Росія пішла вперед на усьому Сході України – загострення під Авдіївкою виявилось лише початком масованого наступу. Російські війська почали штурми на Харківщині, короткому відтинку Луганщини, який контролюють ЗСУ, у Мар’їнці – та навіть на півночі Бахмута (на півдні наступальні дії веде українська армія). Як повідомляв Генштаб ЗСУ у ранкових зведеннях, протягом 23-25 жовтня відбулось понад 225 бойових зіткнень – це вдвічі більше, ніж у середині місяця за той самий період. Військові та аналітики, із якими Радіо Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) спілкувалися протягом цього часу в наших ефірах, також кажуть про ускладнення ситуації. Чому Росія пішла вперед саме зараз і саме на Сході, та наскільки серйозною є ця спроба прориву – пояснюємо.
Що сталось на Сході?
Все почалось з Авдіївки. Росія намагається захопити її від початку повномасштабного вторгнення, але на початку жовтня противник почав масований наступ. Початок атак активно висвітлювали російські ЗМІ та «Z-воєнкори». Проте вже надвечір, коли стало зрозуміло, що російська армія зазнає невдачі, вони замовкли. Атаки тим не менш продовжились.
Читайте також: Росія раптом пішла у прорив на Авдіївку: чому зараз і як відповіли ЗСУ
А у 20 числах жовтня – і цього разу без будь-якого інформсупроводу – Росія пішла у широкий наступ на всьому Сході. У зведенні Генштабу ЗСУ на ранок 23 жовтня йдеться про понад 90 бойових зіткнень, це майже вдвічі більше, ніж у середині місяця.
Біля Авдіївки ситуація ще більш ускладнилась. OSINT-аналітики повідомляють про локальні успіхи російських військ на цьому напрямку. Зокрема, проєкт DeepState 25 жовтня заявив, що агресор захопив терикон на півночі міста. Український Генштаб поки не коментує такі повідомлення.
Де саме Росія зараз наступає?
Буквально на всьому східному фронті:
- на Авдіївському напрямку – він лишається найгарячішим;
- на Бахмутському напрямку, а саме на північному фланзі (Берхівка) та на південний захід від міста (Хромове і Богданівка);
- на лінії Лиман–Кремінна–Куп’янськ – там зараз Росія тисне буквально по всьому фронту, чого в 2023-му році іще не бувало;
- на Мар’їнському напрямку;
- на Шахтарському (Вугледарському) напрямку.
Чому зараз і чому на Сході?
Військові та аналітики вказують на низку причин нового наступу Росії на Сході і того, чому він саме такий – неанонсований, масштабний і вкрай витратний для агресора:
- Успіхи ЗСУ на Півдні – Сили оборони звільняють території на Мелітопольскому напрямку, одночасно загрожуючи шляхам постачання угруповань агресора там. Якщо ЗСУ відріжуть (фізично чи візьмуть траси під вогневий контроль) окупований Крим від окупованого Сходу і власне російської території, це створить для Росії критичні проблеми з логістикою для військ угруповання в Україні. Де-факто росіяни можуть опинитися у логістичному «котлі». Тому агресор намагається зупинити український наступ на Півдні.
- Погода – вже зовсім скоро почнуться дощі, і особовому складу, і техніці стане важче пересуватись, особливо полями та ґрунтовими дорогами. Росія може поспішати, щоби досягнути бажаних для себе перемог тепер.
- Проблеми з розвідданими – фактично Росія проводить розвідку боєм у масштабах всього східного фронту. Це потребує значних ресурсів і живої сили, і техніки, і боєприпасів. Проте агресор готовий їх витратити, оскільки не має розвідданих щодо слабких місць в обороні ЗСУ, тож намагається їх знайти через атаки.
- Нездатність піти в наступ «за методичкою» – Росія вже не має ресурсу зібрати «класичний» для своєї військової науки радянського зразка ударний кулак: з танками, навченою піхотою. Тому змушена наступати точково і в першу чергу тиснути живою силою.
- Потреба в «перемогах» – широкоанонсований Росією зимовий наступ-2023 зазнав невдачі, так само не вдалося вдруге захопити Куп’янськ цього літа. А на носі старт президентської кампанії в Росії, де Путін знову збирається «перемогти» – для цього не завадять військові успіхи в Україні.
