Доступність посилання

ТОП новини

«Романе, живи і рятуйся, як можеш» – психотерапевтка про білоруських заручників як гарматне м’ясо


«Найбільше хвилювався представник Слідчого комітету, військові були краще підготовлені. Всі вони виконували своє завдання», – психологиня
«Найбільше хвилювався представник Слідчого комітету, військові були краще підготовлені. Всі вони виконували своє завдання», – психологиня

Білоруська психотерапевтка Наталія Скибська розповідає про мову тіла учасників брифінгу МЗС Білорусі за участю політв’язня Романа Протасевича, про те, чого хотіла і чого досягла влада, про жертв стокгольмського синдрому та допомогу заручникам.

Радіо Свобода не цитує заяв Романа Протасевича на брифінгу, оскільки він є ув’язненим.

  • Основні тези Наталії Скибської:

Про участь Протасевича з метою розширення аудиторії

«Найбільше хвилювався представник Слідчого комітету, військові були краще підготовлені. Всі вони виконували своє завдання. Вони повинні, змушені були якось виправдовуватися. І якщо така мета була в інших сил, то вона була досягнута, бо вони справді виправдовувалися. Участь Протасевича полягала у тому, щоб збільшити аудиторію. Наприкінці ефіру його одночасно переглянули 7000 людей. Хто взагалі дивиться стрім Белпресцентру? Я не знаю.

Там також не дурні люди працюють, у всіх таких операціях беруть участь психологи та політтехнологи. І хедлайнером цієї зустрічі, очевидно, був Протасевич».

Про жертву Стокгольмського синдрому

«Тут потрібно говорити про відомий Стокгольмський синдром (психологічний несвідомий захисний стан, який характеризується прив'язаністю жертви до кривдника – ред.). Усе, що ми бачимо, це спроба адаптації та спроба вижити. І добре. Кожен має право жити, кожен має право на свободу і право реалізовувати її так, як він вважає за потрібне».

Про поведінку Романа Протасевича

«Я побачила, що він переконаний у тому, що робить. Він для себе ухвалив якесь рішення. Якими є причини такої поведінки – інша справа. Він робить те, що вважає за доцільне у цій ситуації. І він казав про заручників ситуації – Софію та його батьків. Мені шкода батьків і шкода Софії.

Щоб вижити, краще виправдати того, хто тебе утримує в заручниках

Що ж до Стокгольмського синдрому, то велика кількість людей, які підтримують Лукашенка, також хворіють цим. Це навіть не хвороба, а спосіб адаптації. Щоб вижити, краще виправдати того, хто тебе утримує в заручниках. Тоді це не викликає внутрішнього конфлікту. І якщо психіка знаходить такий шлях, то це добре. Бо коли ні, то потрібно постійно боротися зі своїми емоціями, хворіти чи взагалі щось робити. Легше виправдати, сісти і нічого не робити, але це не скасовує того факту, що заручник є заручником».

Про реакцію суспільства

Наталія Скибська
Наталія Скибська

«Найнебезпечнішим у майбутньому може бути те, що його можуть почати демонізовувати. Адже людям простіше, коли існує чорне і біле. І я хотіла б, щоб ми залишались у такому стані, коли будемо бачити не лише чорне і біле, але й інші кольори.

Коли все це закінчиться, Романові обов’язково знадобиться допомога психотерапевта. Коли жертви приходять на терапію, потрібно багато часу, щоб вони могли прийняти свою жертовність. Коли ви усвідомлюєте, що ви жертва, заручник, був вимушений, тоді виникає багато складних емоцій – ненависть, гнів та інші, які потрібно стримувати. Особливо, коли ти в безпосередній близькості від людей, які тримають заручників.

Психіка так наполегливо працює, щоб знайти вихід, щоб ти зміг вижити поруч з ними, щоб не провокувати нових конфліктів. Навіть якусь симпатію починаєш відчувати до цих людей, особливо коли є гра в доброго і злого поліцейського. На те, щоб із цим працювати, знадобиться деякий час».

Що б сказала Роману Протасевичу

«Тримайся, Романе, є люди, які хвилюються за тебе і бажають тобі свободи якомога швидше. Живи і рятуй себе, як можеш. Це те, про що повинен знати кожен заручник, але це не завжди відбувається. Насправді, заручники гинуть, стаючи гарматним м’ясом. Не можна сказати, що все буде добре. Ми не знаємо. Але як би там не було, допомога прийде. Він повинен знати, що після того, як він вийде на волю, будуть люди, які піклуватимуться про нього і розумітимуть його, не засуджуватимуть. Це найголовніше».

