стільки те, що не призначений Федоров, скільки те, що їх не чують і немає належної комунікації?
– Офіс президента обрав ще з липня тактику ігнорування. З одного боку, вони відреагували, коли призначили Драпатого, звільнили Сирського – це було реагування. А щодо Федорова – все, це вже «червона лінія». Перед 18 серпня точно буде нова протестна акція на підтримку Федорова. І залежно від того, наскільки масштабними будуть ці акції, буде залежати подальше рішення президента. Але готовності до справжнього діалогу я не бачу.
«Картонковий майдан» вже започаткував імпульс необхідності створення нової опозиції. Але в якій формі – відкрите питання. Це залежить значною мірою від Михайла Федорова
Вони готові домовитись з Федоровим про якусь іншу посаду, але не про міністра оборони. Патова ситуація. Якщо призначать, наприклад, Хмару, тоді може бути два сценарії: або зміна стратегії протесту, або поступове формування якоїсь політичної сили на підтримку Федорова. «Картонковий майдан» вже започаткував імпульс необхідності створення нової опозиції. Але в якій формі – відкрите питання. Це залежить значною мірою від Михайла Федорова.
– Те, що Михайло Федоров зараз не очолив опозицію – чи зможе він використати цей кредит довіри пізніше? Чи наразі він втрачає можливість стати незалежним політиком?
– Я думаю, що він психологічно і політично не готовий зараз йти в опозицію до Зеленського. Він застряг посередині. Команда Зеленського вже виштовхнула Федорова. Він для неї вже чужий, він – конкурент. А сам Федоров ще не перейшов цей рубікон. Я думаю, що це станеться згодом, коли буде перспектива реальних виборів або війна завершиться. Рейтинги Федорова трошки знизились після піку ажіотажу, але він залишається третім в умовних президентських перегонах. На першому місці – Валерій Залужний, але Федоров вийшов на друге-третє місце за рівнем довіри.
– Цікаво, що за даними КМІС, Залужному довіряють 66%, Федорову – 63%, Зеленському – 56%. Але якщо говорити про недовіру, Зеленському не довіряє 38%, а Федорову – лише 16%.
– У Федорова такий баланс лише тому, що він – нова фігура. Але є нюанс: коли опитували фейс-то-фейс, рівень довіри суттєво менший – 57% у Федорова. Тобто ставлення до нього ще не стало сталим. Якщо йому вдасться зберегти потенціал довіри, тоді він точно буде одним із фаворитів. Поки що поява Федорова більше вдарила по Кирилу Буданову. Буданов, який вважався таким джокером, у нього було менше шансів на вихід в другий тур виборів у порівнянні з Зеленським і Залужним. Але якщо б він виходив в другий тур виборів, він міг виграти у Зеленського. А зараз він – лише на 4 місці і він не випав повністю з цих президентських перегонів, але Федоров його випередив. І я вам скажу, виникає така нова ситуація для української політики.
Минулий рік і 2024-й – головною альтернативою Зеленському був лише Залужний. Саме це забезпечувало його високі електоральні рейтинги і високий рівень довіри. Його значна частина суспільства сприймала як альтернативу Зеленському. А зараз є конкуренція в цьому таборі. З'явився Федоров, потенційно залишається, але теж між двома таборами влади і опозиції залишається Буданов. І тому я думаю, що вже є квартет фаворитів потенційних, але хто з них буде реальним учасником майбутніх виборів, це проявиться лише тоді, коли буде ситуація справжніх виборів.
Поки що це все потенційна, умовна ситуація. Тим не менш вона свідчить про те, що починаються процеси формування окремих таборів всередині опозиції, навколо окремих лідерів. Є стара опозиція Петра Порошенка, є табір Залужного, а є нове покоління, яке своїм фаворитом вважатиме саме Михайла Федорова. І я абсолютно переконаний: може бути певний спад у Федорова – цього не можна виключати за рейтингами. Але щойно виникне ситуація реальних виборів, частина суспільства згадає про Федорова, і його знову тягнутимуть у політику.
Як свого часу тягнули Віктора Ющенка, який теж не хотів іти в опозицію до Кучми, але суспільство, суспільний запит втягнули його в політичний процес.
Отак буде і з Федоровим. Хоча, на мій погляд, Федоров – потенційний кандидат на перспективу не стільки на посаду президента України, скільки на посаду прем’єр-міністра. Оскільки це людина, яка чудово розуміє, як працює урядова машина, машина державного управління. І, я вам скажу, після війни у нас буде величезний попит на ефективного прем’єр-міністра.
Якщо серед кандидатів на посаду президента ми маємо цілий список, то якщо запитати, хто буде наступним прем’єр-міністром, питання тут, на жаль, відкрите. І список набагато менший.