Чим все це загрожує?
І військові, і аналітики наголошують – цей наступ Росії не був несподіванкою для Сил оборони. Всі військові, з якими вдалося поспілкуватись Донбас Реалії протягом останніх тижнів з Авдіївського, Бахмутського та Куп’янського напрямків, зазначали: на їхніх ділянках всі знаходяться на своїх місцях, знають свою справу і протистоять агресору.
Проте ситуація важка. Попри суттєві втрати техніки та особового складу (тільки за 19 жовтня Росія, за даними Генштабу України, втратила біля 1400 солдат), агресор потроху просувається навколо Авдіївки та навіть на північ від Бахмуту. За оцінками військових експертів, Україні слід чекати іще більш суттєвих атак – так званих «основних ударів». Найімовірніше, цілями будуть:
- Авдіївка: залишається пріоритетною ціллю, зокрема, через політичне рішення керівництва РФ. На стратегічному рівні російська перемога дозволить перерізати шляхи постачання українському гарнізону в Авдіївці, оточити місто і створити плацдарм для подальшого наступу на Покровськ;
- Куп’янськ: Росія мріє вдруге захопити місто – або принаймні вийти на лівий берез річки Оскіл, щоб зайняти плацдарм для подальшого її форсування. Це місто є важливим логістичним вузлом, який дозволить агресору розвивати наступ на вільний Донбас і за бажання – на Харків.
18 жовтня британська розвідка заявляла, що в останні місяці сили РФ наростили свою боєздатність на Лимано-Куп’янському напрямку. Однак зазначила, що ЗСУ зберігають значну оборонну присутність тут, і малоймовірно, що Росія зможе досягти значного прориву.
Українські аналітики не виключають локальні успіхи армії РФ, які не матимуть ні тактичного, ні стратегічного значення, і носитимуть тимчасовий характер.
Як довго може тривати новий наступ на Сході?
Росія зазнає значних втрат під час свого наступу – і в живій силі, і в техніці. Показовий приклад найгарячішої точки, Авдіївки. Вранці 20 жовтня Генштаб України повідомив, що саме поблизу Авдіївки за добу було вбито та поранено близько 900 військових РФ (агресор своїх втрат не розкриває). Там же українські захисники спалили приблизно 50 танків та 100 бронемашин. Один із українських аеророзвідників, який воює на напрямі, написав, що це була «найбільша російська катастрофа, більша, ніж у Білогорівці минулого року». Крім того, військові помічають на напрямку багато старого «заліза» – серед нього бронетехніку, яку зняли з озброєння ще у 70-х роках.
Проте вони зауважують: все це їздить і все це стріляє. Крім того, Росія все ще має значний людський ресурс, і його не шкодує. Агресор береже авіацію, бронетехніку, артилерію – але не солдат. Приміром, і під Авдіївкою, і під Бахмутом агресор знову активно практикує «м’ясні штурми» – коли піхоту кидають брати позиції без будь-якої підтримки.
Тобто ресурси Росії виснажуються, проте вони ще є. За оцінками українського ГУР, які озвучив його керівник Кирило Буданов, «без особливих проблем» Росія може собі дозволити воювати проти України до 2025 року. Якщо брати саме техніку – максимум до 2026 року (тут впливають закупки за кордоном та можливості ремонту і відновлення). Однак цей конкретний наступ, швидше за все, зупинить чи щонайменше призупинить погіршення погоди. Або Сили оборони.
Для підготовки матеріалу були використані коментарі:
- Олексій Гетьман – військовий аналітик, ветеран російсько-української війни;
- Антон Коцуконь – спікер 110-ї ОМБр імені генерал-хорунжого Марка Безручка;
- Олександр Бородін – пресофіцер 3-ї окремої штурмової бригади (Бахмутський напрямок);
- Володимир Фітьо – підполковник, начальник служби зв'язків із громадськістю Командування Сухопутних військ ЗСУ;
- Роман Пагулич – фронтовий журналіст телепроєкту Донбас Реалії.
та зведення:
- українського Генштабу;
- американського Інституту вивчення війни;
- британської розвідки;
- проєкту DeepState.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС РЕАЛІЇ:
Ми працюємо по обидва боки лінії розмежування. Пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505. Якщо ви пишете з окупованих територій, ваше ім'я не буде розкрите.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
Форум