Найвідвертішу оцінку того, як триває військовий наступ Росії на східному Донбасі України, надала людина, яка має доступ до таких знань.
«Загальний висновок, на жаль, безрадісний», – написав Ігор Гіркін, відомий російський військовий командир і колишній розвідник, який відіграв важливу роль під час першої війни на Донбасі в 2014 році.
«У найкращому випадку противник буде повільно «витіснятися» з Донбасу з великими втратами (звісно, для обох сторін) протягом багатьох тижнів, а може й місяців, – написав він 28 квітня у своєму телеграм-каналі. – Загалом противник обороняється грамотно, запекло, контролює ситуацію та свої війська».
За два тижні до того відомий ветеран російського спецназу надав ще жорсткішу оцінку. Він прямо звернувся до президента Росії Володимира Путіна у відео: «Володимире Володимировичу, ми воюємо чи просто мастурбуємо?».
Російські командири та політичні лідери зазнали значних невдач у перші тижні вторгнення в Україну, не змогли захопити Київ та інші великі міста, зазнали великих втрат, тому перелаштувались й перекинули майже всі свої підрозділи на схід для наступу на Донбасі.
Частини двох областей Донбасу – Донецької та Луганської – з 2014 року перебувають під контролем підтримуваних Росією бойовиків. За кілька днів до вторгнення 24 лютого Путін заявив, що Росія визнає ці частини незалежними.
Президент України Володимир Зеленський 18 квітня заявив про початок нового наступу Росії.
Через день міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров сказав, що метою Москви є «повне звільнення» двох регіонів.
Тож як просуваються справи? Зважаючи на все, повільніше, ніж очікувалося. Чому? Це вже більш складне питання.
«Не можна однозначно ствердити, що сповільнений наступ не дасть результатів», – сказав Конрад Музика, аналітик з питань оборони та директор польської компанії Rochan Consulting.
«Мої джерела в Україні дуже стурбовані російськими можливостями навколо Ізюма», – сказав він про стратегічне місто, розташоване на сході України. Музика додав, що «поки що рано говорити» про те, що наступ на Донбасі послаб.
Загалом невдачі російських військових здивували багатьох експертів, які передбачали, що більші й краще оснащені ЗС Росії швидко захоплять основні об’єкти, як-от Київ та портові міста, як Маріуполь.
Натомість завзяті захисники України завдали російським військам надзвичайно високих втрат та серйозних збитків російському озброєнню й техніці. Це переважно стало можливим більшості масовим поставкам зброї із Заходу.
Росія не оприлюднювала дані про втрати з 25 березня, коли заявила, що загинув 1351 її солдат. Проте, за західними оцінками, російські втрати становлять понад 15 тисяч, а українська влада стверджує, що російські втрати перевищують 20 тисяч. Обидва ці показники є більшими, ніж кількість загиблих радянських військових у 1980-х роках під час майже 10-річної війни в Афганістані.
«Росія має труднощі з темпами своїх операцій, це очевидно, бо вони зазнали великих втрат, їхня тактика виявилася невдалою, вона зіштовхнулась з більш рішучою обороною, – сказав Костас Тігкос, експерт з питань російських військових з Janes Group в Лондоні. – Повільне просування на Донбасі – це не те, чого вони хотіли».
Поразка чи просто повільне просування ?
За словами американців та британців, наступ прогресує, хоча й дуже повільно.
«За нашою оцінкою, російські сили рухаються повільно й нерівномірно. Щиро кажучи, ми б описали це як поступовий прогрес на Донбасі, — сказав 29 квітня один із представників оборони США. – На Донбасі все ще є багато змін, якщо відверто, кожна зі сторін то здобуває, то втрачає території. Тому картина на Донбасі не надто змінилась».
«Немічний» – так інший високопоставлений чиновник оборони США описав наступ Росії 2 травня.
«Росія все ще стикається зі значними проблемами. Вона була змушена об’єднати і передислокувати виснажені в нерівному бою підрозділи, які невдало наступали на північному сході України, – заявило 2 травня Міністерство оборони Великої Британії. – Багато з цих підрозділів, ймовірно, страждають через ослаблений моральний дух».
Західні урядовці протягом тижнів вказували на занепад морального духу і дисципліни як на основний чинник неефективності російських військових. Також причиною цього вважають те, що надзвичайно велика кількість генералів відправляється на передові позиції, де зазнає атаки з боку українських військ.
Спостерігачі уважно слідкували за затишшям бойових дій на північ від Києва, оскільки російські війська відступили та почали переміщення на схід, згідно з наказом Путіна про зміну пріоритетів. Путін також вперше призначив єдиного командувача для керування наступом. Ним став генерал армії Олександр Дворніков.
Однак відтоді російські війська досягли лише обмежених успіхів, наприклад, навколо Ізюма. Звіти свідчать, що українські війська повернули інші території в Харківській області, хоча незрозуміло, чи це сталося лише через відхід російських військ. Згідно з іншими звітами розвідки, російські командири вичікували момент для подвійного охоплення з півдня та півночі, щоб спробувати оточити українські сили на Донбасі.
Цього не сталося. У всякому разі, поки що.
«Вони не все відразу роблять, – сказав Музика. – Це наштовхує мене на думку, що вони намагаються здійснити дозовану атаку, не проводити жодних суттєвих операцій з цими підрозділами, а, скоріше, використати їх один за одним».
Війна в Україні: ракети вдарили по Львову, наступ Росії на Сході затягується (фотосвідчення)
Отже, наступ незграбний чи просто повільний?
Йохан Норберг, старший військовий аналітик Шведського агентства оборонних досліджень, дослідницької організації, що фінансується урядом, сказав, що ці два терміни не є обопільно несумісними.
«Вже втрачена значна більшість російської сили – за два місяці вони зазнали досить серйозних втрат у війську та в обладнанні, – сказав Норберг Радіо Свобода. – У них не залишається вибору, крім як робити це більш повільно та послідовно».
«Вони затягують це не заради розваги», – сказав він.
Питання про те, як розгортається наступ, стало руба цими вихідними після візиту вищого військового офіцера Росії генерала Валерія Герасимова до прифронтового міста Ізюм, що розташоване на північний захід від Донбасу.
Аналітики кажуть, що в майже будь-якій війні незвичним є те, що старший командир або генерал перебуває на суперечній лінії фронту. Це ще більш незвично, якщо врахувати, що під час війни в Україні було вбито щонайменше сім російських генералів.
Радник голови Офісу президента України Олексій Арестович повідомив, що 30 квітня, коли українські війська з ракетно-артилерійського обстрілу вразили командний пункт поблизу Ізюма, загинули кілька високопоставлених російських офіцерів та, ймовірно, десятки інших військових.
Українські війська також стверджували, що відбили там російську атаку.
Повідомляється, що Герасимов, який є головою Генерального штабу Збройних сил Росії, також був присутній на посту 30 квітня, хоча покинув його до початку атаки ЗСУ. Арсен Аваков, колишній міністр внутрішніх справ України, стверджував, що Герасимов отримав легке уламкове поранення. У Міністерстві внутрішніх справ України підтвердили, що Герасимов справді був під Ізюмом, але немає підтвердження, що його було поранено.
«Можливо, Герасимов намагався з’ясувати, чому наступ Росії значною мірою зупинився на ізюмській осі і чи варто продовжувати вкладати кошти в посилення їхнього наступального угруповання на цій ділянці замість того, щоб перекинути сили на Донецьк», – йдеться у звіті від 1 травня вашингтонського аналітичного центру Institute for the Study of War.
За словами Норберга, візит Герасимова може свідчити не так про проблеми з керівництвом і дисципліною, як просто про те, що Герасимов не довіряє надто втішним повідомленням командирів фронту і хоче на власні очі побачити, що відбувається.
«Бажання побачити на власні очі, відчути запах війни – дуже військовий інстинкт, – сказав він. – Я думаю, що він більше хоче побачити, що воно таке насправді».
Покажи, на що здатен
Майкл Кофман, військовий аналітик Центру військово-морських аналізів в Арлінгтоні, штат Вірджинія, зазначив, що російські командири «склеюють» підрозділи на Донбасі, деякі з яких були сильно пошкоджені у попередніх боях під Києвом.
«На мій погляд, їхні шанси здобути успіх на Донбасі дуже невизначені, дуже умовні, – сказав Кофман у подкасті на сайті War On The Rocks.
Кофман припустив ще одну причину, чому російські командири просувалися більш повільно і послідовно.
«Здебільшого вони хочуть показати, на що здатні, тому що правда полягає в тому, що після цього наступу російське військо втратить свою силу, якщо говорити про їхній потенціал для майбутніх наступів, – сказав він. – Проте цей наступ розгортається… у них немає можливості для ще одного великого наступу в Україні».
Донбас: позиції ЗСУ (фотогалерея)
Стосовно більш масштабних системних питань Норберг сказав, що Росія наближається до вирішального моменту у війні: ухвалення рішення про те, чи залучати більше солдатів до бою, що може спричинити оголошення загальної мобілізації.
«Це туман війни тощо. Але я думаю, що в російських Збройних силах менше солдатів, ніж ми знали, – сказав Норберг. – Якби довоєнні цифри були правдивими, якби у них було більше солдатів, вони б додали їх зараз».
«Однак росіяни цього не зробили, у них немає сили зробити рішучий крок проти українців, – сказав він. – Росія не має звичайних Збройних сил, щоб зробити визначний крок».
Експерти кажуть, що для залучення нового потоку солдатів Путін потенційно вимагатиме оголошення всеохопної війни Україні. Такі дії можуть окреслити боротьбу Росії як таку, що ведеться проти НАТО, а загальна мобілізація може спричинити потужну ескалацію.
«Протягом наступного тижня чи двох більшого переміщення військ або нових військ не може бути, враховуючи лише наявні війська, – сказав Тігкос Радіо Свобода. – Навряд чи буде посилення операцій просто тому, що не їм вистачає військ, щоб прикрити весь фронт».
Тим часом речник російського президента Дмитро Пєсков заперечує, що Володимир Путін має намір «оголосити війну» Україні 9 травня.
В українському ж Міноборони вважають, що російські військові можуть вдатися до провокацій чи активізувати обстріли по Україні у зв’язку зі святкуванням у Росії Дня перемоги 9 травня.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
