Як живе Бериславський район Херсонщини, частина якого перебуває під постійними російськими обстрілами? Наскільки погіршилася ситуація у місті Бериславі? Як відбувається евакуація з небезпечних населених пунктів району, чи багато людей виїхали і хто навідріз відмовляється це робити? Про все це дізнавався проєкт Радіо Свобода «Новини Приазовʼя».
- У селах Бериславського району Херсонщини, які розташовані біля Дніпра, залишилося близько 7 тисяч людей, сказав у кінці січня в ефірі телемарафону керівник пресофісу Херсонської ОВА Олександр Толоконніков. За його словами, російські війська цілеспрямовано обстрілюють цей район і безпосередньо райцентр – місто Берислав. Там наразі дуже небезпечно, російська армія майже знищила місто, тому людей постійно евакуюють.
- Ситуацію у Бериславському районі також коментував голова військової адміністрації Херсонщини Олександр Прокудін. Російські безпілотники продовжують атакувати прибережні населені пункти. За кілька днів буває більш як сотня ударів. Найбільше страждає Берислав, каже посадовець. Евакуація з громад, які обстрілюються, триває постійно, каже Прокудін. Станом на кінець січня влада і волонтери вивезли понад 700 родин з дітьми.
«Рік немає світла»
Начальник військової адміністрації Бериславського району Володимир Літвінов розповів «Новинам Приазов’я», що зараз у райцентрі залишаються близько 1200 осіб. Серед них – троє дітей. Родини не погоджуються виїжджати, втім, працівники поліції та органів місцевого самоврядування продовжують їх вмовляти евакуюватися.
В місті протягом десь пів року немає світла. Також немає світла у населених пунктах поручВолодимир Літвінов
«Місто у нас під постійними обстрілами, ворог використовує різноманітне озброєння. Це і авіація, і реактивні системи залпового вогню, і артилерія. Також дуже посилюються обстріли з використанням БПЛА. З початку року на території Бериславського району 11 осіб загинули та 44 людини отримали поранення. Ситуація в місті, на жаль, дуже складна. В місті протягом десь пів року немає світла. Також немає світла у населених пунктах поруч, таких, як Шляхове, Тамарине та Новий Берислав. Електрики, на жаль, не можуть провести відновлювальні роботи, тому що постійні обстріли, ситуація безпекова, на жаль, не дозволяє. Вода в місті є, але не у всіх частинах міста. Вона подається по годинах завдяки генераторам», – повідомив Літвінов.
Населення забезпечують необхідною гуманітарною допомогою, але є проблеми з її доставлянням, сказав він.
«БПЛА атакують жителів»
Лікарня у Бериславі зруйнована керованими авіабомбами, втім, лікарі продовжують надавати допомогу місцевим жителям, каже посадовець. Загалом, додає, на вулицях міста вдень перебувати небезпечно, оскільки постійно літають російські безпілотники і атакують навіть цивільне населення.
В денний час доби перебувати на вулицях дуже небезпечноОлександр Літвінов
«В самому місті зараз немає банкоматів. Тому люди, якщо потрібно зняти готівку, виїжджають до найближчих населених пунктів – до Великоолександрівської громади, де можна зняти готівку. Магазини працюють, але працюють не скрізь. В денний час доби перебувати на вулицях дуже небезпечно», – розповів Літвінов.
За його словами, до повномасштабного вторгнення на території Бериславського району проживали більше, ніж 96 тисяч осіб. На сьогодні там лишаються приблизно 38 тисяч.
«Під постійними обстрілами такі громади, як Тягинська, Бериславська, Милівська, Новорайська, Новоолександрівська та Нововоронцовська. Це ті територіальні громади, які розташовані вдовж лінії зіткнення, які розташовані на правому березі. Інші територіальні громади – вище від Дніпра – в більш безпечній зоні. Ці громади зараз потроху починають оговтуватися. Там зараз працюють магазини, лікарні, банкомати. Тобто всі послуги надаються, які люди потребують. Світла немає у населених пунктах від Тягинської територіальної громади аж до Нововоронцовської територіальної громади. З 37 населених пунктів, які у нас на сьогодні газифіковані, в 33 вже поновили газопостачання», – розповів він.
«Закидають КАБами»
Одна з громад Бериславського району, яка найбільше потерпає від російських обстрілів – Милівська. Начальниця військової адміністрації Любов Мінько розповіла «Новинам Приазовʼя», що до громади належать 10 населених пунктів, 6 із них – у береговій зоні.
Якщо прилетів КАБ на село, то руйнація повнаЛюбов Мінько
«Відстань між нами та Лівобережжям – від 4,5 до 6 кілометрів. Тобто це зовсім близько, і всі види артилерії дістають, долітають до нас, а останні два тижні нас почали обстрілювати керованими авіабомбами. І наслідки цих руйнацій дуже вагомі, особливо – це адмінбудівлі, школи наші, садочки, а також житловий приватний сектор. Найтяжчий біль через те, що є поранені, є загиблі. Якщо прилетів КАБ на село, то, відповідно, руйнація повна. Страждають такі населені пункти нашої берегової зони, як Милове, Новокаїри, Качкарівка, Саблуківка. Напружена ситуація, є будинки, які не підлягають ремонту. Їх просто немає взагалі», – каже Манько.
