ПРАГА – Чехія – одна з країн, яка від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну неабияк підтримала Україну. Чеські міста прийняли сотні тисяч біженців, які отримали соціальний захист та допомогу. Чехія є однією з перших країн ЄС, які почали постачати зброю. Нині ж чеські чиновники, зокрема міністр закордонних справ Ян Ліпавський, активно виступають за притягнення до відповідальності вище керівництво Росії. Очільник чеського МЗС неодноразово заявляв, що просуватиме ідею створення спеціального трибуналу для Путіна та усіх, хто причетний до воєнних злочинів в Україні. У ексклюзивному інтерв’ю Радіо Свобода міністр розповів, як саме може відбуватися трибунал, як вдається переконувати колег підтримувати Україну та чи втомилися чехи від допомоги українцям.
– Лідери країн «Групи семи» спільно заявили, що притягнуть президента Росії Володимира Путіна до відповідальності за його дії в Україні. Ви неодноразово говорили, що виступаєте за спеціальний військовий трибунал для Путіна. Однак багато західних експертів стверджують, що зробити це буде неможливо. Як, на вашу думку, це має відбуватися технічно?
– Володимир Путін почав цю варварську війну. Росія та все вище керівництво має понести відповідальність за це. ООН чітко засудила цю агресію, і ми маємо бути чіткими у формулюваннях. Позиція Чеської Республіки чітка: це питання має обговорюватися, і ми маємо шукати шляхи, як довести його до кінця.
Звичайно, знищена інфраструктура – це велика частина того, за що Москва має відповісти. Але це й неймовірна ціна людських життів, це вбивства, які відбувалися у кількох українських містах, які перебували під російською окупацією. Це знищення цілих міст.
Ми зараз маємо шукати практичні шляхи, як створити цей трибунал. Це делікатне та складне питання
Ми зараз маємо шукати практичні шляхи, як створити цей трибунал. Це дуже делікатне і складне питання, в якому немає одного легкого шляху. Але я розумію, що все більше країн погоджуються із тим, що трибунал потрібен, і я особисто намагаюся переконати якомога більше країн приєднатися до цього.
Тому що це інтерес усіх країн – раз і назавжди продемонструвати, що не можна змінювати кордони країн силою.
– Все ж деякі експерти вважають, що навіть якщо трибунал відбудеться, навряд чи можна буде побачити Путіна за ґратами. Ми бачили нещодавнє рішення щодо збиття боїнга MH17 – винні не у в’язниці.
– Поки немає технічного шляху, як цього досягти. Але це зараз. Дебати щодо цього йдуть, є декілька шляхів. Можливо, Генасамблея ООН буде відіграватиме роль у тому, як саме це відбуватиметься – сам судовий процес та, сподіваюся, засудження російського керівництва.
Однак те, що, можливо, ми не можемо зробити цього зараз, не означає, що цього не трапиться після закінчення війни. Але зараз ми маємо бути чіткими на політичному полі стосовно трибуналу – російське керівництво має відповісти за злочини.
– Чому трибунал це важливо? Ми бачили чимало політичних рішень, зокрема в рамках країн G7, G20, ООН. Так, певною мірою вони впливають на режим Путіна. Однак все ж складається враження, що це певною мірою нереалістично.
– Якщо ми не зможемо досягти успіху з судом або навіть з ідеєю відповідальності російського керівництва за війну в Україні, це означатиме, що ми втратимо те, чого досягли після закінчення Другої світової війни. Це є ціною.
Після Другої світової війни почав діяти Статут ООН і принципи, що кордони не будуть змінені грубою силою. І це спроба Путіна це змінити, зламати. І тому я закликаю всі держави світу захистити виконання Статуту ООН.
– Час від часу деякі країни, наприклад, сусідня Угорщина, яка є сусідом як Чехії, так і України, блокує певні рішення про фінансову чи військову допомогу. Так само деякі країни намагаються посадити Україну та Росію за стіл переговорів. Очільник Франції Макрон знову говорить про збереження «обличчя Путіна» і гарантії безпеки для Росії. Наскільки складно пояснювати та вмовляти ваших колег, коли ви чуєте такі пропозиції?
Я вважаю, що Путін, мабуть, розчарований тим, що Захід і ЄС є настільки єдиними
Я вважаю, що Путін, мабуть, розчарований тим, що Захід і ЄС є настільки єдиними. Він намагався нас розділити через штучну міграційну хвилю з Білорусі до Польщі та Литви. Він намагався розділити нас у енергетичному питанні, коли рік тому маніпулював газовим ринком.
Зараз він намагається, поширюючи дезінформацію всередині наших суспільств, роз’єднати нас. І він абсолютно невдалий у цьому. Ми дуже згуртовані.
Звичайно, у нас є внутрішні дебати, і ми маємо різні точки зору, але врешті-решт ми можемо знайти спільну мову. І навіть учорашній протокол зустрічі міністрів закордонних справ у Брюсселі – ми погодилися розширити Європейський фонд миру та вкласти в нього нові гроші.
Але, безумовно, так, у нас є держави, які бачать певні речі по-іншому. Іноді здається, що ці дискусії тривають досить довго, але врешті-решт ми можемо знайти рішення.
– Але все ж хочу перепитати у вас про Угорщину. На вашу думку, це просто інша точка зору чи Путін досі якимось чином впливає на рішення, які ухвалюються у Будапешті?
– Ми знаємо, що Угорщина дуже залежала від Росії. Ми розробляємо нашу спільну політику в ЄС таким чином, щоб не торкатися інтересів Угорщини, оскільки ці інтереси є інколи дуже «гучними».
Є рішення, з якими я особисто можу не погоджуватися. Але, до прикладу, чеська політика полягає у тому, щоб не диверсифікувати, а максимально припинити використання російських енергоресурсів.
Для нас це велике домашнє завдання. Нам потрібно змінити нафтопереробні заводи. Треба будувати нові маршрути. Це не те, що станеться за одну ніч, але ми над цим активно працюємо.
І, ви знаєте, ми намагаємося говорити з угорцями і пояснити їм, що їм теж треба над цим працювати, і це не буде надто дорого, як вони іноді стверджують.
– Ми знаємо, що зараз існують певні обмеження для громадян Росії у Чехії. Однак російські туристи мають зараз змогу потрапити до країни через інші держави ЄС. Чи планується наступного року посилити ці обмеження?
– На ситуацію, яка була влітку, коли ми щодня мали близько 250 російських громадян, які в'їжджали до Чехії лише через аеропорт – ми реагували разом із країнами Балтії, з Фінляндією і з Польщею. Інших обмежень ми вводити не плануємо.
– Який діалог у вас зараз із російським посольством?
Я б точно не назвав його дружнім. Ми – офіційно в списку недружніх країн
– Я б точно не назвав його дружнім. Ми – офіційно в списку недружніх країн. Ми маємо честь бути там разом зі США. Лише дві країни, Чехія та Сполучені Штати були першими двома державами...
Тепер список поповнився іншими країнами ЄС та багатьма, багатьма іншими. Але дипломатія – це діалог. Тому все ж ми вважаємо, що час від часу корисно мати точку контакту з іншою стороною.
– Невдовзі буде рік від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Чехія – одна з тих країн, яка дуже підтримала Україну з самого початку – прийняла біженців, надавала зброю. Однак протягом цього року, у Празі зокрема, проходили акції, на яких люди висловлювали невдоволення політикою Чехії та її позицією в цій війні. Плюс зростають ціни на комунальні послуги. Чи відчувається у чеському суспільстві втома від допомоги українцям?
Усі втомилися, але у нас немає іншого вибору, як допомогти Україні
– Усі втомилися, але у нас немає іншого вибору, як допомогти Україні витримати та виграти цю війну. Якщо Україна програє війну, ситуація із безпекою і навіть економічна ситуація тут, у Чехії і у Європі, буде набагато гіршою.
Звичайно, Європа під великим тиском інфляції, високі ціни на енергоносії, міграційна криза.
Ситуація непроста. Тому ми маємо досить-таки значний соціальний пакет, який надається суспільству. Але на європейському континенті йде найбільша війна з часів Другої світової війни.
Хто міг очікувати, що це буде легко? Немає іншого виходу, як зупинити Путіна. Поступившись російському імперіалізму, ми б, зрештою, дорого за це заплатили, як платили в той час, коли ми були приблизно 40 років під московським впливом.
А до того ми були під нацистською окупацією. Тож, безумовно, ми не можемо піддатися будь-якому виду тотального тероризму.
– Якщо війна не закінчиться до березня 2023 року, що буде з українськими біженцями в Чехії, які отримали тимчасовий захист на рік?
– Так, ми зараз працюємо над цим законом. Українці матимуть захист доти, доки не закінчиться війна.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
