«Одного разу, було це зранку, почали на зелену джунглю з неба падати палаючі зірки». «Ми бігали туди-сюди, в залежності від того, де якраз упали зірки. Ми боялись». Це – уривки з дитячої книжки словацької авторки Мірослави Ґрайцярової «Слони капітана МіГранта». Жодного разу не вживши слово «війна», письменниця розповідає дітям про неї через історію слоненят, які покинули свої домівки. Тваринки – це уявні маленькі біженці, які змушені подорожувати солоним морем, подалі від небезпеки.
Видана за чотири роки до повномасштабної війни книжка у 2022-му отримала нове життя. Її переклали українською – і тогоріч вона знову потрапила на полиці словацьких книгарень.
Саме в одній з таких книгарень «Слонів капітана МіГранта» побачила українська біженка у Братиславі. Книжки для свого сина Ірина постійно шукає у місцевих книгарнях. Уже за перший рік, каже жінка, їхня кількість українською збільшилася. І попри те, що не всі книжки перекладені якісно, їх купують.
Схожа ситуація і в Чехії – у книгарнях можна знайти примірники українською для дітей. Дитячий поет Робін Крал уже опублікував дві віршовані книжки чеською з українськими словами. Він каже: так хоче допомогти дітям з Чехії та України краще порозумітися.
«Діти тримаються своїх»
Ірина Беринцева, біженка з Київщини, побачила в одній з братиславських книгарень дитяче видання – «Слони капітана МіГранта». Книга була двомовною – словацькою і українською. Це і зацікавило Ірину, вона вирішила її погортати. Та на одній зі сторінок, де розповідь слоненят переходить до «палаючих зірок», жінка розплакалася.
Cкільки дітей взагалі будуть травмовані цією війноюІрина Беринцева
«Мене «накрило» флешбеками, я згадала, що ми бачили, переживали. Згадала всі ці страшні картини і з Маріуполя, і з інших міст. Сиділа, читала і просто уявляла собі, як діти це могли бачити, чути. Як вони це все запам’ятовують і скільки дітей взагалі будуть травмовані цією війною», – розповідає біженка.
Повномасштабний напад Росії Ірина зустріла в Ірпені – там вона жила з чоловіком, сином Артемом і двома котами. Жінка наполягла на евакуації – і вже за кілька днів сім’я переїхала спочатку на Тернопільщину, а потім до Львова.
На той час її мама та сестра з сином переїхали в Словаччину. Вони пропонували туди перебратися й Ірині, та вона відмовлялася. Один із масованих ракетних обстрілів Львова змінив її рішення:
Він почав дуже нервуватися, він ледь не кожну тривогу почав плакатиІрина Беринцева
«Після того я подумала, що, мабуть, все ж таки треба виїжджати з дитиною, тому що він почав дуже нервуватися, він ледь не кожну тривогу почав плакати. Я подумала, що – ну як нам є місце, то краще вже виїхати».
Навіть після переїзду в Словаччину син Артем досі згадує звуки повітряної тривоги, розказує біженка.
У Братиславі жінка знайшла роботу. Власниця квартири, яку орендувала її родина, запропонувала Ірині посаду у своїй компанії, коли дізналася, що та вивчала програмування в декреті.
«Було важко, тому що мене взяли на мову програмування, про яку я взагалі ніколи не чула. Але мені сказали, що готові дати кілька тижнів на навчання і потім подивитися. Якщо в нас вийшло, то мене беруть. Якщо не вийшло – принаймні ми спробували. Таки в мене вийшло», – розповідає біженка.
Діти розуміють, що тут є хтось свій, і вони так тримаються своїхІрина Беринцева
Зараз Ірина проживає разом із сином Артемом, сестрою з її 7-річним сином Максимом і мамою. У Братиславі також вони підібрали кота – його назвали Каспером. Племінник Максим відвідує місцеву школу, син Артем ходить у дитячий садочок. Там він вже знайшов подругу з України, каже жінка: «Це така зворушлива картина, коли ми приходимо, і вона зазвичай приходить до нас, бере його за руку і йде. Діти розуміють, що тут є хтось свій, і вони так тримаються своїх».
В Ірпені Ірина мала багато книжок для сина, однак під час евакуації залишила їх, вважавши, що зможе повернутися за кілька тижнів. Тож у Братиславі жінка почала шукати літературу для дітей.
«Тут є книгарня, називається «Артфорум». Вони завозили українські книжки і спочатку працювали як бібліотека. Тобто ти можеш взяти щось, почитати. Але вони потім просять повернути, щоб інші українські діти могли це теж прочитати», – пояснює Ірина.
З початку повномасштабної війни мережа книгарень «Артфорум» відправила сотні книжок у різні словацькі міста. Працівниця мережі Тамара Леонтієвова розповіла, що в цьому їм допомагали українські компанії – передусім підключилися «Видавництво старого лева» та «Видавництво». Вони також домовилися з іншими невеликими видавцями – таким чином мережа змогла доставляти українські книжки й у словацькі школи та бібліотеки.
Нашою метою було підтримати книжковий ринок в УкраїніТамара Леонтієвова
«Нашою метою було підтримати книжковий ринок в Україні і водночас допомогти біженцям. Тому ми завжди купували книги, ми ніколи не хотіли отримувати їх безкоштовно», – розповіла Леонтієвова. За її словами, частково покрити витрати допомагали і місцеві муніципалітети.
Згодом в «Артфорумі» почали проводити літературні читання дитячих книжок українських видавців.
«Читання були більше для словацьких дітей, щоб заохотити їх познайомитися, прийняти і подружитися з українцями, які раптово з'явилися в їхніх школах, і поговорити з ними про війну, про Україну та її історію», – зазначає Леонтієвова.
