Українські війська 17 лютого 2024 року вийшли з Авдіївки. Про таке рішення повідомив головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський: «Виходячи з оперативної обстановки, яка склалася довкола Авдіївки, з метою уникнення оточення та збереження життя і здоров’я військовослужбовців, прийняв рішення про виведення наших підрозділів з міста й переходу до оборони на більш вигідних рубежах».
Верховний головнокомандувач, президент Володимир Зеленський назвав це логічним і професійним рішенням заради життів військових. Що відбувалося в Авдіївці в останні 4 місяці та чому так сталося? Про це короткий огляд від проєкту Радіо Свобода «Донбас Реалії».
Чим особлива Авдіївка і що тут було раніше
З 2014 року і до сьогодні Авдіївка була найближчим до Донецька містом під контролем української армії. Лінія розмежування, котра сформувалась тут у 2014-му, майже не рухалась усі 8 років війни, аж до початку повномасштабного вторгнення. Фронт проходив по авдіївській промзоні: по один бік – місто Авдіївка, по інший – окупована Ясинувата.
І Україна, і Росія міцно окопалися тут ще на початку війни, тож під час нової її фази у 2022-му цей укріпрайон давався агресору дуже важко.
Нещодавно Донбас Реалії аналізували, що РФ, судячи з усього, побоювалась імовірного наступу на Донецьк саме звідси. 11 вересня 2023-го Україна навіть здійснила спробу просування під Авдіївкою, звільнивши частину селища Опитне.
Те, наскільки болючою була ця втрата для агресора, можна зрозуміти з того, що в Опитне миттю вирушила знімальна група російського телебачення. У сюжеті пропаганда запевняла росіян, що жодна позиція тут на втрачена.
«Ворог казав, що вже стоїть біля аеропорту, але такого нема, підійти їм не дали, атаки відбили, стримуємо», – риторика російського військового в кадрі «России 1» свідчила про те, чого саме побоюється агресор: наближення ЗСУ до Донецького аеропорту. До речі, відвойована у вересні ділянка в Опитному і зараз продовжує перебувати під контролем української армії, це можна побачити на карті DeepState.
Водночас сам сценарій наступу ЗСУ на Донецьк усі військові аналітики завжди (не лише в часи повномасштабного вторгнення) оцінювали як малоймовірний. На підступах до нього – щільна забудова, не кажучи про саме місто. Вуличні бої є одними з найскладніших, крім того, завжди означають значні втрати серед цивільних та руйнування будівель. А ЗСУ за весь час війни – від 2014 року – не атакували «в лоб» жоден населений пункт. На відміну від Росії, яка в кожному випадку використовує саме таку тактику.
Початок штурму, що тривав 4 місяці
Найбільш потужну за 9 років війни атаку на Авдіївку російські війська розпочали вранці 10 жовтня 2023 року. Заяви російської пропаганди у той день свідчили, що РФ розраховувала захопити Авдіївку вже до вечора. Проте цей «день» протривав чотири місяці.
Протягом цих 4 місяців війська РФ щодня проводили на напрямку по 20-60 штурмів на добу, що є дуже високим показником для українського фронту. Російські підрозділи йшли на Авдіївку бронеколонами із десантом, втрачаючи їх у полях. Так виглядали типові штурми РФ під Авдіївкою восени 2024-го:
Втрати
Українські військові та міжнародні монітори, як от Institute of Study of War та розвідка Великої Британії констатували: Росія задіяла в операції із взяття Авдіївки безпрецедентну кількість військ (за даними британської розвідки – 8 бригад).
Вже наприкінці жовтня британці назвали російські втрати під Авдіївкою одними з найбільших за 2023 рік, а за перший місяць посилених штурмів РФ втратила на напрямку 10 тисяч військових і 350 одиниць бронетехніки, за підрахунками Генштабу ЗСУ.
В останній день оборони міста президент України Володимир Зеленський, перебуваючи на Мюнхенській безпековій конференції, сказав, що втрати Росії під Авдіївкою з жовтня склали десятки тисяч солдатів, і що співвідношення українських до російських втрат там становить один до семи.
