Велика Британія від початку повномасштабного вторгнення Росії активно підтримує Україну. За підсумками 2022 року, Об’єднане Королівство стало другою країною за об’ємом військової допомоги, поступившись лише США. А ще є одним із найбільших друзів України, що сприяє розширенню і збільшенню такої допомоги від інших західних партнерів.
Про військову допомогу від Великої Британії, шанси отримати винищувачі Eurofighter Typhoon, передачу додаткових танків і можливості для розширення військової співпраці зі Сполученим Королівством «Донбас Реалії» (проєкт Радіо Свобода) ексклюзивно поговорили із надзвичайним і повноважним послом України у Великій Британії Вадимом Пристайком.
«Нам треба бути розумними у тому, що ми хочемо отримати»
– Зважаючи на об’єм допомоги Україні від Великої Британії (2,3 млрд фунтів стерлінгів у 2022 році), другий після США, чи могли б ви назвати відсоткове співвідношення між тим, що запитувала Україна, і тим, що врешті отримала?
– Чесно кажучи, навіть важко сказати. Тому що допомога від Британії перебуває в декількох площинах. Наприклад, якщо ми говоримо про військові тренування, то ми запитували одну кількість, а зараз Британія пропонує нам збільшити її в 2,5 рази на цей рік. Тобто тут можна сказати, що +250%.
Деяке озброєння, яке ми запитували – наприклад, літаки, то тут складно. Ми шукаємо варіанти. Якщо танки (Challenger 2 – ред.), то 14 танків нам пообіцяли, а в результаті візиту президента Зеленського домовлено, що ця кількість зросте вдвічі.
Це дуже залежить і це нормально, тому що ми не від всіх партнерів очікуємо одного і того ж. Часто наші запити мають широту усіх членів НАТО. Гарний приклад із танками або з артилерійськими установками: ми зараз отримаємо від Британії тридцять три 155 мм установки AS-90, але вони мають певну відмінність снаряда.
Тобто нам треба бути розумними у тому, що ми хочемо отримати. Якщо це універсальний заряд, то ми можемо використовувати повний спектр цієї отриманої техніки, якщо нам потрібні певні спроможності – ми тоді отримаємо їх.
Взагалі Британія веде розмову з нами не про назви платформ, і це дуже правильний підхід (наші військові тільки привчаються до цього), а говорять спроможностями: що ми хочемо досягти і яке завдання перед собою ставимо?
Тоді на основі спілкування з партнерами ми визначаємо, яка саме техніка, які платформи необхідні для досягнення цього результату. І далі відбувається пошук: у кого, скільки, в якому стані.
Чи отримає Україна Eurofighter?
– Чи бачите ви перспективу отримання літаків Eurofighter? Позиція Британії – що це можливо вже у мирній Україні, але будь-який варіант розглядається.
– Я думаю, що коли Британія каже про те, що ми можемо отримати лише в мирний час – це, до певного рівня, спроба бути відвертими у спілкуванні і, більше того, [зусилля] не лякати сильно союзників. Тобто намагатися, як Британія це часто робить в НАТО, сприяти формуванню консенсусу.
Для того, щоб передати таку складну техніку, як винищувачі, які мають обслуговуватись, мають бути навчені пілоти і техніки, мати цілевказання і [розуміння], куди, звідки, хто і як застосовує в багатовекторній війні – для цього потрібна взаємодія багатьох союзників. Те, що робить Велика Британія – поступово формує консенсус.
![«Коли Британія каже про те, що ми можемо отримати лише в мирний час – це, до певного рівня, спроба бути відвертими у спілкуванні і, більше того, [зусилля] не лякати сильно союзників»](https://gdb.rferl.org/01000000-c0a8-0242-c399-08db1b0e4c13_w250_r0_s.jpg)
Так само було, до речі, з танками – це був проривний момент, коли було необхідно зсунути небажання всіх інших союзників. І, якщо ви пам’ятаєте, незважаючи на те, що оголошення було зроблено, саме офіційне підтвердження прем’єр-міністром [Великої Британії Ріші Сунаком] забрало майже тиждень – для того, щоб він офіційно це повторив.
У цей час британці намагалися переконати всіх інших союзників, що є два варіанти: або Британія йде сама з цим оголошенням і пробиває цей пролом, в який мають зайти усі інші, або усі разом, як один фронт, як НАТО, зробимо цей дуже важливий крок. Цього разу Британія була успішна. Я думаю, той самий процес відбувається зараз з винищувачами.
«Червоні лінії» Кремля для Британії
– Враховуючи перелік озброєнь, які готова надати Велика Британія: більш далекобійне озброєння, переговори про літаки, мінні тральники – чи є простір для розширення співпраці? Щось таке, про що інші країни могли б сказати, що це «ескалація», але Британія могла б посприяти в отриманні?
