11 травня у Празі розпочався 28-й міжнародний книжковий фестиваль «Світ книги», на якому присутня панель про Україну.
Цьогорічна концепція – автори без кордонів – познайомить із письменниками та письменницями, поетами та поетесами з різних країн, зокрема з британським автором фентезі Беном Аароновичем, швейцарською публіцисткою Іреною Брежною та українським письменником і поетом Сергієм Жаданом.
Окремо організатори фестивалю приділяють увагу іранській літературі, яка присвячена боротьбі проти тоталітарного режиму, а також зосереджуються на дискусіях щодо України.
«Книжкові ярмарки та фестивалі дедалі більше зосереджуються на тому, що стоїть за книгами – на думках», – зазначає керівник фестивалю Радован Ауер.
Радіо Свобода відвідало фестиваль та занотувало основні дискусії про Україну.
Російська агресія проти України та її наслідки
Розмова з автором книжки «Подорож з Росії. Російська агресія проти України та її наслідки», політологом Зденеком Кржижем та істориком Їржі Ганушем про «перспективу найстрашнішого збройного конфлікту в Європі з 1945 року».
Книжкові ярмарки та фестивалі дедалі більше зосереджуються на тому, що стоїть за книгами – на думкахРадован Ауер
«У книжці я представив російські міркування щодо України, як вони прогресують і у що в результаті виливаються. Далі розповідаю про еволюцію російської політики інтересів. Віхою став виступ Путіна на Східній безпековій конференції у 2017 році, де він каже, що Росію не влаштовує нинішня світова безпека, що Захід позбавляє РФ права мати власне правосуддя у регіоні», – розповідає автор Зденек Кржижа.
Україна як колиска російської історії?
Чеська історикиня Дана Піцкова представила свою книжку історичного проєкту «Велика російська історія: від Русі до Московського царства».
Як зазначає Піцкова, книжка пропонує чехам дізнатися ширшу історію Східної Європи, аніж вони знають. Зокрема, у виданні йдеться про Київську Русь та суперництво за владу у Східній Європі з IX століття.
Нинішня РФ – це не Київська Русь. Це інша держава з відмінною ідентичністюДана Піцкова
«Ми знаємо, що існувала держава, яку називали Русь. Територія нинішньої України розкинулася на теренах Русі. На задньому плані у нас є також Білорусь і Росія, яка претендує, щоб називатися спадкоємицею Русі. Однак важливо розуміти, що нинішня РФ – це не Київська Русь. Це інша держава з відмінною ідентичністю», – зазначила під час виступу історикиня.
Дитячі книжки про війну
Чеська вчителька та письменниця Ленка Рожновська видала нову книжку «Моє ім'я Оленка», в якій розповідає історію дівчини, яка втікає від війни.
Оленка – першокласниця, перший дзвоник якої відрізняється від того, до чого звикли чеські діти, – у житті Оленки починається війна, тому вона разом із родиною тікає у безпечне місце, в іншу країну.
«Книжка має на меті бути не лише книжкою, яку прочитали як історію і пішли далі. Я поставила собі ще одне завдання – інтегрувати українських дітей у чеське суспільство. Діти-біженці мають багато страхів, а персонаж Оленки має показати їм приклад і полегшити адаптацію», – розповідає авторка оповідання Ленка Рожновська.
Презентацію книжки відвідали чеські школярі, серед яких були і біженці з України.
Під час фестивалю зачитали і уривок з нової – п’ятої – книжки Галини Вдовиченко «36 і 6 котів», яка лише готується до друку, а дитяча театральна студія при театрі «v Dlouhé» представить виставу за мотивами книжки.
Кримськотатарська поезія
Цього року вперше на фестивалі була присутня і кримськотатарська література, зокрема поезія часів Другої світової війни та періоду депортації 18-20 травня 1994 року.
Як зазначає організатор панелі Дмитро Бабешко, що тогочасні вірші переплітаються із сьогоденням і те, що зараз проживають кримські татари в тимчасово окупованому Криму – репресії та тиск.
«Після 1944 року кримські татари зберігали свою мову – бо це для них батьківщина; вони повертаються, щоб у 2014 році пережите те саме», – каже Дмитро Бабешко.
Презентація чеського перекладу книжки Сергія Жадана «Інтернат»
Роман «Інтернат» розповідає про війну на сході України в 2014 році, зокрема це історія вчителя, який забирає свого племінника з інтернату під час бойових дій.
«Кожна зустріч, презентація за кордоном – це не про самопрезентацію, не про літературну кар'єру. Це про презентацію Україну, про те, що у нас відбувається. Сьогодні більшість культурних спільнот намагається нас підтримати і висловити солідарність, зокрема, і чеські колеги», – сказав Сергій Жадан на презентації чеського перекладу «Інтернат».
Жадан додав, що роман розповідає історію 2015 року, коли війна на території України сприймалася локальною, не такою, як після 24 лютого 2022 року, а тому у ній зустрічається інший герой, не притаманний сьогоднішньому розумінню.
Серед книжок, які представили на фестивалі, також переклад українською роману Радки Денемаркової «Гроші від Гітлера» – історія про дівчину, яка повертається з концентраційного табору в 1945 році, однак стикається із осудом з боку селян.
Презентували і книжку Оксани Маслової «Товариство загублених рукавичок» про Маленьку Синю Рукавичку, яка загубилась в чужому місті, а також «Дорослі дівчата» Карини Армлос – сімейна сага про українську родину, важливість сімейних історій, які показують досвід людей, що проживали у ХХ столітті.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
