Рідні полонених українських військових, які боронили Маріуполь та «Азовсталь», закликають Україну та світ «створювати шум» і «не замовчувати трагедію», що сталася наприкінці липня в колонії окупованої Оленівки, де могли перебувати бійці полку «Азов». З цією метою родичі полонених проводять в українських містах акції. Одна з останніх пройшла у Запоріжжі.
Мати одного з захисників Маріуполя, що боронив «Азовсталь», Владислава Волкова Тетяна в розмові з кореспондентом проєкту Радіо Свобода «Новини Приазовʼя» наголосила, що її син «був оборонцем заводу до моменту, поки не надійшов наказ здатися».
Я перший раз записала голосове повідомлення, потім вдруге і вже на третє він вийшов на зв’язокмати бійця «Азову» Тетяна
– Останній зв’язок у нас був 18 травня. Він сказав, що доведеться знищити телефон, бо в його пам’яті багато патріотичних матеріалів. Сказав, що якщо зможе, то вийде на зв’язок. Більше з ним не спілкувались. Потім волонтери скинули мені Женевську конвенцію, номери телефонів. Я перший раз записала голосове повідомлення, потім вдруге і вже на третє він вийшов на зв’язок. Розмовляли з ним 20 червня, він був у гарному настрої. Сказав, що їжу дають раз на день, але міни на голову не падають. Казав: «Живий і скоро буду вдома».
– Коли я в нього запитала: «Чи не перебуваєш ти в Оленівці?», він це підтвердив. Вже 29 липня я побачила його в російських списках серед загиблих, він там був під 34 номером. Кожен чекає свого брата, сина чи батька. За кожну людину потрібно боротися. Головне – не втратити надію.
Організаторка акції у Запоріжжі, дівчина одного з полонених «азовців» Ярина Геращенко зазначила, що після трагедії в Оленівській колонії «рідні українських військовополонених не живуть, а існують».
Своїми акціями близькі полонених намагаються показати іншим людям свій біль і закликати їх не забувати про цю трагедію.
Всі родини захисників «Азовсталі» стали однією великою родиноюЯрина Геращенко
– І також не бути байдужими, створювати інформаційний шум довкола нашої трагедії. Не тільки в Україні, а й у світі. Тому що останні події світової політики також показали, що ми беззахисні в інформаційному просторі. Всі родини захисників «Азовсталі» стали однією великою родиною. Ми підтримуємо один одного. У нашій родині і брати, і сестри, і дружини, і кохані, матері та батьки. Тобто всі категорії, які існують у людському житті.
Головне – не мовчати. Всі ми повинні не мовчати. Кожного дня нагадувати про трагедію в Оленівці. Кожного дня нагадувати, що наші полонені перебувають у лапах ворога.
Ярина каже, що рідні досі не мають інформації та офіційних списків щодо загиблих в Оленівській колонії. Тому переліку, який публікують в Росії, довіри немає, каже дівчина.
– Ми відчуваємо себе в безвихідній ситуації. Крім акцій, ми нічого зробити не можемо, на жаль.
Дівчина одного з бійців з «Азовсталі» Марія каже, що рідним «боляче спостерігати, як світ ігнорує їхні благання – врятувати українських бійців.
– Будь-які конвенції, домовленості зараз не дотримуються. Наші бійці виходили під гарантії безпеки та збереження їхнього життя. А зараз ми бачимо – 29 липня відбувся теракт. Наших близьких просто стратили. Ми нічого не знаємо, нас ніхто не інформує. Ми просимо світ просто відреагувати й допомогти.
- У ніч на 29 липня був зруйнований один із бараків виправної колонії у селищі Оленівка на Донеччині. Загинули щонайменше 50 українських військовополонених, яких там утримували. Серед них могли бути й бійці «Азову».
- Міністерство оборони Росії 30 липня опублікувало список з особистими даними українських військовополонених, які, як стверджується, загинули в колонії. В переліку – 48 імен. Вказано, що всього загиблих 50, імена ще двох не встановлені. В ефірі телемарафону 30 липня уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець заявив, що Україна поки не отримала списків загиблих військовополонених в Оленівці.
- Як стверджує українська влада, Росія організувала напад на колонію в Оленівці і масове вбивство українських полонених, щоб звинуватити і дискредитувати українські сили, зокрема, щоб зашкодити постачанню ефективної зброї в Україну. Міноборони Росії заявило, що нібито по тюрмі «ракетами HIMARS вдарили українські військові».
- ООН направить місію для встановлення фактів загибелі українських військовополонених у виправній колонії в Оленівці, заявив генеральний секретар організації Антоніу Гутерріш. За його словами, з проханням щодо проведення такого розслідування до ООН зверталися і Росія, і Україна. Технічне завдання для місії – на стадії підготовки, заявив Гутерріш. Воно буде узгоджене з Києвом та Москвою. Подробиці повідомлять пізніше, сказав генсекретар ООН.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
