Як співпрацювати Польщі та Україні під час війни, зокрема, у прикордонному регіоні, які нові виклики сьогодні для двох сусідніх держав і як варто перелаштувати роботу різних структур ‒ ці питання обговорювали у прикордонному містечку Томашів Любельський Люблінського воєводства українські та польські фахівці під час конференції Клуб Європи Карпат «Карпати. Європа. Ми».
Чи падіння ракети на територію Польщі 15 листопада налякало польське суспільство?
15 листопада, коли Росія завдала чергового масованого ракетного удару по Україні, одна з ракет впала на території Польщі, у прикордонному селі Переводів (Пшеводув) Люблінського воєводства. Внаслідок вибуху двоє чоловіків, 60 і 62 років, загинули. Польська сторона до місця трагедії допустила українських експертів. Національна прокуратура Польщі завершила збирання доказів. Попередньо встановлено, що розірвалася ракета української протиракетної оборони. Влада Польщі і керівництво НАТО заявили, що вини України в цьому інциденті немає, що це – відповідальність Росії.
Староста Томашівського повіту Генрик Карван зазначив у коментарі Радіо Свобода, що польське суспільство розуміє, а особливо мешканці прикордоння, що така трагедія могла статись через масовані атаки Росією території України.
Випадок з ракетами не посилив страхуГенрик Карван
«Люди, які живуть тут, при кордоні, по-іншому відчувають війну в Україні, у нашого найближчого сусіда, ніж ті, що живуть у центрі Польщі. Мешканці, які живуть при кордоні, не відчувають якогось страху. Цей випадок з ракетами не посилив страху, звісно, є ситуація непевності, кожен задумається, але більшого страху немає», ‒ каже Генрик Карван.
Польський професор Мацей Шимановський зауважив, що велика хвиля біженців з України показала, що завдяки солідарності поляків Польща змогла собі зарадити з такою чисельністю людей. Для прикладу, Томашівський повіт з першого дня повномасштабного нападу Росії на Україну приймав велику кількість біженців з України. Лише через пункт пропуску «Рава-Руська-Гребенне» від 24 лютого пройшло близько 700 тисяч українців, більшість жінок із дітьми. У Томашівському повіті створили пункт прийому біженців із України. Одночасно у ньому перебували навіть півтори тисячі людей.
Ми створили добрі умовиГенрик Карван
«Ми надали місце для ночівлі, можна було помитись, давали теплий одяг, гарячу їжу. Люди залишали всі свої речі і мали лише документи. Ми шукали, куди їх скеровувати на постійне місце в Європі. У лютому, березні були морози, ми створили добрі умови, не домашні, звісно, але людям було тепло, була їжа, одяг і давали харчі у дорогу», ‒ наголошує томашівський староста.
Сьогодні у цьому повіті проживає близько 300 біженців із України. Переважно ті, хто має тут друзів чи родину. На сьогодні немає потреби утримувати пункти прийому біженців, бо потік людей значно менший. Загалом, за повідомленням прикордонної служби Польщі, від початку повномасштабного вторгнення Росії на територію України у Польщу в'їхали понад 7 млн українців, а понад 5 млн повернулися назад. Зараз у країні перебуває до 1,5 млн українських біженців. Щодня зі Львова вирушає безкоштовний автобус у Польщу з українцями.
Експерти кажуть про виклики
За словами учасників конференції, яка відбулась у Томашеві Любельському, в Польщі вже звикли до того, що війна триває в Україні, але надалі залишається питання, як допомогти. І війна спричинила чимало викликів для українсько-польських відносин, кажуть вони.
Передусім Польща стала для України транзитним центром, український і польський народи об’єднані безпеково і економічно. У рази збільшився транспортний потік через кордон. На українсько-польському кордоні по обидва боки постійно величезні черги вантажного транспорту. Тому створення сучасної транспортної інфраструктури, зокрема, збільшення нових пунктів пропуску на українсько-польському кордоні, дуже важливе питання, яке необхідно вирішувати урядам обох країн.
Польща є торговельним мостом для України у вільний світОксана Юринець
«Гдиня і Гданськ замінили закритий порт в Одесі, і це єдине вікно можливостей для економіки України. Рішення, які ухвалювались у звичайних умовах, у час війни не працюють, потрібно швидко реагувати. Якщо стається складна ситуація на кордоні, зростає кількість транспорту, то є потреба збільшити пропускну спроможність. Працівники кордону ‒ перші, хто забезпечує критичну інфраструктуру України. Україна навчилась жити в умовах війни, Польща має перелаштовуватись через це у різних сферах, зокрема, в роботі пунктів пропуску. Польща має незручності через війну в Україні, і складаються обставини, коли рішення на кордоні слід ухвалювати миттєво. Фактично без Польщі Україна сьогодні не може бути. Польща є торговельним мостом для України у вільний світ. Контакти між людьми, місцевими владами, територіальними громадами прикордоння, вибудовування зв’язків допоможе для перемоги і відбудови України», ‒ говорить експерт з українсько-польських питань Оксана Юринець.
За її словами, нині створюються нові можливості для зростання сільського господарства в Польщі, оскільки Україна не зможе забезпечити сільськогосподарське виробництво на такому рівні, як у попередні роки, бо це навіть і смертельно небезпечно. Ринок ІТ-технологій, енергетичний ринок ‒ це теж завдання для українсько-польської співпраці.
Українсько-польські відносини зараз перебувають на піку розвитку, але їх варто вибудовувати стратегічно, і щоби непорозуміння не зруйнували те, що зроблено, зауважив Радіо Свобода політичний оглядач Євген Магда. Треба використовувати момент добрих відносин між обома державами для спільної співпраці.
Присутність у Польщі і українців, і білорусів створює нові викликиЄвген Магда
«Зараз завдяки мігрантам з України Польща повертається до свого часу міжвоєнного періоду, коли українці за чисельністю там складали 13-15%. Присутність у Польщі і українців, і білорусів створює нові виклики. Українці і білоруси легше адаптовуються. Тому потрібно створити план спільних робіт, щоб не обмежитись засіданням уряду. Немає газового інтерконектора, хоча про це мовиться кілька років. Нам потрібна військово-технічна співпраця, ракетна програма, в цьому сенсі Україна може запропонувати Польщі технології. Польща активно переозброюється. Пропускні можливості на кордоні потрібно збільшувати вдвічі-тричі. Це давня проблема, яку Україна проґавила. Поляки висловлюють обґрунтовані претензії, і нам це потрібно змінити в умовах війни. Україна має швидше ухвалювати ці рішення. Це логічно і прискорить рух товарів, і зменшить кількість проблем на кордоні», ‒ говорить Євген Магда.
Староста Томашева Генрик Карван зазначив, що не очікує великого напливу українських біженців, як це було у перші тижні від початку повномасштабної війни. Однак у разі потреби у повіті готові допомогти.
Представники польської влади прогнозують, що через енергетичні проблеми в Україні чи посилення воєнних дій Польщу може очікувати нова хвиля біженців з України. Але на сьогодні на українсько-польському кордоні немає суттєвого збільшення руху, він такий, як в останні тижні. У Міністерстві освіти та науки заявляють, що польські школи мають змогу прийняти школярів із України. На сьогодні, за даними влади, у школах Польщі навчається близько 190 тисяч українських дітей.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
