Гостя вісімнадцятого епізоду – старший стрілець в 67-й окремій механізованій бригаді ЗСУ Анна Сорочинська, позивний «Афіна». Їй 23 роки, була добровольцем ООС, служила стрільцем 8-го окремого батальйону Української добровольчої армії «Аратта». Повернулася до Києва взимку 2019-го. Мобілізувалася одразу після повномасштабного вторгнення.
У подкасті «Свої серед своїх» Радіо Свобода спілкується із українцями та українками, які стали до лав Сил оборони України у російсько-українській війні.
Попередні випуски можна послухати тут.
На початку війни була школяркою
Коли розпочалася Революція гідності, Анна Сорочинська була школяркою. Вчилася у Вінниці, ходила на місцевий Майдан. Після того багато її старших друзів пішли на війну і дівчина замислилася, що війна швидко не закінчиться і вона сама рано чи пізно зробить так само.
Коли їй було 15, Анна поїхала по обміну у США, вивчила англійську, потім у Вінниці закінчила школу із золотою медаллю, вступила на бюджет у Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Однак навчання не тривало довго – через пів року забрала документи і пішла на війну.
Місце для служби обирала через знайомих та друзів. Стала стрільцем, хоча їй пропонували посаду медика. Відмовилася, бо вирішила, що це «не її».
«Були підрозділи, які не були готові взяти дівчину, а тим більше вісімнадцятирічну. В одному підрозділі були люди, які могли за мене поручитися, туди мене і взяли. Перша ротація була на маріупольському напрямку біля селища Водяне». – розповідає Анна.
Переклади про війну
До повномасштабного вторгнення Анна працювала менеджером, викладачем англійської у приватній школі. Була перекладачкою з англійської у видавництві «Пропала грамота». Найбільше спеціалізувалася на військовій та історичній тематиках. Перекладала про рейнджерів, іноземні легіони.
«Я з дитинства люблю історію, після школи відкрила для себе цікаві джерела, документальні фільми. Тому, коли з'явилася можливість долучитися до того, щоб такі книги перекладати, аби хтось так само, як я, прочитав і зацікавився і це українською мовою – я схопилася за таку можливість».
У тилу – трохи «не своя»
Після повномасштабного вторгнення Анна Сорочинська, як і її чоловік, який також мав бойовий досвід, мобілізувалася.
Відтоді вона завжди займає бойові посади – була помічником гранатометника, потім гранатометником. Зараз займається інформацією, яку передають щодо ворога, багато працює з картами.
Від 24 лютого Анна майже не бувала вдома. Минулого року приїздила в Київ і до батьків у Вінницю на кілька днів, цього року у травні мала офіційну шестиденну відпустку.
У тилу, каже, дратується, бо відчуває себе трохи «не своєю».
Водночас, дівчина з розумінням ставиться до чоловіків, які поки що не мобілізовані, але усвідомлюють, що їм може прийти повістка, і від неї не тікають.
У вісімнадцятому епізоді Анна Сорочинська розповіла про те:
- чи підтримували батьки, коли ходила після школи на Майдан;
- чому і як стала добровольцем у 2018-му;
- як війна змінила її вісімнадцятирічну;
- чи збіглися очікування та реальність під час перших ротацій;
- чи була криза повернення до цивільного життя;
- чому, опинившись на війні у 2022-му, пошкодувала, що не має вищої освіти;
- чому служить із чоловіком у різних підрозділах;
- у чому різниця між війною до 2022-го року і після;
- як використовує Twitter, щоб поширювати інформацію про військову топографію;
- чи стикалася з гендерними упередженнями під час служби;
- як ставиться до командирів, які принципово не беруть жінок;
- як змінилася мотивація за останні 16 місяців служби;
- що думає про людей, які уникають мобілізації;
- чи існують для неї два різні світи – військовий та цивільний.
Слухати подкаст можна на подкаст-платформах:
Електронна адреса проекту: uapodcast@rferl.org
