Станом на сьогодні за кордоном перебуває близько шести мільйонів українських переселенців, зазначає представниця Управління верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН) в Україні Кароліна Ліндхольм Біллінг. За її словами, згідно з опитуванням, більшість із них хоче повернутися додому. Утім, наразі українці не наважуються повернутися з-за кордону через безпекові проблеми та складнощі з облаштуванням життя у пошкоджених війною громадах.
Про людей, які вимушено покинули дім через війну, з Кароліною Ліндхольм Біллінг коротко поспілкувався проєкт Радіо Свобода «Ти як?». Говорили не лише про біженців, а й внутрішньо переміщених осіб. Якими є ключові проблеми переселенців? Як у цьому їм можуть допомогти УВКБ ООН і держава Україна? І що пропонують цим людям для адаптації?
– Як ви допомагаєте зараз внутрішнім переселенцям в Україні?
– Агентство ООН у справах біженців в Україні працює з внутрішньо переміщеними особами, особливо з тими, хто живе в колективних центрах – зазвичай вони є найбільш соціально-економічно вразливими. Але також ми підтримуємо людей, які перебувають у деокупованих та прифронтових громадах – зокрема в Херсоні, Білозерці та інших громадах.
– Які основні напрямки вашої роботи з внутрішніми переселенцями?
У 2022 році ми підтримали 4,3 мільйона людей по всій Україні
– У нас є програми з безкоштовними юридичними консультаціями, щоб люди могли відновити свої особисті документи – якщо вони їх втратили або залишили, коли довелося тікати з Маріуполя, Бахмута, Авдіївки тощо. Ми також надаємо безкоштовні юридичні консультації, щоб допомогти переселенцям отримати документи на майно, щоб вони могли претендувати на компенсації за пошкоджене або зруйноване житло. Також у нас є програми психосоціальної підтримки, є програми багатоцільової грошової допомоги переселенцям, і ми підтримуємо відновлення колективних центрів, де проживає частина переселенців. Загалом в 2022 році ми підтримали 4,3 мільйона людей по всій Україні за цими напрямками. А вже у 2023 році – 2,2 мільйона українців.
– Чи співпрацюєте ви з місцевою владою? Зокрема, із новоствореними координаційними центрами в областях при ОВА?
– Так, мої колеги, до прикладу, з нашого офісу в Дніпрі співпрацюють і беруть участь в координаційних центрах підтримки цивільного населення (структури, ініційовані Мінреінтеграції, відповідальні за комунікацію потреб вразливих громадян– ред.) в декількох областях свого регіону. Так само – і колеги у Львові. Тобто співпраця ведеться, але ще не у всіх регіонах.
– Як саме відбувається ця співпраця – можливо, ви зможете розповісти якісь приклади?
– Деякі з центрів працюють дуже практично: вони визначають потреби – до прикладу, психологічна допомога для літніх людей у громадах або розселення переселенців на Закарпатті, чи забезпечення засобами гігієни. Вони повідомляють про ці потреби через спільні чати – до прикладу, в Telegram, WhatsApp. І тоді організації, що співпрацюють – включно з УВКБ ООН, – отримують цю інформацію. І тоді ми кажемо – чи можемо ми допомогти, чи ні.
В інших випадках – на обласному рівні йдеться більше про обмін загальними планами – про те, як різні організації можуть координувати свої дії. Та все ж однією з основних моїх рекомендацій є посилення роботи з плануванням. Хочеться, щоб ми не лише реагували на екстрені потреби. Нам потрібно планувати довгострокову підтримку народу України, тому мова йде про координацію різних суб'єктів: влади, ООН, громадських організацій, Червоного Хреста, інших волонтерських організацій навколо одного плану, щоб ми могли також залучити фінансування і побачити, як ми можемо спільно допомогти людям відновити і відбудувати їхні домівки і життя.
– Скільки на сьогодні є українських біженців за кордоном? Які тенденції – чи планують вони повертатися?
Загалом українських біженців є близько 5,8-6 мільйонів
– Всього українських біженців є близько 5,8-6 мільйонів. Ця кількість зменшилася від початку повномасштабної війни, коли було близько 8 мільйонів українців, які покинули домівки через війну.
Більшість біженців хоче повернутися додому. Ми проводимо регулярні опитування, і близько 80% кажуть, що хочуть повернутися в Україну, але безпекова ситуація, звісно, є головною проблемою. Але є й інші – ті, кому потрібна допомога в ремонті будинків, їм потрібна допомога у пошуку роботи, тому що багато хто втратив роботу. Також – доступ до базових послуг у їхніх рідних громадах.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
Форум