Вона працювала на війнах по всьому світу протягом 30 років. Відома американська журналістка та письменниця Джанін Ді Джованні нині спеціалізується на воєнних злочинах і є правозахисницею. Проєкт Reckoning, над яким Джанін працює з Пітером Померанцевим, дослідником Університету Джонса Гопкінса, британським журналістом, письменником, ставить на меті збирати, документувати та перевіряти воєнні злочини Росії в Україні – каже, йдеться і про викрадення українських дітей, і про сприяння війні через медіа, тобто пропаганду. Мета – зібрати докази для міжнародного правосуддя. Журналісти Радіо Свобода зустрілися з Джанін Ді Джованні у Львові і поговорили про воєнні злочини під час війни РФ проти України та вплив пропаганди Кремля на сприйняття російсько-української війни на Заході.
«Ми розслідуємо воєнні злочини та збираємо свідчення від українців, які вижили, та жертв воєнних злочинів Кремля. Ми вважаємо, що для припинення безкарності дуже важливо, щоб навколо правди, фактів не було ніякої темряви. Факти дуже важливі. Ми використовуватимемо свої свідчення в суді», – розповідає Джанін Ді Джованні.
Вона працювала на різних війнах протягом 30 років. І здається, що журналістка з таким досвідом вже бачила все. Однак війна в Україні, каже, її шокувала. Але реакція світу на війну проти України набагато більша, додала правозахисниця.
«Масштаби звірств величезні. Я бачила багато жорстокості і воєнних злочинів у багатьох конфліктах, геноцид, але рівень інцидентів тут такий високий. І ми не знаємо, скільки ще буде, коли міста відкриються після деокупації, тому що тоді ми матимемо великий сплеск зареєстрованих інцидентів. Я вважаю, що однією з дуже помітних речей для мене є те, що увага світу спрямована на Україну. І є об'єднання світових лідерів, не Глобального Півдня, але європейських та північноамериканських лідерів, які єдині в підтримці України. У багатьох інших конфліктах, про які я знімала репортажі, цього не було».
Ді Джованні каже, що свідчення, які нині збирають правозахисники, важливі також, щоб протистояти кремлівській дезінформації та пропаганді. Боротьба за правду, каже вона, ймовірно, є найважливішою річчю в Україні зараз.
«Їхня пропагандистська машина – це щось таке, чого я ніколи раніше не бачила. Вони так діяли і в Сирії. Росія вступила у війну в Сирії в 2015 році. І війна вийшла на зовсім інший рівень, тому що, звичайно, у Росії були літаки, Росія могла бомбити Алеппо, Росія також могла змінити наратив того, що відбувається в Сирії, намагаючись звинуватити опозицію в тероризмі».
І хоча увага до війни в Україні зменшується, солідарність з українським народом у громадян США Джанін спостерігає. Вона каже, що існує певна «втома від співчуття», і людський мозок може обробити лише певну кількість нещасть, перш ніж вимкнеться. І вважає, що треба постійно контролювати це.
«Іноді в Америці я проїжджаю невеликими містами в Новій Англії, в Массачусетсі, в Нью-Гемпширі. І бачу українські прапори. А люди навіть не знають, де Україна на карті. Вони підтримують Україну, оскільки ідея незалежної країни, що стає об'єктом вторгнення, для них є дуже важливою і сильно відчутною. А Америка – дуже молода країна. У порівнянні з європейською історією, 1776 рік був не так вже давно. Тому я думаю, що це щось інше».
Мета Росії, каже Джовані, – підкорити Україну. Вони вірять, продовжує вона, в те, що України немає або є маленька Україна, яка є частиною Росії і ніколи не була окремим утворенням, країною, мовою, культурою чи літературою.
Ми не здамося
«Те, що вони намагаються зробити, – це змінити форму Європи. І якщо вони це зроблять, і якщо ми вам не допоможемо Україні захищатися, то що йому завадить піти аж до Польщі? І що завадить йому піти далі? Що завадить йому захопити невеликі країни Балтії? Тому це справді екзистенційна битва. Це боротьба за правду. Це боротьба за демократію. Це боротьба, щоб обмежити Путіна, який є деструктивним фактором. Перш за все, він є класичним руйнівником демократії, свободи, прав людини, всього того, у що ми віримо. Тому ми повинні продовжувати. І ми не здамося».
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
Форум