– Такої розмови, яку, напевно, ведуть мої колеги десь в інших країнах, з приводу ескалації – у мене такої розмови з британцями немає. Тому що Велика Британія, яка має давню військову традицію, яка поважає своє військо і довіряє військовим під час ухвалення рішень, в принципі, уже давно усвідомила, що всі «червоні лінії», які накреслив Кремль – це «червоні лінії», які влаштовують лише їх. І це приведе нас щонайменше до стабілізації [лінії фронту] і їх зариття в нашу рідну землю. Ми їх потім звідти не виколупаємо.
Тому розмов про те, що є якісь спеціальні види озброєнь, які ми хочемо, а нам не дають, немає. Є розмови абсолютно професійні. Наприклад, яким чином ми залучаємо авіацію, хто і як буде її обслуговувати? Де беруться аеродроми, з яких буде злітати ця авіація? І так далі, і так далі.
Це нормальна професійна розмова. Безумовно, нам потрібно зараз все, але британці готові знайти навіть те, чого у них немає – часто на інших ринках, в інших місцях.
Приклад цьому – той фонд, який створила Велика Британія (Міжнародний фонд для України, IFU – ред.), в який зараз вкладають гроші і європейські партнери, здебільшого північноєвропейські країни (Нідерланди, Норвегія, Швеція, Данія – ред.).
Цей фонд взагалі немає чіткого визначення, на що будуть витрачені кошти. Загальний нарис – це для комерційних постачань Україні в 2023-му. В цей фонд вриваються всі компанії, навіть тих країн, які самі не дуже охоче нам постачають, а от за гроші, які знайшла Велика Британія, чомусь у них апетити зростають.
Є також цікавий інший фонд, який взагалі спрямований на нові технології: дрони, ШІ (штучний інтелект – ред.). Все те, про що зазвичай не вистачає сили і часу думати, а «брити» дуже спокійно виокремлюють кошти і пропонують компаніям, в кого є цікаві рішення, позмагатися і отримати доступ до фінансування.
Розмов про те, що є якісь спеціальні види озброєнь, які ми хочемо, а нам не дають, немає
До речі, ці фонди також відкриті для українських компаній. Це я вперше спостерігаю, що мало б підтримати наш військово-промисловий комплекс включно з невеликими приватними компаніями.
– У Британії справді акцентують, зокрема міністр Збройних сил Джеймс Хіппі, що під час війни необхідно інвестувати в оборонний комплекс, зокрема український. Чи відбувається ця співпраця зі Сполученим Королівством?
– В нашому розумінні Джеймс Хіппі – це близько до заступника керівника Міноборони, і він безпосередньо у щоденному контакті з його колегою в Києві.
Він дуже цікаво нагадує нам всім, включно зі своїм військово-промисловим комплексом, що зараз, під час війни в Україні, треба відкласти всі проєкти, які мали, скажімо, горизонт планування десятки років: якісь прогнозовані, страшно круті і, напевно, дуже корисні види озброєнь, і терміново додати можливості виробництва тих типів зброї, які Україні потрібні просто зараз.
Це не означає, що ми не бачимо перспективи. Це означає лише, що нам потрібно перемогти просто зараз. І оці фонди, про які я казав, якраз керуються Міністерством оборони Великої Британії саме для того, щоб мали доступ всі. Включно з українськими компаніями.
Я знаю, що біля двох десятків українських компаній подались на ці фонди, щоб розширити своє виробництво і свої розробки. Конкурс дуже серйозний і вимагає не місця походження компанії, а наскільки це буде ефективно застосовуватися під час українсько-російської війни.
Дуже цікаво, що створені спеціальні групи з військових радників. Вони працюють в Міністерстві оборони Британії і визначають, що потрібно, де це взяти та як швидко це можна зробити. Вони також аналізують, наскільки кожен конкретний вид озброєнь, ідея ефективні, як воно ефективно застосовується українцями.
І тут широченне поле для взаємодії з Британією, тому що британці не криються, вони чесно кажуть, що той досвід, який отримується вами – він безцінний. І ми залюбки обміняємось на саме це озброєння, якраз цей досвід, якого ви набуваєте.
– Наскільки важливим є те, що є країна, яка готова першою робити політичні кроки, що стосуються підтримки України, зокрема саме там, де це стосується військового обладнання?
Британці не криються, вони чесно кажуть, що той досвід, який отримується вами, він безцінний
– Очевидно, ми, моє посольство, професійно щасливі від того, що працюємо в тій країні, яка не лише розуміє і тягне через силу після довгих виправдань, пояснень, голосувань, трохи не загальнонаціональних референдумів з приводу передачі Україні чого-небудь.
