Мордехай Корф поїхав із релігійною місією на батьківщину своїх батьків в Україні якраз тоді, коли розпадався Радянський Союз. Через кілька років він і його близький друг дуже збагатіли. Правоохоронці у США кажуть, що обидва відіграли визначальну роль у тому, щоб допомогти українському олігархові Ігорю Коломойському відмити у США сотні мільйонів доларів.
На початку 1990-х років, коли Україна відновила незалежність і поклала край радянським обмеженням щодо релігії, Мордехай Корф і Уріел Лабер приїхали до України як волонтери єврейської релігійної гуманітарної місії.
Коли Корф, свіжий випускник равинського інституту, приїхав до України 1991 року, йому не було ще й двадцяти. Його друг Лабер, із яким він познайомився в єврейській релігійній школі в Детройті, теж приїхав через кілька років.
Коли більш ніж через десятиліття вони повернулися до США, вони – принаймні, на папері – керували комерційною імперією в Маямі, активи якої, від феросплавних заводів до виробництва спеціальних автошин і нерухомості, вартували разом понад 1 мільярд доларів.
Корф і Лабер купили собі пишні маєтки в Маямі-Біч. Вони робили доброчинні внески на мільйони доларів у єврейські доброчинні фонди, заробивши собі репутацію щедрих філантропів.
Але тепер історія про двох юних гуманітарних волонтерів практично без ніякого бізнесового досвіду, які зненацька збагатіли під час бурхливого, а іноді й жорстокого, переходу України до ринкової економіки, опинилася під сумнівом.
Міністерство юстиції США обвинувачує їх у тому, що вони допомогли двом українським олігархам протягом десятиліття відмити сотні мільйонів доларів незаконно привласнених коштів, виведених із київського банку, які потім були інвестовані в нечесно нажиті активи у США, добряче нажившись у цьому процесі.
Один із тих олігархів – це один із найбагатших і найвпливовіших громадян України, підприємець, який підтримав просування колишнього коміка і телеактора на посаду президента України 2019 року.
Ця людина, Ігор Коломойський, і його партнер Геннадій Боголюбов заперечують звинувачення і кажуть, що кошти на купівлю активів у США, якими нині керують Корф і Лабер, надійшли від продажу їхнього сталеливарного бізнесу в Україні конкурентові з Росії за 2 мільярди доларів.
Ні цим олігархам, ні підприємцям із Маямі не висували кримінальних обвинувачень: позов Міністерства юстиції США, про який оголосили 6 серпня, – це цивільна справа, в якій ідеться про конфіскацію нечесно нажитих коштів. Але в міністерстві заявили, що розслідування щодо цього триває далі.
За два дні до оголошення Мін’юсту США агенти Федерального бюро розслідувань провели обшук у дорогому офісі Корфа і Лабера в Маямі, з якого вони керували компаніями, бенефіціарними власниками яких є Коломойський і Боголюбов.
Корф і Лабер через свого адвоката Марка Касовіца заперечили обвинувачення уряду США і стверджують, що це «елемент скоординованої політичної атаки» проти Коломойського і Боголюбова з боку акціонерів «Приватбанку».
Дніпровські початки
Протягом років Корф і Лабер рідко, якщо взагалі, згадували імена Коломойського і Боголюбова в пресрелізах, які видавали різноманітні компанії, в назвах яких було спільне слово Optima. Але їхні зв’язки почалися принаймні 20 років тому і охоплюють широке коло галузей, від зв’язку до нафти й газу.
Зростання Корфа і Лабера як багатих підприємців почалося в Дніпрі, тоді ще Дніпропетровську, рідному місті Коломойського, четвертому найбільшому в Україні, великому промисловому вузлі приблизно з 1 мільйоном населення.
І вони опинилися там не випадково.
Дніпро – також колишня батьківщина одного рабина, якого багато хто з течії ортодоксального юдаїзму-хасидизму, відомої як Хабад, або ж Хабад-Любавич чи любавичський хасидизм, вважає релігійним месією. Саме до цієї течії належать Корф і Лабер.
Цей рабин, Менахем Мендель Шнеєрсон (1902–1994), зробив відродження юдаїзму в Дніпрі своїм пріоритетом після того, як в СРСР були послаблені обмеження на релігію. Батько Шнеєрсона десятиліттями був головним рабином Дніпра (тоді ще Катеринослава, потім Дніпропетровська), перш ніж радянська влада арештувала його 1939 року.
Шнеєрсон також відправляв релігійні церемонії на весіллі батьків Корфа в Нью-Йорку, а потім направив батька Корфа керувати хабадницькою громадою в Маямі.
