Директор Інституту соціології НАН України Євген Головаха в інтерв’ю Радіо Свобода підбив підсумки минулого року та окреслив тенденції 2026-го.
Події останніх місяців, каже професор Євген Головаха, коментуючи «Верховна Рада 31 липня ухвалила за основу і в цілому законопроєкт президента Володимира Зеленського про «посилення повноважень Національного антикорупційного бюро України і Спеціалізованої антикорупційної прокуратури». Зеленський вже підписав цей документ.Депутати 22 липня підтримала законопроєкт № 12414, що, як повідомлялось, обмежує незалежність НАБУ та САП. Після цього голова НАБУ Семен Кривонос закликав президента України ветувати законопроєкт, але Зеленський його підписав того ж дня. Ці законодавчі зміни викликали протести в Україні, а також стурбованість з боку західних партнерів.
Згодом президент Зеленський вніс до Ради новий законопроєкт про «посилення повноважень Національного антикорупційного бюро України і Спеціалізованої антикорупційної прокуратури».Національне антикорупційне бюро позитивно оцінило законопроєкт №13533, поданий президентом. За оцінкою антикорупційних органів, він відновлює усі процесуальні повноваження й гарантії незалежності НАБУ і Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.» і «10 листопада 2025 року НАБУ заявило про викриття діяльності злочинної організації, основним напрямком роботи якої було «систематичне отримання неправомірної вигоди від контрагентів «Енергоатому» у розмірі від 10% до 15% від вартості контрактів». У НАБУ стверджують, що кошти легалізовувалися через бекофіс у центрі Києва, через нього пройшло близько 100 мільйонів доларів. За даними слідства, приміщення цього офісу «належало родині колишнього народного депутата, а нині сенатора РФ Андрія Деркача, обвинуваченого НАБУ і САП в іншому кримінальному провадженні».У цій справі повідомили про підозру вісьмом особам. «Схеми» опублікували список із 7 осіб. За даними від джерел у правоохоронних органах, це бізнесмен, співзасновник студії «Квартал-95» Тимур Міндіч (на плівках НАБУ кодове ім’я «Карлсон»); Ігор Миронюк («Рокет»), якого представляють як колишнього радника міністра енергетики Германа Галущенка, але в Міненерго це заперечують; виконавчий директор з безпеки «Енергоатому» Дмитро Басов («Тенор») і ще четверо «працівників» так званого «бек-офісу з легалізації коштів»: серед них Олександр Цукерман («Шугармен»), Ігор Фурсенко («Рьошик»), Леся Устименко і Людмила Зоріна. Пізніше про підозру у незаконному збагаченні повідомили також ексвіцепрем’єру-міністру національної єдності Олексію Чернишову.Один з підозрюваних – Олександр Цукерман («Шугармен») назвав «брехнею» звинувачення НАБУ та САП та пообіцяв повернутись в Україну. Тимур Міндіч справу не коментував. Тим часом РНБО наклала на них обох санкції. Їх оголосили в розшук.Решта згаданих осіб оприлюднену НАБУ інформацію в межах операції «Мідас» не коментували. Радіо Свобода намагається отримати їхню позицію.37 мільйонів гривень застави за двох фігуранток операції НАБУ «Мідас» – працівниць «бекофісу» з легалізації коштів Лесю Устименко та Людмилу Зоріну – внесла новостворена фірма «Вангар» зі статутним капіталом в одну тисячу гривень. Інша приватна фірма внесла 95 млн застави і за Ігоря Фурсенка, який був виконавчим директором з безпеки «Енергоатома» і, за даними слідства, виконував обов’язки бухгалтера «бекофісу з легалізації коштів». Тепер походження коштів перевірятиме НАБУ.Але найбільшу суму застави суд призначив Ігорю Миронюку – 126 мільйонів гривень. Наразі він досі перебуває під вартою. Апеляційну скаргу його захисту залишили без задоволення.28 листопада стало відомо про проведення обшуку в голови Офісу президента. Андрій Єрмак прокоментував обшуки, заявивши, що «жодних перешкод у слідчих немає». Про те, в якій справі відбувалися обшуки і який статус має Андрій Єрмак, офіційно не інформували. За даними ЗМІ, він не перебуває у статусі підозрюваного.Згодом того ж дня президент України Володимир Зеленський повідомив, що керівник його Офісу Андрій Єрмак написав заяву про відставку. Голова держави подякував Єрмаку за представлення української позиції на переговорах, але висловив бажання, «щоб не було чуток і спекуляцій». Сам Єрмак додав, що його обурює «бруд», спрямований проти нього.Радіо Свобода також нагадує, що особа вважається невинуватою, доки її провину не доведено в законному порядку і не встановлено обвинувальним вироком суду, а потім апеляційним судом, якщо була подана апеляція.», знову підтвердили: Україна – не Росія, і навіть під час війни люди можуть впливати на рішення влади. За його словами, українці не віддають владі всі важелі впливу і показують, що можуть домагатися змін.
