Звільнити Сенцова: чи поступиться Путін під міжнародним тиском?

Депутати Європарламенту ухвалили резолюцію з вимогою до Росії звільнити українського режисера Олега Сенцова та інших політв'язнів. За резолюцію проголосували 485, проти ‒ 76, утрималися ‒ 66.

Чи допоможе Олегу Сенцову резолюція Європарламенту? Чому українського омбудсмена Людмилу Денісову не пустили на зустріч із Сенцовим у російській колонії в Лабитнангі? Як у Росії реагують на голодування Сенцова? На ці та інші запитання відповідають гості та експерти Радіо Крим.Реалії.

Український дипломат, надзвичайний і повноважний посол України в Австрії Олександр Щерба розповідає, як до справи Сенцова ставиться влада цієї країни, яка з 1 липня головуватиме в ЄС.

‒ В Австрії існує ідея нейтралітету ‒ не займати якусь чітку позицію в складних питаннях, і цей дух пронизує все суспільство та політикум. В економіці ‒ поготів. Тут важко почути чітке засудження Росії на будь-яких рівнях. Водночас є підтримка європейської єдиної лінії стосовно Росії. Вони виробили для себе таку обманку, що «ми йдемо в руслі європейської політики». Тому Австрія не належить до тих країн, які вимагають скасування санкцій тощо. Прізвище Сенцова не звучить тут часто, ми намагаємося це змінити й пробитися до сердець, умів людей. Був мітинг досить гучний і великий за австрійськими мірками в міжнародний день підтримки Сенцова. Я там виступив ‒ сподіваюся, що багато хто почув. Специфіка Австрії така, що люди чують, але свою думку висловлювати не хочуть.

Дипломат нагадує, що жоден австрійський євродепутат не проголосував проти резолюції на підтримку Олега Сенцова. Олександр Щерба переконаний, що в австрійських парламентських колах документ помітять, а про широкі громадські кола говорити складно.

Читайте також: Голодування Олега Сенцова. 37-й день

Постійний представник України при Раді Європи Дмитро Кулеба вважає, що важлива будь-яка акція і будь-який документ на підтримку звільнення українських політв'язнів.

‒ Сама собою резолюція Європарламенту не вплине на ситуацію, але не потрібно розглядати конкретні акції або рішення окремо один від одного. Якщо розглядати резолюцію як найважливішу цеглинку в стіні наших зусиль, вона стає дуже важливою і яскравою. Потрібно, з одного боку, нарощувати розгорнуту кампанію: міжнародні органи ухвалюють документи, відомі люди закликають звільнити Сенцова, йде дипломатична робота. А з іншого боку, звичайно, ми розуміємо, що свобода Олега та інших політв'язнів залежить від рішення Володимира Путіна. Тому потрібно й через дипломатичні закриті канали шукати комбінації, щоб Путін зрозумів, що за такого тиску звільнити Сенцова та інших вигідніше, ніж далі тримати. Саме таким чином вдалося звільнити Ахтема Чийгоза та Ільмі Умерова.

Дмитро Кулеба наполягає, що переговори з Кремлем треба вести, незважаючи ні на що.

‒ У відносинах з Росією завжди потрібно бути готовими, що вона обдурить. Але ми не в тій ситуації, щоб махнути рукою, розвернутися й піти. Йдеться про життя і свободу наших громадян. Відповідно, ми зобов'язані шукати можливості допомогти їм доти, поки вони не увінчаються успіхом. Не виконує Росія ці свої зобов'язання ‒ значить, потрібно тиснути далі, підключати нових людей, вести нові розмови, поки це не спрацює.

Радіослухач із Криму нагадує про важливий, на його думку, прецедент з історії міжнародної політики, коли голодували бойовики Ірландської республіканської армії:

«За прем'єр-міністра Великої Британії Маргарет Тетчер у тюрмах від голодування померли шестеро ув'язнених, засуджених за статтею «тероризм». І ніхто в Європі не здригнувся особливо. Питання: чому Сенцов, який голодує, так турбує?»

Керівник проектів Центру громадянських свобод Олександра Романцова пояснює, що потрібно звертати увагу не на вирок російського суду, а на реальні обставини справи.

‒ Перш за все, людям потрібно пояснювати, що Олег ‒ дуже яскравий приклад тенденції, що почалася в 2014 році. Говорити про те, що він був засуджений російською системою і тому не правий ‒ ні, це справа політична, де суддя нічого не вирішує, а виконує замовлення. Понад 70 людей перебувають у російських в'язницях за політично вмотивованими справами. Ми досліджуємо свідчення, наведені в суді, і доходимо висновку, що ці справи сфабриковані, зшиті ‒ і тільки тоді людину вносять до списку політв'язнів.

Вплинути на Володимира Путіна можна тільки комплексним тиском ‒ політичним, економічним, іміджевим. Кампанія на підтримку Сенцова тисне саме на імідж. Це має бути для нього такою великою незручністю і дискомфортом, щоб під час діалогів з усім світом це спливало першим, щоб він хотів позбутися цього.

Російський соціолог і публіцист Ігор Ейдман вносить частку скепсису в надії українських правозахисників.

‒ Мені здається, якби Путін хотів звільнити Сенцова, він би зробив це ще перед Чемпіонатом світу. Після його закінчення він навряд чи піде на це через міжнародний тиск. Минулого разу Михайла Ходорковського випустили перед Олімпіадою. Путін неодноразово демонстрував, що він не ухвалює рішень під тиском, тим більше міжнародним. Я думаю, що він, швидше, буде послідовно продовжувати мучити Олега Сенцова, щоб продемонструвати свою суворість, жорстокість навіть. Йому подобається виглядати таким «великим і жахливим» в очах свого народу. Той факт, що Сенцов сидить у в'язниці, ‒ це, швидше, мінус для його політики та міжнародної репутації. Ця кампанія теж в тій чи іншій мірі підриває російські позиції у світі. Але Путін часто поводиться ірраціонально, він дуже мстивий. Він керується емоціями, своєю злобою.