«Понад рік без електрики»
До повномасштабного вторгнення на території Милівської громади жили 7 тисяч людей, зараз – трохи більше за 1200.
За її словами, шість населених пунктів берегової зони громади півтора року перебувають без електрики, питна вода подається виключно за допомогою генераторів. А в деяких населених пунктах, де забір води був з Дніпра, там виключно привізна вода.
Люди переховуються у своїх вже обладнаних підвалахЛюбов Мінько
«Це дуже ускладнює ситуацію, тому що в цих населених пунктах завжди літають дрони, як ми кажемо, «пташки», тому дуже небезпечно. І природного газу в нас теж взагалі немає, тому пічне опалення. Привозять безкоштовний хліб та інші харчі. Люди переховуються у своїх вже обладнаних підвалах. Зараз у нас на меті було покрити усі потреби, кожен підвал буржуйками. Тому що холод і сирість. Тому завдяки співпраці обласної військової адміністрації та волонтерам забезпечили надання цих буржуйок. Майже на 100% покриті потреби громади у паливних матеріалах», – стверджує начальниця адміністрації.
«Дві особи на село»
Через погіршення безпекової ситуації люди поступово виїжджають з громади, є села, де вже майже ніхто не живе, додала Мінько.
«Наразі найменше село в моїй громаді – це село Республіканець, де проживає дві особи. Ми вже їх неодноразово разом із поліцією евакуювали у сусіднє село, надали їм житло, облаштували його, але бажання їхні одне: «Ми повертаємося до своїх домівок». Силоміць ми їх утримувати не можемо. Звісно, нам теж дуже зараз клопітно передавати їм і будь-який вид гуманітарної допомоги, але не стоїмо осторонь, вони не полишені», – каже посадовиця.
Евакуація з небезпечних сіл триває, але вона добровільна, зауважила начальниця ВА. Особливу увагу приділяють особам з інвалідністю. За її словами, після евакуації людям надається житло, а потім оформлення статусу внутрішньо переміщеної особи й фінансова підтримка.
«Дивом виживають під обстрілами»
Ми також поспілкувалися з волонтерами, які допомагають евакуювати людей з небезпечних територій Бериславського району. Керівник громадської організації «Сильні, бо вільні» Ігор Чорний розповів, що є жителі, які відмовляються виїжджати, навіть якщо їхнє село вже майже знищене.
«Берислава майже немає, інші села так само стирають і знищують. Ви чули село таке – Іванівка? Воно розташоване там недалеко. Там залишалось 17 домівок, які ще були пошкоджені, але люди могли перебувати в них. Вони як роблять? Люди не хочуть евакуюватися. Відбуваються постійні обстріли, люди сидять по підвалах. Але коли до них, наприклад, прилетіло, люди вижили, то вони йдуть до сусідів, де ще не прилетіло, але сусіди виїхали. Потім туди прилетіло, вони в інший будинок перебираються. Їхні родичі, які перебувають у більш безпечних місцях, намагаються їм пояснити, що не можна там перебувати, нас просять про допомогу, але ж не всі хочуть евакуюватись. Тож зараз Іванівки вже теж немає», – поділився волонтер.
Евакуація – це теж небезпечний процес, каже чоловік. Якщо раніше, продовжує, російські військові обстрілювали переважно службовий транспорт, то зараз можуть атакувати й цивільні автівки.
У мене було поранено два волонтери, я також поранення отримав, машина знищена булаІгор Чорний
«Забирали з Берислава двох лежачих людей і двох їхніх синів. Вони (окупанти – ред.) мабуть, бачили нас і дали нам заїхати. Потім, коли ми вже виїхали з Берислава, їхали начебто спокійно, але по нас вистрілили. На щастя, воно не долетіло. У волонтерів також були випадки, коли на мінах в Бериславському районі підривались.
Якось ми попали під сам обстріл з лежачими й сидячими людьми, це були люди з Берислава, з лікарні. У мене було поранено два волонтери, я також поранення отримав, машина знищена була, побита вся повністю. Я коли розвернувся, побачив машину, коли відчиняв двері, просто сподівався, щоб люди там хоча б дихали, щоб можна було надати допомогу. Коли я відчинив двері, то побачив, що лежачі – лежать просто перелякані, але неушкоджені. Це були бабуся з дідусем. Чесно, це диво було», – розповів Чорний.
Відмовляються виїжджати, каже, зазвичай літні люди. Втім, є також родини з дітьми, які, попри небезпеку, не хочуть залишати свої домівки, додав волонтер. Людям продовжують пояснювати, що потрібно виїжджати в більш безпечні місця.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
Форум