Хто такий Роман Протасевич

23 травня 2021 року за особистим наказом Олександра Лукашенка в аеропорту Мінська був примусово приземлений літак Ryanair Афіни – Вільнюс. В результаті затримали журналіста та блогера Романа Протасевича, який перебував на борту літака, а також його дівчину.

Роману Протасевичу 26 років. Як журналіст кілька років співпрацював з білоруськими виданнями. Згодом він приєднався до телеграм-каналу Nexta, де був головним редактором. На момент затримання він працював у команді телеграм-каналу «Білорусь головного мозку».

Брав участь у протестах ще підлітком

Ім'я Романа Протасевича стало відомим під час мовчазних мітингів 2011 року. Тоді колишнього кандидата на президентську премію 16-річного Романа затримали. Пізніше він заявив, що мусив забрати документи з ліцею БНТУ, і з його батьками стався конфлікт із політичних мотивів. Як писали ЗМІ, батько Романа в той час був старшим викладачем кафедри ідеологічної роботи Військової академії.

Після участі в мовчазних мітингах Роман Протасевич приєднався до «Молодого фронту». Він також намагався взяти участь у виборчій кампанії до Молодіжної палати Мінської міської ради.

З активіста в журналіста

Після школи Роман вступив на факультет журналістики Білоруського державного університету, але, як повідомляло Єврорадіо, був виключений. Співпрацював з багатьма білоруськими виданнями. Єврорадіо було останнім із них перед виїздом за кордон.

Перебування на Донбасі

Олександр Лукашенко 26 травня заявив, що Протасевич воював на Донбасі. Сам журналіст у 2020 році в інтерв’ю розповів, що він перебував у зоні проведення АТО як журналіст, знімав відео, де був поранений.

Стипендіат премії імені Вацлава Гавела

У 2017–2018 роках Роман Протасевич отримував стипендію від Вацлава Гавела та проходив стажування на Радіо Свобода.

Просив притулку в Польщі ще до президентських виборів

Причиною стало затримання журналіста Володимира Чудянцова, з яким Протасевич дружив у Білорусі. Чудянцова затримали 22 листопада 2019 року дорогою до Польщі. Була інформація, що Чудянцов співпрацює з телеграм-каналом Nexta. На тлі цих подій Роман вирішив залишитися у Польщі.

Залишив Nexta, приєднався до каналу «Білорусь головного мозку»

У Польщі Роман Протасевич відкрито співпрацював з каналом Nexta. Наприкінці вересня 2020 року, в розпал протестів у Білорусі, Протасевич оголосив, що йде з каналу. У березні 2021 року він оголосив про приєднання до команди каналу «Білорусь головного мозку», яким раніше керував блогер Ігор Лосик.

Його батька позбавили військового звання

Ім’я батька Романа – підполковника запасу Дмитра Протасевича – з’явилося в списку силовиків, яких Лукашенко позбавив військових звань на тлі протестів у Білорусі. «Мій батько прослужив в армії 29 років і звільнився восени 2019 року, після чого працював в інкасації. Він не брав активної участі в протестах, його жодного разу не затримували, ні до чого не притягували», – сказав тоді Роман Протасевич. За його словами, батьки виїхали за ним до Польщі, коли він попросив там притулку.

Білорусь оголосила в міжнародний розшук

Протасевича, як і засновника Nexta Степана Путила, Білорусь оголосила в міжнародний розшук. Їх звинувачують в організації масових заворушень та «групових дій, які грубо порушують громадський порядок», а також у розпалюванні соціальної ворожнечі. Блогерів внесли до так званого «переліку терористів», офіційна назва – «Перелік організацій та фізичних осіб, причетних до терористичної діяльності».

  • Зображення 16x9

    Ганна Совсь

    Народилася у Мінську. Закінчила факультет журналістики Білоруського державного університету. Працювала в незалежній газеті «Народна воля» (1997–2000), а з 2000 року співпрацюю з Білоруською редакцією Радіо Свобода. Лауреат премії імені Алеся Адамовича Білоруського ПЕН-центру за серію репортажів з урочища Куропати під час будівництва кільцевої дороги там (2002). Переможниця конкурсу Представництва ООН в Білорусі за публікації проти насильства над жінками (1999). Учасниця, дописувачка, редакторка книг «Бібліотека свободи» «Дорога через Куропати», «Один день політв’язня», «Один день політв’язня. 2009–2011», «Життя після раку». Автор телепроєкту «Росія та я» – серії інтерв'ю з 12 експрезидентами пострадянських країн. Ведуча тижневої програми «Тільки для жінок», редакторка однойменної спільноти у Facebook. У 2019 році була визнана білоруською правозахисною спільнотою журналістом року.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG