Дмитро Гурневіч
Одним із наслідків суперечки РПЦ з Константинополем може стати посилення тиску російського православ'я на Білорусь, вважає російський богослов і філософ, диякон РПЦ Андрій Кураєв.
В інтерв'ю Білоруській редакції Радіо Свобода російський релігійний діяч розповів, чим запам'ятається візит патріарха Кирила до Мінська, про заборону в священнослужінні для отця Олександра Шрамка та ймовірність появи в Білорусі своєї церкви, незалежної від Москви.
«Церковно-правова база для білоруського автокефалії»
– Синод, на якому Російська православна церква оголосила про розрив зв'язків з Константинополем, відбувся в Мінську. У Білорусі це дехто сприйняв як певний символ того, що Москва нагадує: «Білорусь – це її канонічна земля». Чи має, на вашу думку, це якесь політичне значення?
– Те, що синод відбудеться в Мінську, було вирішено ще навесні. Ніякого зв'язку з поточними подіями тут немає.
– Ви заявили, що РПЦ вже втратила Білоруську православну церкву. Але, на відміну від України, ні білоруський парламент, ні глава держави, не зверталися до Константинополя щодо томасу. Звідки така думка про втрату Білорусі?
– Це станеться не зараз, а після зміни політичного клімату. А коли він зміниться – за Лукашенка чи після – я не знаю цього. Коли одного разу в Білорусі виникне такий рух за автокефалію, то церковно-правова база для цього рішення буде вже підготовлена.
– Митрополит Іларіон заявив вчора, що скасування Константинополем грамоти 1686 року, яка анексувала Київську метрополію і куди входили білоруські землі, була незаконною. І дійсно, а які в Константинополя були канонічні підстави, щоб скасувати цю грамоту?
– Великою мірою не було ніяких. Це був волюнтаризм. Але це навіть нецікаво – лізти десь в XVII століття або ще старіші канони. Це тупиковий шлях. Адже канони можна пояснити в будь-яку зі сторін. Треба дивитися не в минуле, а в майбутнє.
– Але якщо немає канонічних підстав, то таку церкву можуть і не визнати?
Випадок України вибив ґрунт з-під ніг
– Термін «підстава» – це настільки нестабільний фундамент, що кримський міст, порівняно з ним, стоїть на сталевих опорах. Спроби сперти сучасну політику на канони першого тисячоліття, в тому числі і церковні, це цирк з кіньми. Але випадок України вибив ґрунт з-під ніг. А коли точно все почне хитатися в Білорусі – це питання техніки.
«Візит патріарха до Мінська запам'ятається білорусам ось цим самодурством»
– 15 жовтня священику Олександру Шрамку видали офіційний документ про заборону служити впродовж року. Він критикував патріарха Кирила за його поведінку в Мінську і за численність охорони. Як ви оцінюєте цю заборону?
Ніяких канонів отець Шрамко не порушив. Карати його абсолютно нема за що
– Це рішення з ряду тих, після чого запитують: «А за що ви нас не любите?». Це був напад управлінської істерики. Ніяких канонів отець Шрамко не порушив. Карати його абсолютно нема за що. Візит патріарха до Мінська запам'ятається білорусам ось цим самодурством. І саме про це будуть говорити.
– Чи не стане РПЦ після надання автокефалії Україні міцніше триматися за Білорусь, щоб Мінськ не почав реалізовувати той сценарій, про який ви говорите?
Зі стратегічним плануванням в нашій патріархії сьогодні дуже погано
– Цілком можливо. Загалом зі стратегічним плануванням в нашій патріархії сьогодні дуже погано. Цілком можливо, що реакція буде: всіх заморозити, всіх закувати, зв'язати одним ланцюгом.
– А чи бачите ви в Білорусі бажання, волю до відокремлення від РПЦ?
– У найближчому майбутньому навряд чи. Але таке бажання в частини білоруської церковної інтелігенції, напевно, є. У звичайного парафіянина воно навряд чи є. А ось думка національної інтелігенції багато значить в історії XX-XXI століть.
– А як ви оцінюєте поведінку президента Білорусі Олександра Лукашенка? У Білорусі іноді кажуть, що його відносини з митрополитом Павлом досить холодні. Його фаворитом називають отця Федора Повного. Чи може Лукашенко бути зацікавлений в більшій незалежності БПЦ від Росії?
– Не знаю. Але вчорашні (15 жовтня – ред.) його слова патріарху проти розколу були щонайменше двозначні.
– А про що, на ваш погляд, свідчить той факт, що РПЦ призначає митрополитами в Білорусь не білорусів? Спочатку Філарет, потім Павло?
Від Білорусі не очікують опору
– Це говорить лише про те, що від Білорусі не очікують опору. Якого отця вам надішлемо, такий і буде вам отцем.
– У Синоді, який відбувся в Мінську, не брав участі жоден білорус. Навіть від України, на сході якої триває війна з російськими гібридними силами, були двоє українців.
– Синод формується не за етнічною ознакою.
– Але є якась причина, чому в Україні – це українці, які там народилися, які знають культуру цієї країни, мову, виховувалися там, а в Білорусі – росіяни?
– У будь-якої імперії є плюси і мінуси. Узбекистан в Синоді, наприклад, представляє етнічний молдованин. І я б не сказав, що це зовсім погано.
«Установка на війну веде до інтелектуальної і моральної деградації в самій РПЦ»
Зараз відбувся наступний рівень розколу, коли віруючим забороняють навіть входить в грецькі святині, які підкоряються Константинопольському патріарху
– Головний державний білоруський телеканал присвятив 15 жовтня Синоду 1 хвилину 6 секунд. У поясненні було сказано, що на практиці рішення означає, що тепер не буде спільних богослужінь з Константинополем. Що це означає? Що в церквах РПЦ не будуть молитися за Варфоломія?
– По-перше, під час молитов патріарха Варфоломія раніше і так згадував тільки патріарх Кирило. Віруючі взагалі не знали, хто такий Варфоломій. По-друге, рішення не згадувати Варфоломія було прийняте нашим Синодом місяць тому. Зараз відбувся наступний рівень розколу, коли віруючим забороняють навіть входить в грецькі святині, які підкоряються Константинопольському патріарху. До речі, і в російські теж, тому що є російський екзархат Константинопольського патріархату в Західній Європі.
Але загалом це все дурниця, бо благочестивих туристів у нас і так мало. Крім того, потрібно ще уявити дурня, який серйозно хотів би причаститися і пройшов би повз грецької церкви. А якби зайшов і причастився, то поїхав би потім каятися в Москву, і знайшов би чергового дурня-попа, який би надав цьому якесь значення.
– Тоді виходить, що великого значення для Росії мінська декларація не має?
У самій Росії дається відмашка на війну з греками, на пошук будь-якого приводу, щоб їх звинуватити в єресі
– Має. У самій Росії дається відмашка на війну з греками, на пошук будь-якого приводу, щоб їх вкусити, звинуватити в єресі. До рівня єресі тепер будуть роздуватися будь-які комарі. І це вже почалося. І ось ця установка на війну веде до інтелектуальної і моральної деградації в самій РПЦ. Це нудно і це торкнеться всіх.
– А що може зробити Константинополь, щоб відповісти якось Москві?
Якщо Кирило перестав згадувати в молитві Константинопольського патріарха, то Варфоломій нічого подібного не зробив
– В Константинополя немає такого завдання. Якщо Кирило перестав згадувати в молитві Константинопольського патріарха, то Варфоломій нічого подібного не зробив. Він і далі згадує Кирила і молиться за нього. І навіть якщо їхній Синод приймав рішення, що Київ зараз їхній, то в їхніх словах не було ніякого засудження московських єпископів. Ані засудження, ані призову до вигнання. Навпаки, мирне вирішення.
– А які зараз будуть, на ваш погляд, відносини між РПЦ та іншими помісними церквами?
– Ці відносини будуть мирними. Тому що московські дипломати – і в рясах, і світські – будуть тиснути на інші церкви, щоб ті підтримали Москву. На словах багато які з них підтримають, але ніхто за нами слідом у вікно не кинеться. Ніхто свої відносини з Константинополем не розірве.
– А як, на вашу думку, буде відбуватися створення нової Української автокефальної церкви? Чи не призведе це до конфлікту, може навіть силового? Як вони ділитимуть Лавру, наприклад?
Проблеми почнуться не з Лаври, а зі звичайного сільського приходу
– Проблеми почнуться не з Лаври, а зі звичайного сільського приходу, коли будуть голосувати, куди йдемо і, зрозуміло, шляхом консенсусу не буде майже ніколи. Будуть переможці і переможені. І як вони будуть ділити майно, взагалі незрозуміло. Попереду багато років турбулентності. Тому головне для всіх учасників події – набратися терпіння. Патріархія від початку пішла дуже корисливим і імперіалістичним шляхом. І дуже помилковим. Це призвело до того, що патріархія стала заводієм напруженості. Потрібно було правильно вибрати мету. Замість того, щоб вибрати мир в Україні, РПЦ вибрала утримання шматка України під своїм впливом.
– А якою могла б тоді бути формула миру?
– Якби всі сторони досягли консенсусу у визнанні того, що немає гріха в приході священиків і віруючих в новій структурі, яку створює Константинополь. І друга частина: немає злочину в тому, щоб залишитися священиками і віруючими Російської церкви в Україні. Якщо всі сторони з цим погодяться, то це дасть якийсь вихід.
– А як повинні поводитися віруючі в такій ситуації?
– Я не можу вирішувати за інших. У кожного свій вибір.
Що важливо знати про розкол православних церков
Патріарх Кирило прилетів до Мінська 13 жовтня, щоб провести 15 жовтня синод Російської православної церкви. За підсумками синоду РПЦ припинила євхаристійне спілкування з Константинополем.
- Віруючим РПЦ заборонено молитися в Стамбулі та Анталії (Туреччина), на Криті й Родосі (острови Греції), на островах архіпелагу Додеканес, а також в монастирях на грецькому Афоні.
- «Розкол» стосується і білоруських віруючих РПЦ. Але, як пояснювала Радіо Свобода богослов Наталія Василевич, кожен віруючий сам може вирішити, як ставитися до рішення РПЦ.
- За відмову дотримуватися рішення синоду РПЦ духовенству загрожує звільнення з посади, тимчасова або довічна заборона у служінні, позбавлення сану і відлучення від церкви.
- 13 жовтня біля собору Святого Духа (Мінськ) патріарха Кирила зустрічали хлібом із сіллю, але він пройшов повз. Звичайні віруючі дивилися богослужіння на екрані.
- Це розкритикував у Facebook священик мінського приходу Олександр Шрамко. 16 жовтня священика звільнили з мінської єпархії за критику патріарха.
- Кирило заявив, що Білорусь – «особлива частина Русі», а Білою її назвали, мабуть, тому, що вона ніколи не підпадала «під залежність іноземних і іновірних урядів». Що слід розуміти під словом «Русь», ієрарх не пояснив.
- На тлі візиту російський диякон Андрій Кураєв зазначив, що скасування Константинополем патріаршої грамоти 1686 року про перехід Київської митрополії під Москву стосується як України, так і Білорусі. Адже тоді, в XVII столітті, до Київської митрополії належала і білоруський територія.
Оригінал – на сайті Білоруської редакції Радіо Свобода
НА ЦЮ Ж ТЕМУ:
Порошенко про рішення РПЦ: «Ми на правильному шляху»
Росіянам припекло: томос для України здійняв переполох серед виборців Путіна
Церква України і «анафема Варфоломію»: мудре рішення роздратувало Кремль
Томос для України: Київський патріархат закликав готуватися до об’єднавчого собору
