Доступність посилання

ТОП новини

Путін, Пригожин та грабіж України. Яка головна мета засновника ПВК «Вагнер»?


Засновник «ПВК Вагнер» Євген Пригожин на похороні свого найманця – ув'язненого Дмитра Меньшикова, який загинув на війні в Україні. Кладовище на околиці російського Петербурга, 24 грудня 2022 року
Засновник «ПВК Вагнер» Євген Пригожин на похороні свого найманця – ув'язненого Дмитра Меньшикова, який загинув на війні в Україні. Кладовище на околиці російського Петербурга, 24 грудня 2022 року
(Рубрика «Точка зору»)

Британське видання Guardian повідомило про справжню мету, яку має у битві за Бахмут засновник приватної військової компанії «Вагнер» Євген Пригожин. Як виявилося, один із найодіозніших представників путінського оточення хоче отримати доступ до соляних та гіпсових копалень поблизу цього українського міста.

Ця інформація допомогла британським журналістам зрозуміти, чому «вагнерівці» такі завзяті у прагненні отримати контроль над містом, яке не має очевидного стратегічного значення у боротьбі за український Донбас.

3 березня 2022 року США оголосили про запровадження санкцій проти російських олігархів, у тому числі Євгена Пригожина (перебуває в розшуку ФБР), близьких до президента Росії Володимира Путіна, що посилило тиск на Москву через вторгнення РФ до України
3 березня 2022 року США оголосили про запровадження санкцій проти російських олігархів, у тому числі Євгена Пригожина (перебуває в розшуку ФБР), близьких до президента Росії Володимира Путіна, що посилило тиск на Москву через вторгнення РФ до України
Група «Вагнера» – це інструмент Пригожина для особистого збагачення. І не лише для Пригожина

При цьому автори публікації вважають, що таким чином Євген Пригожин хоче отримати кошти для подальшого фінансування війни та своєї ПВК «Вагнер». А мені здається, що все якраз навпаки.

Група «Вагнера» – це інструмент Пригожина для особистого збагачення. І не лише для Пригожина, а й тих, хто за ним стоїть та хто сприяв створенню його розбійницької армії найманців. І, звичайно ж, насамперед – для Володимира Путіна з його палацом у Геленджику та іншими символами корупційного збагачення.

Великий маєток на узбережжі Чорного моря неподалік Геленджика, який називають «Палацом Путіна»
Великий маєток на узбережжі Чорного моря неподалік Геленджика, який називають «Палацом Путіна»

Крадуть підприємства та родовища

Ми якось не беремо до уваги той факт, що для керівництва Росії війна – це ще й засіб збагачення. «Прості люди» тягнуть з України унітази та жіночу спідню білизну. Керівники країни крадуть підприємства та родовища.

Я не втомлююся нагадувати про одну важливу обставину, яка теж стала однією з причин війни в Україні та взагалі є поясненням того, чому Путіну та його оточенню знадобився Радянський Союз у новому вигляді. Коли Путін 2000 року прийшов до влади в Росії, йому довелося змиритися з тим, що практично все вже розкрадено. Більше того, його головним обов’язком було зберегти власність тих, хто допоміг йому стати президентом Росії. Навіть зараз це не ставиться під сумнів.

Окупований Крим, особиста вотчина Путіна, яка розкрадається його близькими друзями

Але де тоді наживатися? Чи можна задовольнитись тим, що «старі олігархи» можуть ділитися прибутками? Чи можна, нарешті, вважати своїм головним успіхом корупційну вертикаль – коли кожен чиновник, який розуміє, як красти з бюджету, повинен ділитися прибутком із Москвою (а той, хто не хоче ділитися, опиняється у в’язниці як живий доказ антикорупційної активності та справедливості Путіна )? Зрозуміло, що все це – величезні гроші. Але це – чужі гроші. А коли ти маєш необмежену владу та величезні статки, тобі хочеться забезпечити себе та друзів необмеженими доходами та більше не залежати від зобов’язань із давнього минулого.

Так і зробили просте відкриття – на «нових територіях» немає «старих олігархів». Найяскравішою ілюстрацією такого підходу став окупований Крим, особиста вотчина Путіна, яка розкрадається його близькими друзями.

Російська армія може безжально нищити підприємства, які належать українським олігархам

Якщо окупувати нові території, наприклад, в Україні чи інших колишніх радянських республіках, то й там можна поділити майно між «своїми». Перед Рінатом Ахметовим чи Ігорем Коломойським у Путіна немає таких зобов’язань, як перед Романом Абрамовичем чи Олегом Дерипаскою. Російська армія може безжально нищити підприємства, які належать українським олігархам, тому що Путін розраховує, що на захоплених територіях будуть побудовані нові, сучасні заводи – підприємства його людей.

І цими людьми, знову ж таки, будуть не Абрамович чи Дерипаска, котрі пам’ятають ще Україну часів Кучми. Цими людьми будуть брати Ковальчуки чи Аркадій Ротенберг, будівельник Кримського мосту. До речі, це ще одне вигідне підприємство Володимира Путіна, пов’язане з окупацією частини українських земель.

Важлива умова для «опричників» Путіна

Такою є економічна логіка цієї війни. «Опричники» Путіна просто не мають своєї території пограбування в Росії, тому їм вирішили віддати на розграбування сусідню країну.

Єдина важлива умова – вони мають допомогти завоювати цю країну, забезпечити крах її державності та покірність населення, частина якого має залишитись працювати на нових та старих заводах, на нових господарів України.

Євген Пригожин, який вже забезпечував економічні інтереси Путіна та його оточення в Африці – тепер у перших лавах в Україні.

Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода і Крим.Реалії

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

  • Зображення 16x9

    Віталій Портников

    Співпрацює з Радіо Свобода з 1990 року. Народився в 1967 році в Києві. Закінчив факультет журналістики МДУ. Працював парламентським кореспондентом «Молоді України», колумністом низки українських, російських, білоруських, польських, ізраїльських, латвійських газет та інтернет-видань. Також є засновником і ведучим телевізійної дискусійної програми «Політклуб», що виходить зараз в ефірі телеканалу «Еспресо». У російській редакції Радіо Свобода веде програму «Дороги до свободи», присвячену Україні після Майдану і пострадянському простору.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG