Чому президент Чехії Мілош Земан змінив свою риторику щодо України та РФ після повномасштабного вторгнення Росії? Чи й досі вважає окупований Крим «завершеною справою»? Що думає про запроваджені країнами Заходу санкції проти РФ? І як Чехія наразі допомагає Україні?
Про це та інше президент Чехії Мілош Земан розповів в ексклюзивному інтерв’ю Радіо Свобода.
– Ваша оцінка України змінилася. Чому це сталося? Чи не вважаєте ви помилкою проросійську політику, за яку вас критикували до вторгнення Росії в Україну?
З російським нападом на Україну настала принципово нова ситуація. Мова про агресію проти суверенної держави
– Я про це говорив уже кілька разів. З російським нападом на Україну настала принципово нова ситуація, на основі якої я реагую. Ця ситуація зрозуміла: мова про агресію проти суверенної держави.
Що стосується тієї «хибної проросійської політики»: ми повинні усвідомити одне: перед нападом на Україну з Росією просто велись розмови, з нею провадилась торгівля, коротко говорячи, до неї ставились як до нормальної країни. Це цілком природньо і робили так всі важливі європейські та світові державні службовці. Що іншого ми мали б робити з найбільшою країною світу?
До того ж, я завжди намагався втілювати економічну дипломатію, тому що гадаю, що Чеська Республіка як відкрита, експортна економіка має добрі відносини з усіма визначними країнами світу. Звичайно, що це не стосується тільки Росії. Це стосувалось Китаю, а також, скажімо, Ізраїлю, я міг би продовжити перелік інших країн. І в цьому я не бачу нічого поганого.
Напад на Україну був для багатьох людей в Росії і поза нею холодним душем, і я є одним з них
Однак ситуація принципово змінилась в мить російської агресії на Україну, а коли зміниться ситуація, зміниться і ваш погляд.
Не робімо вигляду, прошу, що кожний, хто раніше не висловлювався про Путіна як про злочинця, був цілком поза образом, чи що кожний, хто намагався з ним нормально спілкуватись, підтримував всі його кроки. Напад на Україну був для багатьох людей в Росії і поза нею холодним душем, і я є одним з них.
«Зупинити Путіна. Зупинити війну»: тисячі українців вийшли на марш в центрі Праги
– Що, на вашу думку, потрібно зробити, щоб щонайшвидше закінчилась російсько-українська війна?
Потрібно російському керівництву дати зрозуміти, що подібні дії є неприйнятними
– Насамперед потрібно російському керівництву дати зрозуміти, що подібні дії є неприйнятними. Агресії в Європі в 21-му столітті справді немає місця. Нам далі потрібно залишатись разом. Тільки зрозуміла і спільна позиція може бути продуктивною.
Далі, звичайно, необхідно продовжувати підтримувати Україну – матеріально і політично. Як відомо, Чеська Республіка належить до найкращих союзників України і тих, хто її найбільше підтримує. У цьому в нас широке політичне порозуміння, що є дуже важливим.
Необхідно продовжувати підтримувати Україну – матеріально і політично
Історична паралель про те, що «біля Києва йде боротьба за Прагу», яка у відповідності до нещасливих подій в Україні сьогодні часто повторюється, є хоча й дещо заношена і з неї сталась порожня фраза, але без зайвого пафосу й надалі є чинним те, що війна в Україні є зрештою справді війною проти всього Заходу і західної демократії. Це є війна проти світового порядку, яким ми його знаємо, і це нас торкається.
А що справді поведе до найшвидшого кінця війни, я, направду, не знаю. Боюсь, що найбільш правдоподібним сценарієм зараз видається так звана війна на виснаження.
Війна в Україні є зрештою справді війною проти всього Заходу і західної демократії
Одним із логічних виходів з цієї ситуації могло б бути те, що збройні зіткнення з часом замінять дипломатичними переговорами. Умовою однак є припинення боїв і прямі переговори між президентами обидвох країн. Однак здається, що в цю мить до дипломатичного миру все ще досить далеко. Обидві сторони декларують абсолютні цілі, яких однак за доступною інформацією вони не здатні досягнути.
– Чи достатньо потужні санкції ЄС, які вже запровадили проти Росії за агресію проти України? Чого ще не вистачає в плані санкцій і допомоги Києву?
Санкції проти Росії є рішучими і безпрецедентними
– Санкції проти Росії є рішучими і безпрецедентними. Проти РФ запровадили більш ніж 6 тисяч найрізноманітніших санкцій, і ступінь єдності вражає. Однак потрібно усвідомити, що санкції реалізували (і російську агресію в Україні чітко засудили) країни, які хоча й представляють 70 відсотків світового ВВП, але тільки 30 відсотків світової популяції. До того ж, після початкового шоку вдалось відносно стабілізувати рубль, і країна має від початку завдяки продажу газу і нафти, який триває, безперервні фінансові резерви на продовження війни.
Я ніколи не був прихильником економічних санкцій. Однак у цьому випадку мова йде про один з дієвих інструментів
Знаєте, я ніколи не був прихильником економічних санкцій. Однак у цьому випадку мова йде про один з дієвих інструментів, який ми як Європейський союз маємо. І на російську економіку вони мають вплив, про що свідчить багато економічних показників.
Але не йдеться тільки про санкції проти Росії. Ми мали б поруч з економічними і фінансовими заходами й надалі продовжувати діяти у відкритті європейського ринку Україні, само собою – і vice-versa (з латинської – навпаки – ред.). Оскільки усвідомлюю, в який тяжкий і трагічний час ми нині живемо. Гадаю, що усунення бар’єрів і лібералізація в торговельній ділянці можуть бути, з довготривалого погляду, вигідними для обох сторін – України і Європи.
– На думку президента Володимира Зеленського, перемогу Україні може забезпечити додаткова зброя. Чи ви поділяєте цей погляд на умову щодо перемоги України у війні?
Коли йдеться про допомогу у формі постачання Україні зброї, Чехія належить до найактивніших. Україні ми передали вже матеріалу вартістю більш ніж 3 мільярди чеських корон
– Звичайно, без зброї не можна воювати проти агресора. Напевно, ваші слухачі і читачі звернули увагу, що коли йдеться про допомогу у формі постачання Україні зброї, Чехія належить до найактивніших. Україні ми передали вже матеріалу вартістю більш ніж 3 мільярди чеських корон. Також ви, мабуть, зауважили, що стосовно принципового підходу до України ми маємо з прем’єром (голова уряду Чехії – Петр Фіала – ред.) і його урядом абсолютне порозуміння, що особливо важливо у хвилини кризи.
З іншого боку, я усвідомлюю, що постачання деякої зброї і військового матеріалу не є для країн НАТО прийнятне. Сполучені Штати, наприклад, постійно відмовляються надсилати зброю, якою було б можна атакувати Росію, зараз востаннє, наприклад, це реактивні системи залпового вогню чи бойові літаки. Звичайно, я розумію й цю логіку. Тож підсумовую: гадаю, що зброя для України – конче необхідна, так, але конче необхідна з долею здорового глузду.
– Чому ви вважаєте, що 40-мільйонна України не повинна вступати до НАТО, а залишатись нейтральною державою?
– Наскільки я знаю, ні чільні українські представники зараз реально і фактично не добиваються вступу до НАТО, тому це запитання вважаю, в крайньому разі зараз, за безпредметне. Говорячи на загал, зрозуміло, що кожне розширення НАТО відбувається в певних геополітичних взаємозв’язках, які потрібно тверезо і до глибини взяти до уваги. Ми маємо думати в ширшому контексті і з довготривалою перспективою.
Запитання щодо подальшого військового статусу України є, чи було, якщо в мене вірна інформація, однією із головних тем дипломатичних переговорів між українською й російською сторонами. Відтак гадаю, що ми ще про неї почуємо.
– Чи ви й далі вважаєте окупований Крим «завершеною справою»?
Я ніколи не ставив під сумнів, що Росія окупувала Крим всупереч міжнародному праву
– Знаю, на що ви націлені. Мушу разом з тим трохи захиститись. Коли я Крим означив за «fait accompli», я це сказав в певну мить і для певної публіки. Я ніколи не ставив під сумнів, що Росія окупувала Крим всупереч міжнародному праву, і що це було і є недобре.
Єдине, що я тоді, у 2017 році, в Страсбурзі зробив, було те, що я назвав того прославленого «слона в кімнаті». Так, це було дещо недипломатично і сьогодні я б так щиро на цю тему не говорив.
Само собою питання, яке я прагнув відкрити, і надалі чинне: що ж буде з Кримом? Ви думаєте, що Росія від нього відречеться? Я в цьому серйозно сумніваюсь. А якщо вона від нього не відмовиться, що конкретно і фактично зробить Київ? Що зробить ЄС і НАТО, звичайно, крім того, що можна буде нескінченно повторювати, що Крим не є російським? Адже те, що ми будемо брехати у власному домі, нікому і нічому не допоможе.
