Пʼятого березня 2022 року в мережі набирає популярності неймовірне відео з Херсона, на якому під час мітингу проти окупації чоловік з українським прапором застрибує на російський БТР, що рухається центральним проспектом Ушакова. Натовп вибухає шаленим вибухом емоцій, підтримуючи сміливця. А вже наступного дня у десятках міст і сіл області люди виходять на нові багатотисячні мітинги проти окупантів і на підтримку суверенітету та територіальної цілісності України.
Тим сміливцем виявився херсонець Владислав Пастухов. Він каже, що хотів показати російській армії, що їх не бояться і будуть чинити спротив. Той відчайдушний вчинок надихнув багатьох на тривалий спротив і став символом нескореного Херсона.
Що відбувалося в перші дні окупації Херсона? Чому не було страху? Про що говорили з полковником ФСБ? Де ще хочеться підняти український прапор з такими ж емоціями й що для цього треба робити? Про це проєкт Радіо Свобода «Новини Приазов’я» розпитав Владислава Пастухова, який зараз служить в Об'єднаній штурмовій бригаді «Лють» у Донецькій області.
«У режимі очікування»
На момент широкомасштабного вторгнення Росії в Україну Владислав Пастухов працював старшим оперуповноваженим управління карного розшуку місцевої поліції. Він займався пошуком злочинців та безвісти зниклих громадян.
Російська арміяокупувала Херсон 1 березня 2022 року. Підрозділи Збройних Сил України, які билися на Херсонщині в ті дні, були відкинуті на північ. Непідготовлені й нечисленні загони територіальної оборони, озброєні переважно стрілецькою зброєю, змушені були припинити відкритий опір агресору, який переважав їх і кількісно, і в технічному плані. Багатьох із них убили.
Протягом тижня загарбниками вдалося взяти під контроль майже всю Херсонську область.
Спочатку дивилися, що коїться навколо Херсона, чи є проїзди, дивилися, де знаходяться наші військові
Чоловік каже разом із групою товаришів та деякими колегами по службі вирішили не покидати Херсон. Він пояснює це тим, що «не було чіткої команди та не було забезпечено організацію виходу особового складу».
«Ми сподівалися, що будемо здійснювати якісь дії щодо опору, але команди на це від керівництва не отримали. Тому знаходилися в режимі очікування… Спочатку дивилися, що коїться навколо Херсона, чи є проїзди, дивилися, де знаходяться наші військові, чи є у них якісь потреби, намагалися присікати факти мародерства», – згадує поліцейський, як вони намагалися нести службу в перші дні вторгнення.
Підготовка до «збройного опору»
Коли стало зрозуміло, що місто окуповане, Пастухов із товаришами почали готуватися до можливого збройного опору.
Відпрацьовували один з можливих напрямків заходу росіян
«Ми шукали паливно-мастильні матеріали, робили з них «коктейлі Молотова» разом з цивільними. Перевіряли різні консистенції, бо раніше ніколи не робили такого. Тренувалися: як воно буде зриватися, горітиме чи ні. Робили деякі вправи зі зброєю на полігоні. Ми відпрацьовували один з можливих напрямків заходу росіян. Знайшли місце, де, як нам здавалося, буде більш-менш безпечно відступити, приховано підійти до колони й нанести максимальне ураження», – розповідає херсонець.
Зрештою, за його словами, у прямі збройні сутички їхня група не вступала.
«Почали заходити «Тигри», ми розуміли, що вони розвідують, чи є опір, тому чекали більш значущу техніку, основну колону. Напевно, нашу позицію побачили за допомогою засобів аеророзвідки. Це ми вже зараз розуміємо. По нас почали гатити з артилерії й ми евакуювалися», – каже Владислав.
«Підняти дух херсонців»
Після кількох днів шоку мешканці міст і райцентрів Херсонщини почали організовувати масові акції протесту. Тисячі людей вийшли на вулиці з українською національною символікою, скандуючи гасла проти російського вторгнення. Люди стояли з паперовими плакатами перед озброєними солдатами, лаяли їх і таким чином демонстрували свою громадянську позицію.
Владислав теж виходив на ці мітинги. Він каже, що носив із собою український прапор, який стояв біля штандарта в управлінні поліції. Під час одного з таких мітингів чоловік побачив російський БТР, який рухався крізь натовп розлючених херсонців поблизу будівлі міської ради, що на проспекті Ушакова. Поліцейський вирішив, що треба якось підтримати людей.
