Білоруська служба Радіо Свобода проаналізувала, в які періоди і чому погіршились відносини між владою Білорусі і України.
Відносини між сусідніми Білоруссю й Україною після відновлення незалежності ніколи не визначались стабільністю, хоча на всіх зустрічах Олександр Лукашенко казав кожному президентові України: «У нас ніколи не було проблем і ніколи не буде. Ми завжди були разом і підставляли одне одному плече у важкі часи».
Один у Білорусі, п’ять в Україні
За час, коли Лукашенко очолює Білорусь, в Україні змінилося п’ять президентів – другого президента України Леоніда Кучму обрали в Україні того ж дня, що і Лукашенка в Білорусі, 10 липня 1994 року.
І весь цей час періодично виникали охолодження в політичних відносинах. Спочатку Білорусь понад 10 років затягувала процес ратифікації угоди про державний кордон. Його підписали 1997 року, того ж року його ратифікував український парламент, а білоруський – тільки 2010-го.
На паузу ставилися відносини в найбільш переломні для України моменти – після Помаранчевої революції 2004–2005 років і Революції гідності 2013–2014 років. Обидві призвели до зміни влади, і обидва президенти – і Віктор Ющенко, і Петро Порошенко – ледь не в перші дні після перемоги на виборах заявляли про намір демократизувати Білорусь, що, звичайно, не дуже подобалось незмінному Лукашенкові.
Віктор Янукович на другому році свого президентства (у 2011-му) відкликав запрошення, яке спочатку надіслав було Олександрові Лукашенку для участі в міжнародній конференції донорів із нагоди 25-х роковин Чорнобильської катастрофи. Тогочасний керівник Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу попередив українську владу про неможливість його візиту в разі присутності на заході гостя з Білорусі. Як результат, Лукашенко, у свою чергу, відмовився приїхати в Україну і 26 квітня, на традиційну тоді зустріч трьох президентів – Білорусі, Росії й України.
Із Володимиром Зеленським відносини так і не встигли розвинутися. Була лише одна двостороння зустріч, а наступну перенесли – Україна не визнала результатів президентських виборів у Білорусі.
Рекорди в минулому
Незважаючи на різну «погоду» в політичних відносинах, країни-сусідки продовжували торгувати, хоча періодично обмінювалися обмеженнями, під які потрапляли білоруські сірники, лампочки, ДВП, м’ясо-молочна продукція і українські пиво, металеві вироби й інша продукція.
2012 року, коли президентом України був Віктор Янукович, країни досягли рекордного товарообігу – 7,5 мільярда доларів (1997 року було 1,4 мільярда). При цьому з 2008 року Білорусь почала заробляти на торгівлі з Україною – вона постачає на український ринок більше, ніж купує в Україні, тому торговельний баланс складається на користь Білорусі.
Торік двостороння торгівля скоротилася майже на чверть порівняно з 2019 роком – до 4,5 мільярда доларів, у першу чергу через коронавірусну пандемію. Але Україна втратила більше, ніж Білорусь.
Тенденція до скорочення обсягів торгівлі триває і цього року. У січні – березні 2021 року українські поставки до Білорусі склали 305,8 мільйона доларів, що на 13,4% менше, ніж за аналогічний період минулого року. Білоруські поставки в Україну зросли на 23,1%, до 863,6 мільйона доларів.
Форум регіонів скасували
Форум регіонів Білорусі й України розглядали як один із інструментів активізації економічних і ділових контактів.
Про таку форму співпраці Олександр Лукашенко і Петро Порошенко домовились у 2017 році. Форуми мали проводитись по черзі на білоруській і українській території. Але відбулися вони лише двічі – 2018 року в Гомелі з участю Петра Порошенка і 2019-го в Житомирі з участю Володимира Зеленського.
2020 року форум мав відбутися в Гродні, і саме тоді планувався перший офіційний візит нового українського президента до Білорусі. Але Володимир Зеленський скасував його після жорстокого розгону в Білорусі акцій протесту проти фальсифікації результатів президентських виборів і невизнання їх.
Навряд чи й цього року відбудеться третій форум.
Перший «дзвіночок» для білоруської техніки
Український ринок для білоруських виробників пасажирської, вантажної і спеціальної техніки був чи не найбільшим серед близьких сусідів.
Завдяки державній програмі, затвердженій українським урядом для заміни громадського транспорту, до фінансування якої були залучені і кредити двох європейських банків, географія білоруських автобусів і тролейбусів швидко розширилася з заходу на схід і з півночі на південь в Україні. Дилери білоруської техніки перемагали на більшості тендерів. З’явилися в Україні і збиральні виробництва білоруських тролейбусів, комунальної і сільськогосподарської техніки.
Перший «дзвіночок» пролунав у Львові цього квітня, коли мер міста Андрій Садовий заявив про намір провести новий тендер для визначення іншого постачальника автобусів, які міська влада купує за гроші Європейського інвестиційного банку. Наприкінці 2020 року його виграв Мінський автомобільний завод, який, згідно з умовами конкурсу, повинен був поставити 100 автобусів. Після виборів у Білорусі влада Львова не захотіла таким чином «фінансувати режим».
Тепер під загрозою ще один тендер, у Миколаєві. Оголошення результатів конкурсу вартістю в 4,5 мільйонів євро, в якому брав участь білоруський завод МАЗ і нібито пропонував найкращі варіанти поставок, перенесли на середину травня. Як повідомили Радіо Свобода в комунальному підприємстві «Миколаївпастранс», результати не оголосили досі, хоча чекають із дня на день.
У вантажному транспорті Мінський автомобільний завод загалом утримує третину українського ринку, випереджаючи світові марки Mercedes-Benz, MAN, Scania, Ford Trucks, Volvo Trucks і український КрАЗ.