Мобілізація
Євген Головаха зауважує: для багатьох найбільшою проблемою залишається мобілізація. Люди підтримують необхідність захисту країни, але відчувають особисті ризики і страх за близьких.
«Маємо: на рівні принципу – «так, мобілізація потрібна», на рівні особистому – «але не я, не мій близький». Я вважаю, що ситуація була б іншою, якби існувала дуже чітка, прозора система мобілізації. Чітка програма: хто, коли, за якою чергою, на яких умовах. Ми розуміємо: без мобілізації Україна не зможе воювати далі. Ресурси вичерпуються. Є велика проблема ротації – люди воюють по чотири роки без повноцінної заміни», – каже Головаха.
Головаха зазначає: ситуацію могло б покращити, якби еліти показували приклад і працювала прозора система мобілізації.
Ставлення до війни
Водночас сьогодні українці демонструють витримку і реалістичне ставлення до війни, каже соціолог. Більшість готова терпіти труднощі, не поступаючись суверенітетом, а перемога тепер – незалежна держава з європейським курсом і потужна армія. За словами Головахи, це означає, що люди психологічно адаптувалися до складних умов, і це допомагає продовжувати боротьбу.
«42% українців готові терпіти будь-який час. Ще 37% – готові, але протягом обмеженого часу. Тобто три чверті населення зараз готові терпіти. У 2022 році картина була схожа – теж приблизно три чверті готові були терпіти, але тоді майже всі говорили, що без обмежень. Зараз більше людей кажуть про «обмежений час». Але головне: більшість готова терпіти. І це не лише слова – люди ж не виходять і не вимагають капітуляції», – зазначає соціолог.
Території
Українці можуть погодитися на заморозку війни за умови надійних гарантій безпеки, однак не готові поступатися територіями, каже Головаха:
«Є останні дані: українці готові погодитися на заморозку війни за умови надійних гарантій безпеки, але на територіальні поступки – ні. І з 2024 року не стало більше тих, хто готовий здати території. У нас є близько 18% людей, які готові на мир на умовах Росії. У 2022 році таких було лише 4%. Переважно це не про симпатії, вони не стали раптом любити Росію. Це люди, які не витримують».
Віра в перемогу
Українці продовжують вірити у перемогу, зауважує соціолог, однак уявлення про неї суттєво змінилося, порівняно з початком повномасштабної війни.
«У 2022 році перемога – це було повернення до кордонів 1991 року. Сьогодні перемога – це незалежна країна, сильна армія, підтримка партнерів і серйозні гарантії безпеки. Навіть якщо ми зупиняємося на лінії розмежування, але залишаємося незалежною державою з європейським курсом – це перемога. Ми не залежимо від Росії – і це перемога», – резюмував Євген Головаха.
Вибори
Тема виборів залишається важливою, утім, лише після завершення бойових дій. «Українці не хочуть диктатора, але хочуть сильного лідера», – підкреслює професор.
В розмові з Радіо Свобода Євген Головаха розмірковує про електоральні очікування українців, їхні емоції на четвертому році повномасштабної війни та їхню готовність жити у війні надалі.
Форум