Намагалися донести до росіян, які на той час захопили владу, що Херсон – це Україна
«Це було бажання показати наскільки ми їх не боїмося. Дуже сильно хотілося підтримати людей. Бо в той час, коли захопили Херсон, розставили патрулі по місту, пересуватися вільно людям було моторошно, багато хто навіть сидів у підвалах і боявся показати носа на вулицю. Саме це мене спонукало застрибнути на той БТР і розмахувати нашим прапором – щоб підняти бойовий дух людей», – згадує ті події Владислав.
Він пригадує, що після цього випадку ще кілька разів ходив на подібні мітинги саме з цим стягом.
«Намагалися донести до росіян, які на той час захопили владу, що Херсон – це Україна, і ми не бажаємо, щоб тут були якісь москалі», – додав поліцейський.
«Представник ФСБ схиляв до співпраці»
Невдовзі російські військові почали силою розганяти проукраїнські мітинги на Херсонщині. Проти цивільних громадян окупанти застосовували сльозогінний газ, шумові гранати, погрожували громадянам зброєю, стріляли в повітря. Деякі люди зазнали травмувань.
«Мітинги почали вщухати, херсонці стали боятися за своє життя. Тим часом у місті почали формуватися окупаційні органи влади, до яких запрошували і українських правоохоронців. Когось умовляли до співпраці, іншим – погрожували», – розповідає Владислав.
Його це також не оминуло. Чоловік, каже, що йому подзвонив представник ФСБ РФ у званні полковника, який представився Олександром. На той момент він, ймовірно, не знав про інцидент із БТРом і намагався переконати українського поліцейського, що «Росія прийшла сюди назавжди». Після цих дзвінків Владислав змінив місце проживання, родину також вивіз в інше місце – не хотів, щоб сім’я постраждала через його роботу. Зрештою, Пастухов вирішив зустрітися з представником ФСБ особисто і пояснити йому свою позицію.
Йому потрібно було, щоб усі вдягнули російську форму, щоб ми пропагандували за Росію. Для мене було це неприйнятним
«Я йому казав, що працювати не боюсь. Але працювати я можу тільки під українським прапором. Якщо вони дозволять нам продовжувати патрулювати територію Херсонщини зі зброєю, під українським прапором, не будуть встановлювати свою владу, тоді ми знайдемо спільну мову. Але це його не влаштовувало, йому потрібно було, щоб усі вдягнули російську форму, щоб ми пропагандували за Росію. Для мене було це неприйнятним. Я йому пояснював, що, як офіцер, він має розуміти – присяга дається один раз і порушити її неможливо. А якщо він порушує свою присягу, то вже не може називатися ні офіцером, ні гідною людиною», – передав суть тієї розмови поліцейський.
За словами Владислава, через пару годин таких умовлянь співробітник ФСБ зрозумів, що в нього нічого не виходить і сказав, що згодом херсонцю доведеться повернутися до цієї розмови з ним.
«Він здався і сказав, що пізніше ми ще зустрінемось. На другу зустріч я вже не пішов», – сказав Пастухов.
Що штовхнуло виїхати з окупації?
Херсонці продовжували свій протест у різних формах: малювали патріотичні графіті, розвішували синьо-жовті стрічки, проводили різні акції в мережі. Владислав пригадує епізод, як місцева дівчина спекла торт із написом: «Русский военный корабль, иди на**».
«Пізніше забрали її чоловіка, його катували декілька днів, і дівчині довелося зняти ролик, у якому вона вітає росіян тортиком «З Днем Росії». Вона приносить його, вони начебто такі раді, хоча насправді радість вони видавити з себе так і не спромоглися. Це було знущання», – розповідає Владислав.
Разом із родиною чоловік все ж вирішив виїжджати на підконтрольну владі України територію. В одному з інтервʼю Владислав казав, що частково до цього також підштовхнуло те, що весь світ побачив в Бучі Київської області після російської окупації.
«Почалося дуже багато арештів. Координацією дій з нашими військовими, як раніше, займатися було набагато важче. Крім того, в мене син воював ще після кримської агресії (російської окупації та анексії Криму – ред.). Він у внутрішніх військах контрактником був. Коли я дізнався, що списки учасників АТО наявні у росіян, я зрозумів, що сина треба вивозити, а найбезпечніший варіант – це виїзд усієї родини під виглядом просто евакуації», – розповів херсонець.