У квітні Україна несподівано запровадила обмеження на білоруські вантажні, пасажирські і спеціальні транспортні засоби у вигляді 35-відсоткового мита від вартості поставки. Таке рішення було ухвалене без антидемпінгового розслідування у відповідь на запровадження Білоруссю утилізаційного збору на поставки колісних транспортних засобів із України і обмеження можливостей українським компаніям для участі в державних закупівлях Білорусі.
Щоправда, цього мита Україна поки що не застосовує – Окружний адміністративний суд Києва за позовом українського підприємства з іноземними інвестиціями «Торговий дім МАЗ-Україна» тимчасово припинив дію рішення Міжвідомчої комісії України з питань міжнародної торгівлі до кінця розгляду справи в суді.
За українською статистикою, з початку 2021 року Білорусь збільшила на 46,5% поставки техніки в Україну, до 55,79 мільйона доларів. За кількістю ця продукція посідає друге місце в структурі білоруської торгівлі.
Закрите небо
Імовірно, що Україна ще довго могла б зберігати статус-кво в торгівлі з Білоруссю, якби у травні білоруська влада не пішла на безпрецедентні заходи для посадки в Мінську літака компанії Ryanair і затримання журналіста і блогера Романа Протасевича.
Однією з перших у Європі Україна спочатку скасувала пряме авіасполучення з Білоруссю, а потім і можливість використання білоруськими літаками українського неба при польотах в інші країни.
Щотижня між Україною і Білоруссю здійснювалося 80 прямих рейсів.
Український уряд очікує, що втрати вдасться компенсувати за рахунок вимушеної переорієнтації іноземних авіакомпаній на польоти через українське небо в південному напрямку. Для авіакомпаній, які здійснюють рейси в північному напрямку (Північна Європа), витрати збільшаться через необхідність облітати територію Білорусі.
Обмеження у відповідь
На закриття українського неба білоруська влада відреагувала моментально. Під режим індивідуального ліцензування в Білорусі потрапили українські кондитерські вироби, шоколад, соки, пиво, ДСП і ДВП, шпалери, туалетний папір і упаковка, цегла, скляні ампули, сільськогосподарська техніка для сіяння, пральні машини і меблі.
Не критична для Білорусі, ця продукція має невелику частку і в структурі української торгівлі на білоруському ринку: найбільшу (4%) мають папір, упаковка і техніка, дерев’яні вироби (2%), все інше – до 1%. Найчастіше їх постачають малі підприємства, яким тепер доведеться шукати інші ринки для збуту своєї продукції.
При цьому Білорусь не обмежує постачання з України критичної для себе продукції – металу, а також відходів харчової промисловості, які білоруські підприємства використовують для виробництва кормів для тварин. У загальній структурі української торгівлі на білоруському ринку ці різновиди продукції займають відповідно 10 і 13,4%.
Білоруська торгівля критично залежить від поставок в Україну нафтопродуктів. Їхня частка становить 59,2%. Тому скорочення поставок нафти з Росії у зв’язку з американськими санкціями змушує Білорусь скорочувати й поставки нафтопродуктів в Україну. Поки що скорочення торкнулися тільки одного різновиду автомобільного пального. Щоб компенсувати майбутні втрати, Білорусь у січні – березні 2021 року на 39,1% збільшила поставки нафтопродуктів в Україну.
Заборона на електроенергію
26 травня Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України, заборонила постачання на український ринок електроенергії з Білорусі.
Білорусь протягом січня – березня 2021 року збільшила постачання електроенергії в Україну в 3,8 раза, до 503,5 мільйонів кіловат-годин, порівняно з аналогічним періодом минулого року. Але вже в лютому – березні обсяги постачання білоруської електроенергії почали зменшуватися. Потреба в білоруській електроенергії з кінця 2020 року до весни 2021-го була зумовлена кризою у вугільному секторі, що могло призвести до розбалансування енергетичної системи України і до проблем із опаленням житлово-комунального сектору.
Нові обмеження для білоруської електроенергії так само тимчасові. Вони будуть діяти до 1 жовтня, щоб мати змогу маневрувати в разі необхідності з початком нового опалювального сезону.
Мінський майданчик під сумнівом
Мінський майданчик для врегулювання ситуації на сході України був таким же важливим для Білорусі, як і для самої України. За його допомогою офіційний Мінськ фактично повернувся в геополітику, з якої був виключений після сфальсифікованих виборів і придушення протестів у грудні 2010 року.
Тепер в Україні заявляють про намір відмовитися від послуг Мінська після закінчення карантинних заходів. Поки що всі переговори відбуваються онлайн, без прибуття учасників переговорів до білоруської столиці.
Чи будуть персональні санкції?
Від початку білоруської кризи Україна неодноразово заявляла про намір долучитися до персональних санкцій, запроваджених Європейським союзом проти білоруських чиновників, причетних до фальсифікації результатів виборів і до катувань учасників акцій протесту.
Але далі від заяв керівництво України не просунулося. Як стало відомо Радіо Свобода, урядовий комітет тільки 6 травня попередньо розглянув проєкт рішення з цього приводу, підготований Міністерством закордонних справ України. Того дня в Києві з візитом перебував державний секретар США Ентоні Блінкен.
Радіо Свобода звернулося до Міністерства закордонних справ України з запитом про конкретизацію особистих санкцій проти громадян Білорусі, але відповіді не так і не отримало.
Відповідно до процедури, рішення про запровадження санкцій на підставі пропозицій уряду і МЗС ухвалює Рада національної безпеки і оборони України. Останнє її засідання відбулося 14 травня. Тоді під санкції потрапили троє білоруських «злодіїв у законі», а два підприємства вийшли з-під обмежень.