1990 року Шнеєрсон направив 25-річного рабина Шмуеля Камінецкі до Дніпра, щоб той допоміг відродити єврейську громаду. Через рік до Дніпра прибув і Корф, батько якого втік із радянської України на кілька десятиліть раніше. Лабер приїхав туди 1994 року.
Україна в той час тяжко переживала болісний перехід до ринкової економіки. Споживчих товарів бракувало, і підприємливі спритники заробляли мільйони доларів, імпортуючи ці товари з-за кордону.
Корф, офіційна освіта якого, схоже, завершилася з закінченням релігійної школи в Нью-Йорку, теж був серед таких.
До 1995 року Корф і Лабер зареєстрували у Флориді компанію з назвою Optima International of Miami.
В інтерв’ю 2017 року Корф згадував свої перші дні в Україні, коли він, за його словами, почав на всі боки торгувати такими речами, як електролампочки чи молотки.
А в більших масштабах Корф і Лабер почали скуповувати акції нафтових і газових компаній у процесі приватизації, який відбувався в Україні в 1990-х роках. Для кмітливих інвесторів це стало шляхом до здобуття контролю над великими компаніями. А такий промисловий центр, як Дніпро, мав деякі з найпривабливіших активів усієї України.
У захопленій статті-блозі про цих двох підприємців 2019 року її автор згадав відому у США фразу, пов’язану з американською кіномузкомедією «Брати Блюз» («The Blues Brothers»), щоб змалювати їхній позірно чудовий успіх.
«В історії великих партнерств мало хто може сказати, що вони почалися з Божественної місії, – мовиться в дописі. – Мордехай Корф і Уріел Лабер вписуються в це визначення».
Як написано в цій статті в фінансовому блозі Seeking Alpha, Корф і Лабер встановлювали столи біля заводів, щоб скуповувати їхні акції, видані робітникам (що було звичною практикою в ті часи), і перепродували їх через рік-два «з добрячим прибутком».
Радіо Свобода надіслало Корфові і Лаберу запитання щодо їхньої участі в процесі приватизації, зокрема про те, звідки вони взагалі взяли гроші для скуповування акцій. Обидва відмовилися відповідати.
А автор згаданого допису на запитання Радіо Свобода про нього заявив лише, що не працює на Корфа і Лабера, і відмовився відповідати на будь-які інші запитання.
Наразі не ясно, коли саме Корф і Лабер почали співпрацювати з Коломойським і Боголюбовим, які в 1990-х роках консолідували значні пакети акцій українських енергетичних компаній.
Міністерство юстиції США заявило, що підприємці з Маямі продали пакет акцій «Оптіми» Коломойському і Боголюбову, але не уточнило, коли це було, який був обсяг пакету і сума оборудки. Корф і Лабер відмовилися повідомити, коли вони продали цей пакет.
2000 року Корф і Лабер уже вели справи зі згаданими олігархами щодо різноманітних інвестицій, включно з приватизаціями і купівлями, мовиться в статті-блозі на сайті Seeking Alpha. Коломойський і Боголюбов урешті призначили Лабера до складу наглядової ради «Укрнафти», найбільшого українського нафтовидобувача.
У книжці 2002 року про єврейські громади в діаспорі цитуються слова Лабера про те, що його познайомив із «російськими партнерами» – очевидна згадка про російськомовних, як і багато хто на сході України, Коломойського і Боголюбова – Камінецкі, рабин, який прибув до Дніпра 1990 року.
«Я не знав, хто чесний, хто ні, з ким можна працювати – це все проблеми, на які наражаєшся в цій частині світу. Без слів (Камінецкі), що «це чесна людина», ми б не розібралися», – наведено в книжці слова Лабера, який далі продовжив про рабина: «Будь-хто може познайомити тебе з іншим, і питання в надійності. Він же знає, по суті, що до чого».
Характеристика Коломойського, яку, як пригадує Лабер, дав йому Камінецкі, різко розбігається з думкою тих, хто вбачає в олігархові одного з найнебезпечніших рейдерів українських підприємств.
Зв’язки Камінецкі виходили далеко поза межі місцевої єврейської громади – він знався з найвпливовішими людьми міста. 2008 року український журнал назвав Камінецкі одним із 15 «впливових іноземців» в Україні.
Битва за телекомунікації
Про різноманітні інвестиції, які підприємці з Маямі робили разом із олігархами в Україні, відкритої інформації мало.
Одна з таких інвестицій, у яких брав участь Корф на початку 2000-х років, стосувалася української компанії зв’язку, за контроль над якою він змагався разом із Коломойським, писало видання Kyiv Post у кількох статтях.
У перебігу боротьби за оператора мобільного зв’язку «Українські радіосистеми» (працював під брендом «WellCOM») вони, за повідомленнями, наказали фізично викинути з будівлі компанії групу корейців, які допомагали керувати її діяльністю.