Слони, джунглі і війна
Допомогти адаптуватися у Словаччині трирічному Артемові допомагають і в дитячому садочку, розповідає біженка Ірина: «Наша пані учителька, як її називають, вона вже трошки говорить з Тьомою, відповідаючи йому його мовою. І це теж, в принципі, мене тішить. Тому що вони не просто там за ними дивляться як за дітьми, вони також намагаються їх зрозуміти і зробити їхнє відчуття в садочку комфортнішим. І ми це теж цінуємо».
Бажання порозуміти дітей обох країн показали і деякі словацькі автори. Двомовна книга про пригоди слоненят, яка розчулила Ірину, підштовхнула її знайти більше інформації про «Слонів капітана МіГранта» – персонажа, про якого йдеться у казці. Виявилося, дитяча письменниця Мірослава Ґрайцярова видала книжку ще у 2018-му. Її авторка написала після свого досвіду спілкування з біженцями з африканських країн у Європу. Головних героїв – слоненят – вона обрала невипадково.
«Я не хотіла писати про дітей(аби не травмувати дітей – ред.). Тому шукала тварину, яка б жила в Африці і символізувала мігрантів з Африки, які прибувають в Європу. І так я знайшла слонів», – розповідає авторка.
Дуже важливо говорити з дітьми на тему війни – в інший спосіб, ніж напрямуМірослава Ґрайцярова
У 2022 році, коли біженці з України прибували у Словаччину, Мірослава проживала в Ізраїлі. Сама вона родом з Пряшева – містечка неподалік від українського кордону. Мама Мірослави працює дитячим психологом і допомагала українським дітям в місцевому інтеграційному центрі. Саме вона та кілька інших фахівців порадили письменниці перекласти книжку українською.
«Дуже важливо говорити з дітьми на тему війни – я маю на увазі, в інший спосіб, ніж напряму показувати їм фотографії їхніх міст: бомбардувань і заплаканих людей. Зрештою, це все одно залишається історією про слоненят», – каже письменниця.
Казка Мірослави закінчується тим, що слоненята з джунглів змогли з допомогою капітана МіГранта переплисти море і дістатися безпечного місця. «Усі ми щасливі і задоволені в нашій домівці», – таким є останнє речення в книжці.
Словацькі видавці не друкують багато двомовних книжокТамара Леонтієвова
За словами Ірини з Ірпеня, «Слони Капітана МіГранта» – єдина дитяча книжка словацькою та українською, яку вона бачила у магазинах. Працівниця «Артфоруму» Леонтієвова підтверджує – двомовних книжок, зрештою, як і українських, поки бракує.
«Словацькі видавці дуже повільні з цим, і вони не друкують багато двомовних книжок», – пояснюють в «Артфорумі».
Зі слів біженки, дитячу літературу українською можна знайти – однак часто трапляються видання з неякісним перекладом.
«Є українські (книжки – ред.) саме з України, а є українські, які видаються, наприклад, в Чехії. І я бачу там, наприклад, що переклад, ну, трошки страждає... Але люди стараються. Ми це теж цінуємо. І якщо бачимо якісь українські книжки – ми просто їх купуємо, навіть не дивлячись», – каже Ірина Беринцева.
Український «привіт» для чеських дітей
Схожа ситуація з книжками для українських дітей-біженців у Чехії, розповідає дитячий поет Робін Крал: «Звичайно, у великих книгарнях ви знайдете багато перекладів. І хоча якість багатьох із них може бути суперечливою, але є також хороші видавці, які відреагували на поточну ситуацію. Це – і переклади на українську, і двомовні книжки. Можливо, вони не надто помітні на ринку, це не сотні книг, але їх можна знайти».
Крал був серед перших авторів, які своєю творчістю відреагували на початок повномасштабної війни Росії проти України. Коли українці почали масово прибувати до чеської столиці, поет написав вірш для дітей – «Прийшли діти з України».
«Я подумав, що можу спробувати знайти спосіб допомогти чеським дітям спілкуватися з дітьми з України. І, можливо, якщо вірш буде двомовним, то він допоможе їм познайомитися одне з одним через слова», – розповідає автор.
Вірш Крала розповідає дітям про те, як ті чи інші слова звучать українською – до прикладу, «привіт», «будь ласка». Сам поет не знає української, тож спочатку слова та їхню вимову чоловік просто «ґуґлив». Пізніше, перед публікацією книжки, переклад перевірили фахівці.
Поет каже: перші реакції на вірш отримав практично відразу, від своїх друзів, які працювали в дитсадках з українськими дітьми-біженцями. Згодом йому почали писати й батьки-біженці – таким відгукам поет радів найбільше.
Ваша країна бореться за нашу свободуРобін Крал
«Для мене завжди зворушливо спілкуватися з людьми, які приїхали з України. Я справді особисто відчуваю, що ваша країна бореться за нашу свободу. Тому для мене це не про допомогу Україні, а про те, що ваша країна допомагає всій Європі», – згадує Крал.
Наприкінці 2022-го Крал почав готувати до друку іншу двомовну книжку – «Наші нові маленькі знайомі». Як і перша книжка, це також двомовний вірш. Тут автор знайомить чеських дітей з українськими словами – це назви тваринок, частин тіла, іграшок. У кінці книжки є спеціальний ілюстрований словничок.
«Те, що я роблю – це про зв’язок. Адже, звісно, українські діти вчитимуть чеську мову. Чеським дітям не обов’язково вивчати українську, але коли вони намагаються і їх заохочують вивчати українську… Це жест, який, я вважаю, необхідно зробити, тому що українці повинні відчувати, що ми піклуємося про них», – переконаний поет.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