Поклад і нова конфігурація силового блоку
– Ще одне кадрове рішення, яке має ухвалити Верховна Рада – призначити голову Служби безпеки України. Зараз обов’язки виконує Олександр Поклад. Кажуть, у парламенті немає достатньо голосів для його призначення очільником СБУ. На вашу думку, Поклад – це тимчасове рішення чи вибудова нового силового центру?
– Поки це свідчить про те, що саме коли почалися ці кадрові перестановки, рокіровки Зеленського – а це, до речі, його улюблений метод: пересування людини з посади на посаду. Як це було зі Шмигалем, зараз очікується зі Свириденко, бачили ми схожу ситуацію і з Федоровим, і так далі. Це така традиційна історія для Зеленського.
Щодо Поклада і СБУ, то до липня Зеленський побудував таку систему в СБУ, у якій було декілька центрів впливу. Був Хмара, виконувач обов’язків, був його перший заступник Поклад і Малюк, колишній голова СБУ. І в липні, коли почалися ці кадрові перестановки, Зеленський якраз прийшов до моделі, за якої зробив, хай і тимчасовим виконувачем, але вже офіційним керівником СБУ саме Поклада.
Я думаю, такі плани в нього були із самого початку. Саме тому, що Поклада він, за деякими даними, сприймав як людину, яка може стати противагою НАБУ, яка може стати тим самим центром впливу в силовому, правоохоронному блоці. Тому що, за різними даними, меншим став вплив Татарова. Тим більше Татаров теж веде таку специфічну гру.
Потім уже немає такого впливу на Генпрокуратуру, яка раніше була під контролем Офісу президента. І генпрокурор часто-густо діє, скажімо так, на власний розсуд.
І тому Зеленський, мабуть, вирішив для себе, що саме Поклад буде головним його інструментом для того, щоб стримувати НАБУ і впливати на різні суспільні прошарки – від опозиції до бізнесу. Поклад має репутацію абсолютно лояльної до Зеленського людини, репутацію сильного, жорсткого керівника. І, мабуть, тому Зеленський його і вибирає.
Однак саме ця репутація жорсткої людини, яка може виконувати будь-які накази, яка орієнтується не стільки на моральні та політичні чесноти, скільки на відданість і виконання наказів президента, – от саме це буде вирішальним чинником, який стримуватиме його призначення у Верховній Раді.
Я ще в липні спілкувався з деякими депутатами Верховної Ради, зокрема із «Слугами народу». Так от, усі майже в один голос – у мене не було великого спілкування, це не репрезентативна вибірка, але показово, що це були люди з різних політичних таборів – говорили одне: краще зараз не призначати нового керівника СБУ, хто б це не був. Тому що це влаштовує депутатів. Офіційний керівник СБУ має більше повноважень, має стабільний ресурс впливу і є більш небезпечним.
Поклада відверто бояться. Ті самі депутати бояться його в бізнесі, бояться в опозиції
А якщо йдеться про Поклада, то Поклада відверто бояться. Ті самі депутати бояться його в бізнесі, бояться в опозиції. І щодо Поклада я підтверджую вашу інформацію: голосів за Поклада у Верховній Раді немає.
І якщо щодо Хмари можливий сценарій призначення, то щодо Поклада з дуже високою ймовірністю призначення не буде. І тому Зеленський може не ризикувати – він може зберігати Поклада виконувачем обов’язків голови СБУ.
У нас, до речі, була ситуація, коли Малюк був призначений керівником СБУ: він теж тривалий час – менше року, але більше пів року, мені здається – був виконувачем обов’язків. Зеленський теж дивився, як він буде працювати і так далі.
І от для Зеленського важливо, щоб Поклад працював, умовно, як такий сторожовий пес Зеленського – і в правоохоронному блоці, і з точки зору впливу на політику та бізнес.
Так що от така буде ситуація з Покладом. Але я думаю, що проти Поклада може виникнути – от як виникла коаліція проти Федорова, в тому числі в команді Зеленського, яка врешті-решт призвела до його звільнення, – точно так само з дуже високою ймовірністю може виникнути коаліція проти Поклада.
– Щодо Поклада і Андрія Єрмака. Його пов'язували із колишнім головою Офісу президента, зокрема, коли під час обшуку в автомобілі Єрмака детективи НАБУ виявили списки потенційних призначень до СБУ, а в телефоні його водія – переписку з Покладом. Чи можна і далі його зараз пов'язувати із Єрмаком? Чи є Поклад самостійною фігурою? Чи бачите, що відбувається демонтаж структури Єрмака? Чи навпаки переформатування?
– Переформатування вже відбулося наприкінці минулого року, особливо на початку поточного року – зокрема у січні 2026-го.
Призначення Буданова керівником Офісу президента – один із таких прикладів. І тут є парадокс: формально Буданов – керівник Офісу президента, але реальний керівник – Зеленський. Щодо Єрмака, я думаю, що максимум його впливу зараз – це роль такого неофіційного, неформального радника.
Він може радити Зеленському певні сценарії, висловлювати свої міркування щодо конкретних призначень, але рішення ухвалює сам Зеленський. Він ухвалював їх і раніше. Не Єрмак вирішував – вирішував Зеленський.
Наведу один приклад. Єрмак радив призначити Свириденко прем'єр-міністром ще у 2024 році. А Зеленський сказав «ні», тому що не був упевнений, що вона буде на своєму місці.
А от у 2025 році сам Зеленський побачив, що у Свириденко добре вийшло під час переговорів з американцями, і саме він, а не Єрмак, призначив її. І зараз усі ключові рішення – це рішення Зеленського. Він може прислухатися до порад Єрмака, але я думаю, що його зближення з Покладом почалося вже самостійно, без Єрмака, і це вибір самого Зеленського.
Взагалі я вважаю, що пояснювати всі кадрові рішення – відсторонення Федорова, призначення Поклада та багато чого іншого – саме впливом Єрмака є величезним спрощенням. Вплив Єрмака може бути, але він існує в контексті інших впливів. От щодо Федорова – там точно не лише Єрмак.
Там спрацювали інші люди, і саме ця коаліція проти Федорова була вирішальною, а не просто думка Єрмака. І щодо Поклада, я думаю, що це вибір самого Зеленського. Зеленський шукає опори в силовому блоці, і таку опору він зараз бачить у Покладі.
А Єрмак, я думаю, зараз уже в статусі такого таємного, неофіційного радника Зеленського. Його вплив набагато менший, ніж раніше: немає адміністративного впливу, але є зв'язки з певними людьми, і це теж може працювати. Водночас головний ресурс впливу Єрмака – те, що, мабуть, він зберігає неформальний контакт із Зеленським. І коли Зеленський хоче зробити якісь кадрові рокіровки або переформатувати систему впливу навколо себе, він може звертатися до порад Єрмака.
«Війна – головний виклик»
– Що сьогодні найбільше впливає на рішення Зеленського? Чи помітні вам ті тектонічні зміни, які зараз відбуваються всередині української політики?
І чи можна вже говорити про приховану боротьбу за майбутню владу – ситуацію, коли на перший план поступово виходить не лише питання збереження держави та перемоги у війні, а й особисті політичні перспективи, рейтинги, вплив і боротьба за своє місце в майбутній системі?
– Це популярний стереотип, якого я не поділяю. Зараз для Зеленського головний чинник і головний виклик – це війна. І, до речі, нам усім треба це розуміти. Ми переважно зараз говоримо з вами про внутрішню політику, але я скажу так: найближчі місяці, щонайменше пів року, а, найімовірніше, до весни наступного року вирішальним чинником розвитку політичного процесу всередині України буде саме війна. Не внутрішні політичні конфлікти, рейтинги чи розбірки. Саме війна визначатиме подальший розвиток країни.
І Зеленський це теж розуміє. Зверніть увагу на його останні заяви. Я думаю, що зараз він уже не так переймається питанням Федорова. Так, є певні проблеми, пов’язані з призначенням міністра оборони у Верховній Раді. Можуть виникати протиріччя щодо ухвалення окремих законодавчих актів, а також непопулярних рішень, яких від нас вимагають міжнародні партнери – і МВФ, і Європейський Союз.
З цим є певні проблеми, і це теж буде викликом для Зеленського. Але головний виклик для нього – війна.
Зараз, на превеликий жаль, те, що ми всі бачимо і що вже дуже сильно впливає на суспільство, – це нестача, а, найімовірніше, шалений дефіцит ракет-перехоплювачів для систем ППО.
Це дає Росії перевагу і на війні, і в переговорному процесі. І мені здається, що Зеленський зараз нервує саме через це. Останнім часом це дуже помітно в деяких його заявах. Він намагається заспокоїти суспільство, але водночас у певних формулюваннях проривається його власне занепокоєння. Його дуже непокоїть, як далі розвиватиметься ситуація і, зокрема, як ми пройдемо цю зиму.
Призначення Корецького в тандемі зі Шмигалем – це якраз спроба сформувати дует антикризових менеджерів, які мають бодай не допустити обвалу ані в енергетиці, ані в роботі комунальних служб, щоб ми змогли вистояти цю зиму.
Але питання в тому, як саме вистояти. Як зараз підготуватися до зими? Зима буде важкою – про це говорить і сам Зеленський. Завдання полягає в тому, щоб пройти її з такими втратами, які дозволять нам вистояти.
– Але водночас деякі кадрові рішення можуть створювати враження певної хаотичності або відсутності чіткої логіки. Наприклад, призначення пана Умєрова керівником Служби зовнішньої розвідки без досвіду в розвідці...
