Корупція, суди, самоврядування, бізнес-клімат, культура, освіта, охорона здоров’я і ще безліч різних першочергових завдань країни поступаються пріоритетністю трьом напрямкам: армія, мова, віра. В цьому переконаний дописувач «Українського тижня» Юрій Макаров.
Стосовно армії особливих доказів не треба, бо це показали останні події на Південному Кавказі, зазначає автор. Мотивація, підготовка та новітнє оснащення війська роблять націю непереможною, додає він. Мова так само є вирішальним фактором виживання країни й держави, а от із вірою суттєво складніше, визнає дописувач.
«Без віри будь-яка спільнота приречена на розпад або занепад. Проте віра – надто абстрактна категорія, щоби стати частиною політичної програми». Тому автор статті уточнює, що йдеться про релігію, а враховуючи конкретні історичні обставини, про одну конкретну церкву – Православну церкву України.
«Сучасний українець, якщо він справді цікавиться своїм минулим і хоче його актуалізувати в сьогоденні, так чи так приречений мати перед собою цей ментальний орієнтир, навіть якщо він сам є свідомим атеїстом або агностиком», – наголошує дописувач.
Він нагадує, що тривалий час «єдиною православною церквою на території України було специфічне політико-релігійне утворення, а по суті філія комуністичних партійних органів та радянських спецслужб із центром у Москві».
За часів незалежності так звана «УПЦ» також почасти продовжувала виконувати завдання своїх імперських патронів, йдеться далі в статті. З огляду на це, пише автор далі, зусилля держави з відновлення Київського престолу, відродження Православної церкви України, а по тому її всебічна підтримка не є ані порушенням Конституції, ані зловживанням. «Це – обов’язок кожної нової влади, незалежно від індивідуальних стосунків із релігією того чи іншого лідера або чиновника. Збереження церкви – це збереження ідентичності, це збереження України». На цьому наголошується в статті «Церква плюс армія та флот».
Російська православна церква – один з важелів Кремля у гібридній війні проти України, відтак, як наголошує дописувач «Українського тижня» Ростислав Павленко, допомога українським православним у постанні об’єднаної церкви, визнання світовим православ’ям і надання їй незалежності (автокефалії) – це справа не лише духовного розвитку, а й національної безпеки.
Якщо не чинити штучних перепон, процес об’єднання церков триватиме невідворотно, розвіюючи міфи, які поширюють прибічники «російського православ’я», переконує дописувач. Він нагадує, що спочатку були спростовані прогнози про те, що «томос не дадуть». Потім – про те, що він начебто якийсь «не такий», як у інших церков. Проте, як наголошує автор, томос писався на основі грамот, подібних до тих, які були видані іншим церквам, і з урахуванням практики їхнього життя. А найголовніше – томос прямо і однозначно визначає ПЦУ як незалежну самостійну церкву, додає Павленко.
«Об’єднанню українських православних не заважає жодна об’єктивна обставина. Якщо цьому не перешкоджатимуть – ані ззовні, з Росії, ані зсередини, – це зрештою станеться», – автор наголошує в статті «Два роки викликів і зростання».
В цьому ж числі «Український тиждень» друкує інтерв'ю з митрополитом Київським і всієї України Епіфанієм. В матеріалі «Ми не хочемо особливих умов і не прагнемо бути державною церквою» предстоятель ПЦУ зазначає, що «центральна влада нам не заважає, і це вже дуже добре… Рівне ставлення цілковито нас влаштовує, хоча питання національної безпеки у випадку релігійного впливу країни-агресора все одно залишається. І як показує ситуація в Криму й на Донбасі, це далеко не другорядне питання».
Свою президентську п’ятирічку Володимир Зеленський має шанс завершити значно швидше, пише «Український тиждень». Але це аж ніяк не означає, що Зеленський вирішить піти сам, бо йому раптом набридне грати роль президента. Як переконує дописувач тижневика Роман Малко, саме Зеленський винен у всіх тих катаклізмах, які нині переживає Україна.
«Він і його ставленики зуміли провалити роботу на всіх важливих ділянках і не лише знівелювали попередні досягнення, а й відверто напаскудили, довівши державну систему до межі краху», – наголошує автор.
Він стверджує, що «нинішня ситуація в Україні ідеальна для активізації всіляких пройдисвітів, корупціонерів і реваншистів. І вони не могли нею не скористатись». Дописувач не сумнівається, що її залюбки використають і в Кремлі. Адже «там уже давно працюють над проблемою відновлення втрачених позицій і повернення Україні статусу своєї колонії». Докладніше йдеться в статті «Небезпечне пришвидшення».
