Доступність посилання

ТОП новини

«Це не затишшя. ЗСУ готуються до вирішальної фази війни» – колишній командувач збройних сил США в Європі


Працюють артилеристи ЗСУ. Донбас, кінець листопада 2022 року
Працюють артилеристи ЗСУ. Донбас, кінець листопада 2022 року

«Це не затишшя: саме зараз на фронті і в тилу формуються умови для вирішальної фази кампанії», – вважає колишній командувач збройних сил США в Європі генерал-лейтенант у відставці Бен Ходжес(Ben Hodges), старший радник неурядової організації Human Rights First та колишній командувач силами США в Європі у 2014 -2017 роках. Про це Ходжес говорив під час виступу в Джеймстаунському фонді (The Jamestown Foundation). Російська служба «Голос Америки» зібрала головні тези доповіді.

Виступаючи 6 грудня 2022 року в Джеймстаунському фонді (The Jamestown Foundation) з брифінгом під назвою: «Після Херсона: оцінка успішного контрнаступу України», Бен Ходжес наголосив, що те, що зараз Заходу може видатися схожим на деяке затишшя чи очікування погоди, є насправді «створенням умов».

Побачимо багато повідомлень про диверсії в російському тилу

За кілька годин до зустрічі у вашингтонському фонді українські Збройні сили (за заявами самої російської сторони) подолали російську протиповітряну оборону з використанням безпілотників дальньої дії та успішно завдали точкових ударів по військових цілях за сотні кілометрів від кордону.

«Думаю, ми побачимо багато повідомлень про диверсії та інші неприємності на російських тилових об'єктах у найближчі кілька місяців, їхня частота наростатиме», – вважає колишній командувач збройних сил США в Європі.

Які саме «умови» перебувають у стадії створення?

Це «умови для вирішальної фази кампанії, – пояснює генерал. – Я думаю, що до лютого українці будуть готові розпочати звільнення Криму».

Імпульс контрнаступу досягнув рівня незворотності

«Дорога з Росії до Криму все більше починає бути схожою на стежку», – образно каже Ходжес, і додає: «Це не та стежка, на якій я хотів би сьогодні опинитися». Генералу також не хотілося б раптом стати «водієм вантажівки в будь-якій колоні росіян, що рухається окупованою частиною України в Крим», а тим більше – на Керченському мосту – найнебезпечніших місцях російської військової логістики.

Аналізуючи по карті дислокацію південного фронту українських сил, Ходжес пояснює: правий фланг (західний) знаходиться в положенні, «готовому хоч зараз форсувати Дніпро»: «Їм не треба поспішати, щоб спуститися до Криму. Протягом наступних двох місяців, я думаю, українські збройні сили будуть завдавати ударів по російській обороні на північ від Перекопського перешийка».

Лівий фланг готовий спускатися на південь у бік Маріуполя, щоб перерізати сухопутну стежку постачання. Кримський міст перебуває під загрозою нових ударів.

Кремль не може знати, що стане тригером наступу

Відповідаючи на запитання про заходи російської армії, Бен Ходжес зауважує: «Вони можуть прочитати наміри української сторони, але вони не можуть знати, що виявиться тригером наступу. Ми, що вони зосереджують свої війська для оборони. Можливо, у них буде ще одна мобілізація».

З технікою у російської сторони справа гірша, ніж із живою силою.

Великого Чорноморського флоту ніде не видно і не чути

«Великого Чорноморського флоту ніде не видно і не чути, – саркастично зауважує Ходжес. – Думаю, що севастопольське потоплення було фінальним» (мається на увазі атака за допомогою невстановленого безпілотного озброєння севастопольської бухти 29 жовтня, внаслідок якої було потоплено та пошкоджено кілька кораблів).