– Ні, ні, ні, це абсолютно не хаотично. Хаотичних рішень вистачає. Хаос був у кадрових переміщеннях після того, як провалився варіант із Клименком на посаду міністра оборони.
Тоді Зеленський був змушений швидко робити перестановки. Виникла ідея – можливо, це був запасний варіант, я не знаю – з Хмарою. Клименка у форс-мажорному порядку перекинули до РНБО. Зверніть увагу, в середині липня, коли виникла ця ситуація, його кандидатуру навіть не було подано до Верховної Ради, два тижні не було офіційного указу.
Чому? Тому що думали, що робити з Умєровим. Умєрова потрібно було зберегти. Шукали для нього посаду.
Я так думаю, що тут справа була навіть не в самій посаді, а в тому, щоб цей варіант влаштовував самого Умєрова. Його потрібно було зберегти поруч із президентом. Умєров, незалежно від того, яку посаду він обіймає, має виконувати роль головного переговорника – і з американцями, і з країнами Близького Сходу. І тому для Зеленського він вкрай важливий.
Тож справа була саме в посаді. Мабуть, узгоджували, яка саме посада буде прийнятною для Рустема Умєрова. Зрештою, враховуючи, що була вакантною посада керівника Служби зовнішньої розвідки, мабуть –я не знаю точно, – або сам Умєров погодився, або Зеленський його переконав. Але на це пішло два тижні. І лише після повернення зі США були ухвалені всі необхідні рішення.
Але це не хаотичне рішення. Навпаки, тут є певна закономірність: неважливо, яку саме посаду обіймає Умєров, він зберігає свій функціонал навколо Зеленського.
А от щодо війни я б завершив так. Війна безпосередньо впливатиме на рішення Зеленського. Він діятиме переважно в логіці війни та переговорів, які відбуватимуться, залежно від того, на яких умовах і в якій формі вони проходитимуть.
Саме це буде визначальним чинником впливу на Зеленського, а не внутрішньополітичні події. І, я вам скажу, на суспільство війна теж впливатиме.
Уся нинішня колотнеча, іноді трохи хаотичні рухи навколо історії з Федоровим, кадрові зміни і так далі – це все відбувається зараз, поки ситуація більш-менш спокійна.
А от коли нинішні удари по нас в умовах складнішої погоди стануть регулярними, ми швидко забудемо – ну, не повністю, звісно, – про внутрішні політичні події. Уся увага буде зосереджена на тому, як вижити в умовах постійних ракетних атак.
Оце і буде головним викликом для суспільства.
– Росія готується провести так звані вибори до Держдуми, зокрема й на тимчасово окупованих українських територіях. Після виборів, за словами Зеленського, Москва може розпочати нову хвилю мобілізації.
Але на цьому тлі особливо непокоїть інше. Ще від початку повномасштабної війни ми багато говорили про здатність українців об’єднуватися перед зовнішньою загрозою, але водночас і про схильність боротися між собою за владу та вплив.
Чи бачите ви зараз ризик того, що ця внутрішня боротьба може загострюватися саме в момент, коли країна стикається з дедалі серйознішими воєнними викликами? Чи може боротьба за владу, рейтинги та майбутні політичні позиції відволікати політичне керівництво від головного – ведення війни, зміцнення оборони та збереження держави?
– Навпаки, я абсолютно переконаний: зараз для нас розпочинається складний етап війни. Маятник війни, ці воєнні гойдалки, на жаль, зараз хитаються не в наш бік.
Першу половину року, особливо навесні та на початку літа, маятник війни хитнувся в наш бік. Були дуже вдалі удари по російському тилу, ефективні deep strike-операції, складною залишалася ситуація навколо Криму. А зараз ми маємо дефіцит ракет для ППО, і Росія отримує можливість системно бити балістикою, завдаючи ударів по нашій інфраструктурі та руйнуючи економіку.
До речі, важливим чинником, який також впливатиме на ситуацію, буде посилення економічних проблем. Це впливатиме і на людей, і, зокрема, на Зеленського. Усе це відволікатиме увагу від внутрішньої політики.
Зараз не до боротьби за владу. Найближчий період – це боротьба за виживання, за те, щоб країна вистояла на новому, складнішому етапі війни. Я впевнений, що ми вистоїмо, але зараз потрібно пройти цей етап і мінімізувати всі додаткові проблемні фактори.
Так чи інакше, увага і Зеленського, і суспільства переключиться саме на війну та виклики, пов’язані з нею. А також на соціально-економічні виклики, тому що нам потрібно буде зберегти соціальну та економічну стабільність.
Тож саме ці питання вийдуть на перший план, а все інше відійде на другий.
Форум