2010 року до Корфа позивалися у Флориді двоє українських інвесторів, які звинувачували його в викраденні 10-відсоткової частки в цьому операторі і переведенні її на офшорну підставну компанію. Цю частку пізніше перепродали більшому російському операторові зв’язку за 23 мільйони доларів.
Позов урешті завершився нічим: один із інвесторів пізніше вийшов із нього, а інший пішов із Корфом на мирову угоду, мовиться в судових документах.
Американська сталь і нерухомість
Та з успіхом, якого підприємці з Маямі й олігархи досягли разом в Україні, не зрівнялися їхні досягнення у США, де вони наражалися на банкрутства, закриття і втрати майна на користь кредиторів.
За даними корпоративних реєстрів, Корф і Лабер мали чотири значні бізнеси: компанію виробництва спеціалізованої сталі, феросплавний голдинґ, бізнес у сфері комерційної нерухомості і компанію виробництва автошин для промислової і спеціальної техніки.
Їхня сталеливарна компанія, Optima Specialty Steel, мала у власності сім виробничих об’єктів у п’яти штатах. Вона оголосила про банкрутство 2016 року, що призвело до втрати приблизно 200 мільйонів доларів, які інвестували в цей бізнес Корф із партнерами.
Підприємство Warren Steel у штаті Огайо закрилося назавжди 2016 року. Завод Steel Rolling у штаті Мічиган не працював більшу частину часу, що був у їхній власності, доки вони не продали його 2015 року, повідомляли засоби інформації.
Іще одна компанія, Georgian-American Alloys, зазнавала постійних зупинок у роботі двох її виробництв у США протягом кількох років. Її підрозділ у штаті Кентуккі нині тимчасово закритий, а на заводі в Західній Вірджинії працює тільки одна з трьох виробничих ліній. Це останнє підприємство було збитковим більшу частину часу своєї роботи, повідомляв його головний бухгалтер 2013 року.
Підприємці також інвестували в комерційну нерухомість у різних містах США через компанію з назвою Optima Ventures.
Вони заплатили 16 мільйонів доларів за порожню торговельну зону в штаті Іллінойс, але так і не знайшли клієнта, який би винайняв її. Через вісім років вони продали об’єкт на 7 мільйонів доларів дешевше, заплативши ще кілька мільйонів у податках на нерухомість і за комунальні послуги.
Але, схоже, справжні втрати «Оптіми» були ще більші через інші податки і витрати на утримання, які довелося платити протягом тих восьми років, каже Чарлз Елдрідж, директор однієї з корпорацій економічного розвитку в регіоні, де розташований той об’єкт.
«Від самого початку було ясно, що вони спекулянти, які думали, що купують нерухомість задешево, а потім зможуть перепродати її з прибутком, – каже Елдрідж Радіо Свобода. – Але це їм не вийшло».
Іще одна офісна будівля в Далласі в штаті Техас стоїть без наймача з 2016 року, інший будинок у Луїсвіллі в штаті Кентуккі після об’єднання кількох банків різко втратив багатьох наймачів.
Компанія Optima Ventures заплатила за ці дві будівлі близько 125 мільйонів доларів, свідчать судові документи. Міністерство юстиції США, яке домагається конфіскації цього майна, нині оцінює їх лише в 70 мільйонів доларів.
Тим часом ФБР, яке є підрозділом Мін’юсту США, заявило після своїх обшуків 4 серпня, що його розслідування триває.
Коломойський, зі свого боку, відкидає звинувачення зі США в незаконному привласненні чужого майна, шахрайстві і відмиванні грошей. Він заявляє, що кошти, використані для купівлі активів у США, надійшли від продажу його українських металургійних активів російському велетневі «Євраз». Він стверджує, що отримав разом із партнерами з цього продажу 2 мільярди доларів.
2017 року Коломойський утік із України, побоюючись можливих переслідувань, коли він впав у немилість у тодішнього президента Петра Порошенка. Через місяць після того, як Володимир Зеленський переміг Порошенка на президентських виборах у квітні 2019 року, він повернувся в Україну.
Нині він веде судові битви за контроль над «Приватбанком», який був націоналізований у грудні 2016 року.
Цивільний позов у суді у штаті Делавер у США стверджує, що Коломойський і його партнери відмили через американську фінансову систему 780 мільйонів доларів шляхом видачі фіктивних кредитів компаніям, які вони ж і контролюють.
«Приватбанк» назвав цю, як стверджується, аферу «схемою «Оптіма», бо активи у США контролювали переважно компанії з цим словом у назві.
Коломойський заперечує всі звинувачення.