Після цієї атаки російський чорноморський флот остаточно відійшов до Новоросійська, а ракетні удари в основному наносяться з бомбардувальників, які не підлітають до повітряного простору України ближче, ніж на кілька сотень кілометрів. Після нової атаки безпілотників 5 грудня безкарність цього інструменту також опинилася під сумнівом.

Бен Ходжес наголосив: «Технології та точність перемагають кількість».

Генерал високо оцінює інтелектуальний рівень планування українських операцій.

«Контрнаступ, який розпочався на початку вересня, насправді почався ще навесні. Українці ясно розуміли, коли росіяни збираються досягти кульмінації, і точно уявляли, які можливості вони мають. Вони чудово розуміють культуру та менталітет організаційної конструкції армії противника, вони все знають про їх матеріально-технічні та виробничі можливості. Я думаю, вони визначили, що російський наступ має видихнутися у серпні. Крім того, Україна була серцем оборонної промисловості СРСР – так що більша частина технологічного досвіду, інжинірингу, як і раніше, знаходиться там. Росію ж навпаки залишили тисячі та тисячі молодих фахівців».

Попереду кілька місяців важких боїв

«Імпульс контрнаступу досягнув рівня незворотності, – формулює Бен Ходжес. – Я не бачу на горизонті чогось світлого ні для Кремля, ні для Криму щодо приналежності до Російської Федерації. Але я додав би, що призначати парад перемоги дуже рано. Має бути кілька місяців жахливих, важких боїв. Ще тисячі невинних українців буде вбито російськими ракетами та безпілотниками», – вважає генерал Ходжес.

Єдина надія Росії – тягнути час

«Єдина надія Росії, – на його думку, – полягає в тому, щоб тягнути час досить довго, сподіваючись, що Захід втратить волю до боротьби, волю до підтримки України». Генерал Ходжес вважає, що саме тут є причина застосування Росією терористичної тактики ударів по цивільній енергетичній інфраструктурі: щоб «зробити українські міста непридатними для проживання взимку, стагнувати економіку та спровокувати нову хвилю українських біженців».

Це, каже Ходжес, має за розрахунками кремлівських стратегів викликати невдоволення в Європі – так само, втім, як і хвиля росіян, які втекли від мобілізації, повинна викликати невдоволення Туреччини та деяких інших країн. Тих же «молодих і не дуже російських чоловіків, у яких не вистачило розуму забратися з Росії, – жорстко закінчує Ходжес, – командування згодовує на забій, кидаючи чотири рази на день в атаку на сході України виключно з метою виграти час».

Підтримка США

Генерал Бен Ходжес торкнувся і підтримки України з боку США у 2023 році, коли Палата представників та Сенат контролюватиметься протилежними політичними партіями.

«Коли я чую міркування на тему: «давайте краще витратимо ці гроші у себе вдома» і «яка нам до України справа, вони всі там корумповані», або, мовляв, все одно «там завжди була Росія» і щось ще в таке - я хочу нагадати: Чорне море - це ж не озеро в глушині. У нас є три союзники НАТО, які знаходяться там: Туреччина, Румунія та Болгарія, і ми зобов'язалися їх захищати».

Процвітання Америки безпосередньо пов'язане з процвітанням Європи. А Європи від миру в регіоні

Але Чорне море є важливим і для стратегічних економічних інтересів США, вважає генерал – оскільки «Європейський союз є нашим найбільшим економічним партнером: процвітання Америки безпосередньо пов'язане з процвітанням Європи, яке у свою чергу залежить від стабільності та безпеки в регіоні».

На думку Бена Ходжеса, ліквідація російської військової присутності в незаконних квазі-державних утвореннях – Осетії, Абхазії та Придністров'ї – призведе до вибухового притоку інвестицій у Грузію та Молдову, що дозволить відродити ідею чорноморського транспортно-економічного коридору в обхід Ірану.

Масштабна війна Росії проти України

24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.

Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.

Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.

На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.

Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.

11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.

Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.

Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.

Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.

З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.

6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.

ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.

Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.

«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.

XS
SM
MD
LG