«У них постійно мінімальні просування. Інше питання, що це дається титанічною роботою наших Сил оборони», – коментував хід боїв у січні 2024-го майор МВС та боєць батальйону «Свобода» 4-ї бригади Нацгвардії України Максим Морозов.
У підсумку, в спробах захопити Авдіївку Росія втратила щонайменше 400 танків, бойових машин піхоти та іншої техніки, а також, ймовірно, тисячі людей, підрахувала розвідка Великої Британії.
Подальший хід бойових дій
Росії не вдався авдіївський бліцкриг за день, але значна кількість задіяних сил дозволила їй звужувати кільце навколо міста впродовж наступних чотирьох місяців.
У лютому 2024-го, окрім звуження кліщів навколо міста (це штурми сіл Первомайське, Невельське, Степове, Бердичі, Новобахмутівка та інших), російські війська змогли пробитися до міської забудови та почати безпосередню атаку міста.
Один з чинників, чому це стало можливим, – агресор обійшов українські позиції і вийшов їм у тил в районі ресторану «Царська охота» на півдні міста. Російські воєнкори стверджували, що ЗС РФ пройшли 2 кілометри через трубу у землі (імовірно, це елемент системи Донецької фільтрувальної станції, Авдіївського коксохіму або просто каналізації). Паралельно вони продовжували тиск через авдіївську промзону зі сходу та на Авдіївський коксохім з Півночі. Однак, найбільш суттєве просування було саме з Півдня.
Останні дні оборони
Приблизно за тиждень до завершення оборонної операції у ЗМІ з'явилась інформація про перекидання до Авдіївки 3 окремої штурмової бригади ЗСУ. Тоді більшість спостерігачів вважали, що підрозділ перекинуто для спроб відбиття міста. Однак, з того, як розвивалися події потім, можна припустити, що завданням підрозділу було саме забезпечити вихід підрозділів з міста.
Спікери третьої штурмової, коментуючи бої, констатували, що вони є надзвичайно складними та навіть перевершують складність боїв у Бахмуті. За словами командира підрозділу Terra 3-ї ОШБр Миколи Волохова з позивним «Абдула», проти Сил оборони в Авдіївці стояли 7 бригад ЗС РФ.
В останні дні оборони в Авдіївці сформувалися локальні оточення. За словами заступника комбрига 3-ї ОШБр Родіона Кудряшова, оборонці працювали над тим, щоб їх проривати: «Ми воюємо на 360 градусів і намагаємося зробити все, щоб поліпшити становище і розімкнути коло. На сьогодні ці заходи проходять успішно, але винятково за рахунок героїзму солдатів, сержантів і офіцерів».
Також у переддень виходу ЗСУ російські війська підпалили цистерни з мазутом на Авдіївському коксохімі (за заявою 3-ї штурмової, фосфорними боєприпасами), і створили таким чином димову завісу.
16 лютого командування ухвалило рішення про виведення оборонців з позиції «Зеніт» на півдні міста. Командувач угруповання військ «Таврія» бригадний генерал Олександр Тарнавський запевняв, що в Авдіївці немає заблокованих українських підрозділів, хоча проєкт DeepState у ранковому зведенні констатував, що останні дні позиції на «Зеніті» були в повному оточенні, «основні сили відійшли з позицій, але вийти вдалося не всім».
У переддень виходу 3 ОШБр опублікувала відео з підвалів Авдіївського коксохіму:
Вранці головком ЗСУ Олександр Сирський повідомив, що Сили оборони вийшли з Авдіївки.
«Дякую бійцям за гідний бій, який дали ворогу в Авдіївці в умовах тотальної переваги росіян у живій силі, техніці і снарядах. Зробили все, і навіть більше. Дякую за стійкість кожному. Відходимо на підготовлені позиції, щоб повернутися і завдати ще потужнішого удару. Дякую командуванню за виважене рішення. Бій триває», – завив 17 лютого комбриг 3 ОШБр Андрій Білецький.
Форум