Більше того, часто буває так, що Велика Британія сама пропонує нам те, що ми не бачимо в силу того, що вони давно з нами працюють. Навіть ті 7 років, які Україна воювала, але ця війна була поза радарами більшості країн світу, Велика Британія, разом з Канадою і США, навчала наших військових, офіцерів і солдатів. Тільки Британією було навчено 25 тисяч солдатів в Україні.
Тобто це давня взаємодія, і дивуватися, що ми після всіх цих років вийшли на щоденний фактично діалог, не треба. Британія часто виступає тією країною, яка, – може, слово «провокує» не дуже коректне, – але, скажімо, підбадьорює інші держави діяти відповідно. Типовий приклад – це з тренуванням.
Це Велика Британія перша запропонувала нам тренувати поза межами України наших солдатів. Після цього з’явилися тренувальні місії європейські, і індивідуально деякі країни [запропонували]. Це Британія запропонувала нам перші танки, і тоді це відкрило цю взаємодію – майже десяток країн, які пропонують своє озброєння. Так само і по багатьох інших сферах озброєнь, які не хотілося б називати для широкого загалу.
«Запаси деяких видів озброєння вичерпані»
– Європейські країни зараз постачають своє обладнання з огляду на власні спроможності і запаси на своїх складах. Ми маємо перелік озброєнь від Великої Британії, ви згадали 33 одиниці артилерії, чи є можливість очікувати від Британії надання більшої кількості техніки чи обладнання зі складів, тобто швидко? Чи це вже верхня межа?
– По деяких видах озброєнь треба відновлювати виробництво просто зараз. І часто ми говоримо про різне – деякі дуже складно виробити, інші коротший час займають. Наприклад, це відомі комплекси NLAW і комплекси протиповітряні Starstreak – їх випускає фабрика, яка розташована в Британії, і тут набагато простіше, бо є можливість відновити виробництво.
Ми цим займаємось – планую наступного тижня відвідати цю фабрику, щоб подивитися, що ми можемо ще зробити і яка потрібна допомога, щоб це відбулося.
Є речі, які необхідно відновлювати. Гарний приклад – це танки Challenger. Якщо в 90-х роках в Британії було більше 2 тисяч одиниць, то зараз їхня кількість скоротилася фактично до декількох сотень одиниць в самих Збройних силах Великої Британії (227 одиниць, за даними видання The Military Balance 2022 – ред.).
І часто не всі вони знаходяться у бойовому стані: їх треба відновлювати, модернізувати і тільки частину можна передати готових Україні. Тобто є обидва процеси: те, що береться зі складів Британії і часто не тільки Британії, але є і ті випадки, коли ми розуміємо, що вже досягли [межі] можливостей і треба відновлювати виробництво просто зараз.
На нашу вдачу, Велика Британія – це одна із тих країн, яка має потужний військово-промисловий комплекс, дуже гарно інтегрований з іншими державами. Гарний приклад тут – корпорація BAE: гармати М777, які вже до цього були дуже корисні і потрібні нам – їх виробляє американське відділення цієї корпорації. Ті самі танки і самохідні установки виробляє британське.
Деяке інше обладнання, яке нам потрібне, [виробляє] та ж сама компанія BAE, але це європейські відділення. Ця інтеграція дозволяє мобілізувати зусилля. Не обов’язково, як часто уявляють у нас в країні, це одна країна дає – часто це інтеграція і взаємодія з іншими державами, іншими компаніями.
– Чи є цілі в рамках 2023 року, які прагнете досягти роботою посольства в рамках 2023 року в питаннях військової допомоги?
– Велика Британія надає ту підтримку, якої ми потребуємо просто зараз, але ми теж з вами маємо усвідомлювати, що нам потрібно підтримувати рівень розуміння: чому ця війна відбувається, чому країни мають жертвувати частину свого бюджету, своїх збройних сил, свого політичного впливу в світі для того, щоб допомогти Україні. Оце моє завдання як дипломата.
Читайте також: ЗСУ виснажують сили російської армії
Я не буду удавати фахівця в сфері озброєнь, для цього є чудові наші військові і мої інші колеги, які щодня над цим працюють. Загальна картина, яка потрібна для допомоги, оця політична підтримка в суспільстві – це якраз те, де щодня мають працювати наші дипломати.
Разом з тим є конкретні випадки, коли ми розуміємо, що конкретний вид озброєнь, наприклад, системи ракетної артилерії, дозволяють нам сягнути значно далі, ніж ті обмеження, які початково накладали на нас союзники.
HIMARS – чудова машина, чудова техніка. До речі, такі ж комплекси нам передала Британія, тільки на гусеничному ходу, і трошки більше ракет, ніж в американському варіанті – це теж є. Але, наприклад, мати системи, які дозволять нам вразити всю окуповану територію, де б не перебував наш ворог – це якраз те, над чим працюємо ми зараз. І ці домовленості вже досягнуті.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