І знову я повторюю: Крим був анексований Росією всупереч міжнародному праву.
(Президент Чехії Мілош Земан 10 жовтня під час виступу в Парламентській асамблеї Ради Європи сказав, що вважає анексію Криму Росією «завершеною справою», і запропонував вирішити кримське питання за допомогою компенсацій Україні.)
– Ви не раз раніше бачилися з президентом Росії. Чи ви б тепер сіли за один стіл переговорів із «воєнним злочинцем», як Володимира Путіна назвав президент США Джо Байден?
– Повторюю, що тоді, коли я спілкувався з Володимиром Путіним, з ним спілкувалось багато інших європейських і світових державних діячів. Погляньте на Німеччину чи Францію. Ви справді хочете їм дорікати в тому, що Меркель намагалась вести діалог з правителем країни, яка займає шосту частину світу? Адже це абсурдно, а ті, хто так примітивно критикує, не розуміють, що таке дипломатія. Напевно, не йдеться тільки про сильні слова...
Сьогодні я думаю, що Путін справді мав би стати перед воєнним судом
Всі ті політики, включно зі мною, намагались втілювати національні інтереси в їхніх власних країнах. Це ж цілком природно.
Сьогодні я думаю, що Путін справді мав би стати перед воєнним судом. І водночас перед судом російським за все те, що він з Росією охочий зробити. Путін вирішив напасти на Україну, хоча й повинен був знати, що настане після цього, тобто про неминучі заходи у вигляді економічних і політичних санкцій, які рішуче Росії торкнуться. Він свою країну привів до зворотного розвитку. Це дуже сумно.
– На вашу думку, чи існує ризик, що війна може дістатись далі на Захід Європи?
– Не знаю. Останній розвиток більше свідчить про те, що бої законсервують, закриють на відносно малій території на сході й південному сході України. Але вгадати сьогодні це з багатьох причин тяжко.
Гадаю, що кожний прогностик повинен рахуватись з існуванням будь-якого, і того теоретичного ризику, особливо сьогодні... Наскільки насправді є реальним, що російська військова стратегія рахується з можливістю нападу на країни на захід від українських кордонів, цього я справді не знаю.
Знаю тільки одне: якщо Росія атакуватиме країну-члена НАТО, це означало б, що вона зрікається свого власного існування. Цілком точно тоді б у відповідь слідом прийшов удар Північноатлантичного альянсу...
– Чехія прийняла сотні тисяч біженців з України. Чи готова країна до нової хвилі, якщо дійде до загострення?
– Гадаю, що чеська громадськість проявила безпрецедентну солідарність з українськими втікачами від війни. Розумію це так: українці є справді втікачами від війни. Переважно мова про жінок і дітей, тому що їхні чоловіки воюють вдома. До того ж, вони відносяться до нашого культурного кола, не лише мовно, але й, наприклад, культурно, релігійно і тому подібне.
Мене систематично інформують про кількість утікачів з України, про кількість виданих віз, зайнятих місць роботи тощо. Гадаю, що тенденція зрозуміла: кількість тих, хто прибуває, зменшується, і зараз нічого не свідчить, що вона буде змінюватись.
Чехи вже довели, що коли доходить до краю, вони охочі допомогти не тільки матеріально. Єдність і порозуміння в широкому суспільстві і політичному представництві є надзвичайними і майже зворушливими, хоча й мають, і не тільки у нас, дуже ейфоричний, тобто тимчасовий характер. Втома від війни та її наслідків є, однак, неминуча, і з цим ми повинні рахуватись.
Маємо ми, однак, спільний інтерес: подужати виклики, які представляє російська агресія. Війна вказує нам, наскільки важливою є прагматична, предметна, раціональна політика, яку ми, на жаль, самі послаблюємо перевіркою анкет, політиканством чи високопарними висловлюваннями у ЗМІ. В Україні йдеться про набагато більше, ніж «тільки» про Україну.
Президент Чехії Мілош Земан мав репутацію одного з найбільш доброзичливо налаштованих до Кремля європейських політиків. У минулому він ставив під сумнів необхідність санкцій і неоднозначно висловлювався про анексію Криму. Втім, після нового вторгнення Росії до України Земан різко засудив російську агресію, висловив підтримку Україні і закликав до жорстких санкцій проти Кремля.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