Займався пошуком зниклих, шукали людей, які незаконно залишили місця відбування покарань
Після виїзду з окупації він повернувся до служби в поліції у Миколаєві. У листопаді 2022-го, коли Сили оборони України звільнили Херсон і все правобережжя області, підрозділ Пастухова був відряджений до військових, але виконував більш поліцейські функції.
«Вже скоро ми повернулися, і я продовжив свою службу в Херсоні. Займався пошуком зниклих, шукали людей, які незаконно залишили місця відбування покарань, розкривали інші злочини», – розповідає чоловік.
«Втратимо країну, втратимо майбутнє своїх дітей»
Нині Владислав Пастухов служить в Об'єднаній штурмовій бригаді «Лють» – це новостворений воєнізований підрозділ поліції, який бере участь у бойових діях. Разом із новими побратимами Пастухов виконує завдання у Донецькій області.
«Це рішення моє і мого сина. Він також служить у штурмовій бригаді, але у Нацгвардії. Рішення було прийняте, коли ми вперше зрозуміли, що саме ми втрачаємо. Цей момент настав під час окупації Херсонщини», – пояснює свою мотивацію піти на війну херсонський поліцейський.
Не буде свободи під гнітом московитів
«Якось весь світ перевернувся у той час, і все другорядне відійшло у бік. Ми добре зрозуміли: якщо ми втратимо країну, ми втратимо майбутнє своїх дітей. Бо діти не зможуть мислити вільно, висловлюватися, вільно пересуватися. Не буде свободи під гнітом московитів. Тому нічого іншого не залишається кожній людині у цій ситуації, ніж зробити максимально, щоб цього не сталося. Щоб повернути нашу країну, її свободу», – підкреслив він.
«Хочу підняти український прапор у Криму»
Владислав зізнається, що хотів би більше працювати на херсонському напрямку, тому що тут «рідні стіни допомагають». Проте на Донеччині такі ж окуповані міста і селища, як і на Херсонщині чи в іншому регіоні України. Тому для нього важливо бути корисним на тому напрямку, куди їх відправить командування. І з такими ж емоціями, як він підіймав український прапор над російським БТРом в окупованому Херсоні Владислав хотів би підняти його над усім захопленими містами й селами, зізнається боєць «Люті».
«Крим обожнюю. Я з батьком кожного літа їздив туди на декілька тижнів відпочивати. Ми просто брали намети й відпочивали дикунами в горах. Ми відпочивали та насолоджувалися цією природою, первозданною, дикою природою, цією красою. І з людьми багатьма, які живуть у Криму, я спілкуюся дотепер. Я знаю, що вони дуже хочуть, щоб Крим повернули й він знову став український. І мені дуже хотілось би побувати там і поставити наш прапор», – каже Владислав.
«Втомлені та поранені готові воювати»
Владислав розказує, що за останні місяці він устиг побачити багато жорстокості і горя, які несе війна. Пастухов каже, що це не схоже на ті фільми та книжки про війну, які він бачив раніше. Водночас боєць познайомився і з багатьма хорошими людьми на новій службі. Він пишається цими хлопцями. Частина з них – колишні співробітники поліції, але є й багато цивільних добровольців.
Навіть зараз, коли хлопці втомлені, поранені, я бачу, що в них очі світяться, горять, і вони готові продовжувати йти в бій
«Це дивовижні люди. Вони пройшли спеціальну підготовку і викладалися так, що просто падали з ніг, але кожного разу змушували себе вставати й продовжувати навчання, – з повагою до побратимів каже Владислав Пастухов. – Це дуже вмотивовані люди. Навіть зараз, коли хлопці втомлені, поранені, я бачу, що в них очі світяться, горять, і вони готові продовжувати йти в бій. Я дуже радий і гордий тим, що служу разом з ними. І те, що вони роблять – бачать інші, це мотивує інших, тому ми ніяк не можемо програти. Ми неодмінно переможемо», – переконаний херсонець.
- Російські війська почали штурм Херсону 1 березня минулого року. Відтоді місто тривалий час перебувало в окупації. Попри це, Колихаєв залишався у Херсоні. Пізніше, 26 квітня, стало відомо, що російські окупаційні сили призначили своїх «керівників» міста та області.
- 11 листопада 2022 року Міноборони України повідомило, що Херсон повертається під контроль української армії. Російські військові відступили з правого берега Дніпра, де, зокрема, розташований обласний центр.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