Президент Володимир Зеленський, виступаючи у парламенті 20 жовтня 2020 року, заявив, що Україна пройшла перший етап карантинних обмежень із мінімальними втратами.
«Ми витримали перший етап та пройшли його з мінімальними втратами. Так, є прогнозоване скорочення економіки та ВВП, але воно торкнулося всіх країн світу. І, порівняно з багатьма європейськими країнами, наше падіння менше», – сказав Зеленський.
За словами президента, менш ніж за рік малий і середній бізнес отримали понад 10 мільярдів гривень.
«Дзеркало тижня» стверджує, що в держфінансах настала глибока криза, часу, бодай щось виправити, практично не залишилося.
Редакторка відділу економіки тижневика Юлія Самаєва переконує, що виконання держбюджету провалено. Україні уже не вистачає грошей навіть для фінансування «захищених» видатків, тобто на порозі проблеми з виплатами зарплат і соцдопомоги, попереджає авторка.
«За умов скорочення економіки не допомагають навіть стахановські темпи, якими податкова наповнює бюджет. Уся надія, як завжди, на позики. Але охочих давати нам у борг небагато», – пише авторка. І додає: «Ми точно залишимося без підтримки зовнішніх кредиторів до кінця року, якщо не будемо діяти швидко та правильно. А нинішня влада вміє тільки повільно й неправильно», – наголошує Самаєва.
Звичайно, Офіс президента переконує, що Україна виконала всі «маяки» МВФ, і вважає, що телефонна розмова Володимира Зеленського та директора-розпорядника МВФ Крісталіни Георгієвої – це прорив у переговорах, а призначення Оксани Маркарової послом України в США замінить реальні реформи. «Де в такому разі гроші, панове? Де два транші від МВФ, позики від ЄС та Світового банку?» – запитує дописувачка.
Вона переконана, що вони забуксували через кризу в судовій системі, відкат антикорупційної реформи, олігархізацію економіки замість деолігархізації, недолуге бюджетне планування, політичну кризу та відсутність хоча б спроб усі ці проблеми вирішити. Заголовок публікації – «Шапіто-шоу».
Безвізовому режиму України з Європейським союзом нічого не загрожує, заявив президент України Володимир Зеленський у своєму посланні до Верховної Ради 20 жовтня. «Усі передумови для промислового безвізу, угоди про спільний авіаційний простір з ЄС, поглиблення інтеграції українських ринків з європейськими, а ще – чіткий меседж: безвізовому режиму України з Європою нічого не загрожує. Хто б там що не казав. Це стосується співпраці з Міжнародним валютним фондом, яку ми продовжуємо. Так само, як і зі Світовим банком, так само, як і з ЄБРР», – заявив Зеленський.
«Інвестори ставлять трійку. Понад 100 топ-менеджерів іноземних компаній оцінили зусилля команди Зеленського з модернізації України». У статті під таким заголовком «Новое время» інформує, що Україна, на думку головних менеджерів найбільших іноземних компаній, стрімко втрачає свою інвестиційну привабливість, яка вже знизилася до рівня 2015 року.
Свіже опитування, яке провели Європейська бізнес асоціація, інвесткомпанія Dragon Capital і Центр економічної стратегії, засвідчило: 47,9% інвесторів вважають, що привабливість України падає.
А це означає, що вони, розглядаючи потенційні угоди з українськими активами, все більше орієнтуються на інші країни – як сусідні, так і далекі від України, але які вміють вселити впевненість, що надійно стоять на шляху реформ, йдеться в статті.
«Інвесторам все менше подобається те, що відбувається в Україні. Вони не розуміють, чому прозахідні реформатори позбавляються держпосад, чому зростає рейтинг партії «ОПЗЖ», чому Зеленський так довго зволікав із судовою реформою, що зрештою призвело до конституційної кризи», – наголошує видання.
У 2020-му вперше інвестори назвали головною причиною своєї незадоволеності ситуацією в Україні суди. Хоча останні п’ять років їх найбільше лякала корупція, яка зараз посіла друге місце серед причин інвестиційної стурбованості, йдеться у статті далі.
«Українські суди, зокрема ОАСК, Печерський суд, Конституційний суд, виносять останнім часом такі рішення, що іноземні інвестори не встигають дивуватися», – підкреслює Томаш Фіала, генеральний директор інвесткомпанії Dragon Capital.
В Офісі президента України повідомили, що 20 листопада Володимир Зеленський провів телефонну розмову з головою Венеційської комісії Джанні Букіккіо щодо пошуку збалансованого рішення для розв’язання пов’язаної із Конституційним судом кризи.
У Верховній Раді створили групу з врегулювання конституційної кризи, яка вже провела перше засідання.
